План

1. Методичні рекомендації які дають змогу правильно організувати і спрямувати розвиток групи.

2. Психокорекційна допомога юнакам групи ризику

3. Підходи до психокорекції дитячої агресивності. Відбір та застосування методів психокорекції агресивності дітей.

Література

3. Підходи до психокорекції дитячої агресивності. Відбір та застосування методів психокорекції агресивності дітей.

Для психодіагностичного обстеження дітей застосовують методики вивчення особливостей розвитку особистості та її властивостей:

- опитувальник Кеттела;

- БАО (брненська анкета особистості);

- характерологічний опитувальник К.Леонгарда ;

- шкала оцінки тревожності Тейлора;

- шкала депресії;

- методика "Незавершенні речення";

- методика "Неіснуюча тварина";

- методика ПДО;

- опитувальник Басса - Дарки ;

- методика вивчення самооцінки ( по Будасси, Дембо – Рубінштейн та ін.).

Психопрофілактична робота з батьками по попередженню агресивної поведінки дітей.

Перед, батьками стоїть завдання - навчитися розбиратись у психологічних властивостях дитячої поведінки, підтримувати здорову наполегливість, зусилля в досягненні мети, концентрувати енергію дитини для отримання бажаного результату; або, навпаки, допомагати звільнитися від непотрібної ворожості та до самої себе. Ця допомога необхідна, якщо ми хочемо, щоб діти не ускладнювали своє життя внутрішніми конфліктами, почуттям вини і сорому, щоб вони поважали себе та інших, могли нести свою міру відповідальності, будували доброзичливі стосунки з оточуючими й отримували задоволення від життя.

Г.Паренсу вдалося виділити кілька типів взаємостосунків батьків і дітей, при яких найчастіше виникає і мобілізується ворожість і коли батькам потрібно заохочувати недеструктивну агресивність дітей.На підставіїх можна дати ряд рекомендацій, яких слід дотримуватися батькам:

1. Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною. З середини першого року життя у' кожної нормальної дитини відчувається помітний прилив енергії, який спонукає її до руху. В результаті зростає зацікавленість навколишнім світом, збільшується активність у досягненні самостійності. Для цього періоду характерний прискорений розвиток дитини, що виявляється у збільшенні агресивності. Така агресивність є деструктивною і важлива для розвитку особистості та її здатності до адаптації в середовищі.

Батькам необхідно знати: в цей період дитина особливо потребує керівництва процесом розвитку. Таке керівництво спрямовує її розвиток у потрібне русло — до конструктивного самоствердження. Для цього передусім треба розуміти і поважати вікову потребу дитини у самостійності та дослідженні навколишнього світу. Важливо також створити таке середовище, яке б дало змогу ї,й діяти самостійно.

2. Допомогти дитині перебороти ситуацію надмірного незадоволення, яка в багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Приступи люті (стресу) мають свою структуру. Вони розвиваються по висхідній, досягають вершини, а потім поступово затухають. У моменти зростання дистресу і на його вершині допомогти дитині дуже важко. Під час приступу у її відчуттях переважають дискомфорт і безпорадність. Все це в сукупності викликає інтенсивний біль, розгубленість, страх, а часом і втрату контакту з реальністю.

Батькам не можна легковажно ставитися до приступів люті, але не слід і дозволяти дитині поневолювати себе. Переживання під час приступів травмують дитину ще й психологічно. Тобто вона відчуває дистрес, розгубленість, безпорадність. Саме тому приступи люті потрібно намагатися блокувати, уникати або ж, у крайньому випадку, не допускати їх розвитку до критичного стану.

Якщо приступ люті викликаний забороною, то її не треба відразу відміняти. Поясніть дитині, що розумієте, чому вона така засмучена, але не дозволяйте відмінити заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою, корисною.

Щоб допомогти дитині ефективніше долати подібні явища, знизити гостроту реакції на події і, може, навіть запобігти повторенню приступів, батькам слід відверто обговорювати з дитиною причини приступу та події, які призвели до цього.

3. Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного незадоволення дітей та обмежувати його наслідки.

