План

1. Методичні рекомендації які дають змогу правильно організувати і спрямувати розвиток групи.

2. Психокорекційна допомога юнакам групи ризику

3. Підходи до психокорекції дитячої агресивності. Відбір та застосування методів психокорекції агресивності дітей.

Література

1. Методичні рекомендації які дають змогу правильно організувати і спрямувати розвиток групи.

Групова робота складається з таких етапів: етап знайомства, етап боротьби за владу, стадія інтимності та заключна стадія.

На першому етапі – етапі знайомства – формуються цілі групи, визначаються причини корекції, мотиви кожного учасника групи. Процес корекції на цьому етапі не відбувається.

Тренер контролює виконання всіх завдань, стимулює та активізує групу, пропонує методи групової роботи та інтерпретує. Він також визначає рівень результативності та перспективи на наступні заняття.

Наступний етап – боротьба за владу. На цій стадії відбувається формування лідерів та аутсайдерів. Кожний учасник групи займає свою позицію в групі. Дана стадія неконструктивна, вся група не працює. На даному етапі можливі конфлікти, агресивне ставлення до тренера, завдання можуть не виконуватися.

Тактика психолога нормативна, чітко виконується структурою тренера, контролюється час кожного учасника групи, стимулюються аутсайдери, розвивається групова взаємодія. Тактика психолога дерактивна.

Стадія інтимності – слідуючи етап. На даній стадії закінчуються всі конфлікти в групі. Кожний учасник ідентифікує себе. Формуються звичаї та традиції групи, нормалізуються ставлення до тренера. Проводить конструктивно – конвентивна робота.

Група стає одним цілим. Формуються поза групові стосунки. Тактика психолога не дер активна. Група переймає ініціативу на себе.

Головним завданням тренера є інтерпретація психологічних результатів групової роботи.

Остання стадія – заключна. Тактика тренера частково дер активна, що обумовлена кінцевим етапом групової роботи. Група працює самостійно, ефективно та емоційно.

Для даної стадії характерний процес «екологічної» перевірки. Це відбувається приблизно через 1-2 місяці після закінчення тренінгової роботи. Тренер збирає групу та проводить контрольний тренінг, де визначає визначає рівень досягнення цілі. Якщо ціль не досягнута групою, рекомендується повторний курс тренінгу.

До прийомів ігрової корекції, окрім основних, які діють як релаксатори, належать малювання, моделювання, ліплення, конструювання.

Розглянемо основні принципи побудови корекційно-розвиваючих та виховних програм, яким підпорядковуються методи ігрової корекції соціально дезадаптованих дітей молодого шкільного віку. Саме вони визначають стратегію і тактику розробки програм, визначають методи та засоби психологічного впливу на дитину.

Основними принципами проектування корекційних програм та методик в дослідженні стали:

а) системності корекційних, профілактичних та розвиваючих завдань;

б) єдності діагностики та корекції, цілісності процесу психологічної допомоги;

в) пріоритетності корекції каузального типу;

г) діяльний принцип корекції, що передбачає стимулювання активності в окремих видах дитячої діяльності;

д) урахування вікових та психолого-індивідуальних особливостей дитини;

е) комплексності методів і прийомів психологічного впливу;

є) активної взаємодії соціального оточення дитини для участі в корекційних програмах.

Принцип системності корекційних, профілактичних, розвиваючих завдань задає необхідність визначення в корекційній програмі трьох видів завдань.

- корекційних (виправлення змін порушень розвитку)

- розвиваючих (стимулювання, оптимізація та збагачення змісту розвитку)

- профілактичних (попередження змін та труднощів розвитку)

Принцип єдності діагностики та корекції відображає цілісність процесу психологічної діагностики в розвитку дитини, як особливого виду психологічної допомоги. Цей принцип реалізується у двох аспектах. Насамперед в тому, що початковому етапу колекційної роботи обов’язково передує етап прицільної комплексної діагностики, який дозволяє виявити характер та інтенсивність труднощів розвитку.

Ефективності корекції можна досягти лише на основі ретельного психологічного дослідження. На думку Д.Б. Ельконіна лише найточніші глибокі діагностичні дані не мають сенсу, якщо вони не відповідають осмисленій системі психолого-педагогічних корекційних заходів. Другий аспект-реалізація корекційно-виховних програм, яка потребує від психолога постійного контролю динаміки емоційних станів, почуттів, контролю змін динаміки особистості, поведінки та активності дитини. Кожний крок в корекції повинен визначатися з точки зору його впливу на дитину, з урахуванням кінцевої мети програми.