У житті важко уникнути розчарувань і катастроф. Дитина навіть в ідеальних домашніх умовах не уникає розчарувань. Тож виховання, турбота про психологічний розвиток дитини передбачає визначення меж дозволеного, що неминуче призводить до надмірного незадоволення. І запобігання надмірним переживанням при цьому є прямим способом відвернення або пом'якшення ворожості в поведінці дитини.

Кожний знає, що для благополуччя дитини ми повинні бути її захистом, відгороджувати її від переживань внаслідок надмірного незадоволення. Проте слід звернути увагу на запобігання надмірного незадоволення в дітей, а не незадоволення як такого. Незадоволення у незначних дозах спонукає дитину до адаптації, створює умови для здорового розвитку і набуття навичок. І якщо ця агресивність є адаптивною, якщо вона допомагає дитині заспокоїтись, її потрібно враховувати і дозволяти дитині сердитись, навіть злитись, а часом і ненавидіти.

Батькам слід відрізняти просте дитяче незадоволення від надмірного, яке в результаті перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Навчитися відрізняти адаптивні переживання від надмірної злості і ворожості не так легко. Тому батьки повинні довіряти своїм відчуттям. Помітивши незадоволення, потрібно хоча б пом'якшити інтенсивність неприємних і больових, переживань, щоб сприйняття життя дитиноюне було з самого початку неприємним, а ворожість не стала автоматичною реакцією, що негативно відбиваєтьсяна особистості.

4. Щоб не допускати або ж пом'якшувати агресивні реакції, батькам необхідно правильно орієнтуватись у станах та емоційних переживаннях своїх дітей.

З перших місяців життя у дітей є почуття, які завдають їм значного емоційного болю. Вони здатні переживати тривоги, відчувати байдужість до своїх потреб і неуважність.

Оскільки такі емоційні реакції дуже хворобливі, батькам потрібно звертати на них особливу увагу. Адже діти не повинні зазнавати тривоги без потреби, і якщо таке почуття виникає, батьки повинні навчитися долати його, оберігаючи спокій дітей. Яскравим прикладом цього є ситуація, в якій нерідко доводиться бувати батькам йдучи на роботу, мама залишила дитину, яка плаче, на інших людей Вона була засмучена, відчувала свою провину. І ось мама повертається додому і від очікуваної зустрічі з дитиною на душі в неї не зовсім спокійно. Вона заходить, і дитина, побачивши маму, широко, усміхається і простягує до неї руки. Відчувши велике полегшення, мама йде назустріч малюку, підхоплює на руки і міцно обіймає. І тут дитина б'є маму по голові. Така поведінка, за висновками психологів, нерідкість дитина при появі матері також відчуває велике полегшення. Але потім її почуття змінюються спогадами про недавню розлуку з мамою, свої страждання, і дитина обурюється. І матері доводиться миритися з сердитою дитиною. Та вся справа в тому, що і справжня любов дитини, і її роздратування — все відображає її оцінку особистості батьків. Тривога розлучення завдала їй страждання, стала джерелом надмірного незадоволення і ворожості. Оскільки виною цього була мама, то і ворожість спрямована проти неї.

Зазначені переживання супроводжуються надмірним незадоволенням, а тому потенційно можуть мобілізувати в дитині ворожість. Сильні перебивання створюють ситуації, коли дитина почуває себе безпорадною і вразливою. Отже, основний спосіб допомогти дитині — дайте їй відчути, що вона не самотня в намаганнях виявити й усунути причини своєї безпорадності. Це ще одна можливість прийти дитині на допомогу. Дуже добре, якщо дитина відчуває, що батьки докладають зусиль, щоб допомогти їй упоратись із тим, у чому вона бачить загрозу і чого боїться.

5. Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості.

Батьки мають розуміти, що дуже неприємно, коли дитина невдоволена і навіть вороже налаштована до нас. Виникнення ворожості — феномен накопичувальний. Не знайшовши виходу назовні, ворожість збирається, стабілізується і стає рисою характеру. Тому батьки мають допомагати дітям навчитися нейтралізувати почуття

ворожості і ненависті до того, як воно стане надмірним і стабілізується. Коли дитина невдоволена, сердита, дайте їй зрозуміти, вона сердита через те, що, відчуваючи больові почуття ворожості і ненависті, не в силі їх висловити. Допоможіть їй, дозвольте передати доступними засобами все, що вона відчуває.

Якщо батьки розуміють дитячу ворожість як результат надмірного незадоволення, в їхніх відповідних реакціях з'явиться не ворожість, а симпатія до дитини. Вони приймуть конструктивніше рішення, щоб погасити ворожі почуття. Батькам корисно знати, що неглибока, поверхова реакція на почуття ворожості до тих, кого любиш, сприяє розвитку всіх видів емоційних порушень і страждань. Якщо їх не помічати, не переводити в конструктивну поведінку, то такі почуття не «розряджаються» самі по собі, а накопичуються і стабілізуються.

Тому батькам бажано встановлювати з дітьми емоційний діалог, у якому гнів, ворожість і ненависть стане предметом аналізу, що дасть змогу краще зрозуміти конфліктну ситуацію, яка викликала почуття ворожості.

1.Щоб допомогти малюку засвоїти поведінку, характерну для сім'ї, в якій він живе, батькам потрібно встановлювати для дитини межі дозволеного, котрі мають відповідати її віковим особливостям, почуттям у конкретній ситуації та залежати від міри її активності.

Батькам слід розуміти: забороняючи щось дитині, вони обмежують її самостійність. Так люблячі батьки, встановлюючи межі дозволеного, викликають у своєї дитини почуття ворожості. Заборона повинна бути зрозумілою, супроподжуватися поясненням причин і при цьому бути достатньо твердою. Адже вона припускає дотримання дисципліни покарання за її порушення.

Встановлювати відповідні вікові й ситуації обмеження слід тоді, коли дитина робить щось, чого батьки не схвалюють, Адже поведінка дитини викликається вродженими особливостями, а вроджених механізмів контролю такої поведінки не існує. Отже, дитині слід пояснити, чому ми встановлюємо обмеження. Не розуміючи змісту заборони, вона може досить хворобливо сприйняти вимогу батьків. Проте,

обмежуючи активність дитини, не можна залишати осторонь почуття її власної гідності.

2.Насамкінець, основним фактором у запобіганні негативним проявам агресивності є оптимізація стосунків батьків і дітей. Встановлення гармонійних стосунків між ними — основне у .здоровому емоційному розвитку дитини.

Чим стійкіша емоційна близькість між дитиною і батьками тим легше їй перебороти свої ворожі почуття. Конструктивне вирішення почуття ворожості і ненависті прищеплює дитині більш здоровий стереотип адаптації до навколишнього світу.

Батькам необхідно усвідомити важливість емоційної доступності, емоційного спілкування, які не дають розвинутись агресивності дитини. Діти повинні бути впевнені, що у важку хвилину вони можуть покластися на них і отримати допомогу.

Психокорекційна робота "Сприяння своєму зростанню»"

(Програма корекції агресивної поведінки у дітей, студентів та молоді, модифікований варіант соціально-психологічного тренінгу (СПТ) Спілкування)


Література

1.Адлер А. Индивидуальная психология // История зарубежной психологии. М., 1986.

2.Ананьев Б.Г. Избранньїе психологические трудьі. М., 1980. Т.1.

3.Беличева С.А. ОсновьІ превентивной психологии. М., 1993.

4.Бовть О.Б. Соціально-психологічні причини агресивної поведінки дітей // Рідна школа. 1999. №2.

5.Буянов М.И. ОсновьІ психотерапии детей й подростков. К., 1990.

6.Дубинин Н.П., Карпец И.И., Кудрявцев В.Н. Генетика, поведение, ответственность. М., 1989.

7.Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение подростков. Минск, 1988.

8.Курбатова Т.Н. Структурний анализ агрессии // Б.Г. Ананьев й ленинградская школа в развитии современной психологии. СПб., 1995.

9.Левитов Н.Д. Фрустрация как один из видов психических состояний // ВопросьІ психологии. 1967. №6.

10.Левитов Н.Д. Психическое состояние агрессии // ВопросьІ психологии. 1972. №6.

Личко А.Е. Подростковая психиатрия. Л., 1985.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 20

Безкоштовна робота

Закрити

Основи психокорекції 1

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.