Принцип пріоритетності корекції казуального типу. В залежності від напрямку можна визначити два типи корекції: симптоматологічну та каузальну, тобто причину. Усунення причин відхилень в розвитку дитини-надійний засіб ліквідації.

Діяльний принцип корекції. Теоретичною основою для реалізації цього принципу є теорія психічного розвитку дитини, розроблена в працях О.М. Леонтьєва та Д.Б.Єльконіна. центральний момент-положення про роль діяльності у психічному розвитку дитини. Відомо, що провідна діяльність визначається ставленням дитини до світу, її позиція та взаємодія з тими елементами соціального середовища, які в даний момент стимулює розвиток.

Принцип урахування вікових психологічних та індивідуальних особливостей дитини відповідає потребам співвідношення нормативного ходу психічного та особистісного розвитку, з одного боку, та унікальності, неповторності конкретного шляху розвитку кожної особистості-з іншого. Поняття «психологічний вік» введене Л.С. Виготським. У його зміст вчений вкладав новий тип формування особистості та її діяльності, ті психологічні та соціальні зміни, які, в основному визнають свідомість дитини, її ставлення до середовища, внутрішнього та зовнішнього життя, весь хід її розвитку в даний період [43]. Отже, при оцінюванні відповідності рівня розвитку дитини, віковій нормі та формування цілей корекції необхідно враховувати три основні характеристики:

-особливості соціальної ситуації, в якій перебуває дитина;

-рівень сформованості психічних новоутворень;

-рівень розвитку провідної діяльності дитини;

Принцип комплектності методів психологічного впливу, найбільш «прозорий», але необхідний для побудови корекційно-розвиваючих програм, підтверджує необхідність використання всього різноманіття методів, технік та прийомів із арсеналу практичної дитячої психології.

Принцип активної взаємодії дитини з оточенням до участі в корекційних програмах визначається її соціальною роллю. Дитина розвивається в цілісній системі соціальних стосунків, суб’єктом яких вона є (Л.О. Венгер).

Принцип колекційної допомоги базується на двох психологічних вченнях-психоаналізі, та теоріях навчання у біхевіоризмі.

При роботі з соціально дезадаптованими групами дітей необхідно спиратись на такі завдання:

-формування соціальної потреби в спілкуванні з однолітками, дорослими;

-подолання труднощів комунікативної компетентності дітей, формування комунікативних дій та операцій, адекватних способів розв’язання дитячих конфліктів, зменшення соціальної ізоляції;

-ліквідація соціального інфантилізму, підвищення рівня мотивів, формування системи соціальних позитивних відносин;

-поліпшення розвитку емоційної сфери, формування соціальних емоцій, розвиток позитивних емоційних станів, сприяння диференціації почуттів;

-стимулювання навчально-пізнавальної активності.

Враховуючи основні принципи корекційно-виховної роботи з соціально дезадаптованими дітьми шкільного віку можна з’ясувати основні завдання, виконання яких необхідно передбачити при складанні корекційно-виховних програм та застосуванні методів ігрової корекції.

Вирішити питання, пов’язані з необхідністю корекційних впливів, допомагають психологічні індикатори неблагополуччя. До них належать:

-порушення комунікацій в системі стосунків «дитина-дорослий», «дитина-одноліток», відсутність взаєморозуміння, дезінтеграція сформованих раніше форм спілкування;

-рівень соціальних досягнень значно нижчий за потенційний рівень психічного розвитку дитини;

-поведінка, що суттєво відрізняється від соціальних норм та потреб;

-переживання дитиною стану емоційного напруження, емоційного стресу і депресії;

-наявність екстремальних, кризових життєвих ситуацій;

-аномалії, кризи розвитку, які відрізняються від нормативних вікових криз, що не пов’язані із завершенням циклу, розвитку, необмежені у часі винятково руйнівного характеру, не створюють умов та не сприяють формуванню психологічних новоутворень-характерного переходу до нового вікового циклу (Р. Бреслов).

Аномалія вікових криз, тому адже розвиток всіх психологічних, пізнавальних процесів гальмується з різних причин залежно від соціального та біологічного анамнезу життя. Тому корекційні програми для даної категорії дітей повинні базуватися на симптоматичній корекції, у зв’язку з тим, що казуальна форма програм спрямована на усунення причин психологічних недоліків дитини.

Важливо зазначити характеристику двох основних форм корекції-симптоматичної та казуальної відповідно двох основних форм діагностики-симптоматичної, спрямованої на вивчення симптомів, зовнішніх ознак розвитку та діагностики, з метою виявлення причин труднощів та відхилень в розвитку(Д.Б. Ельконін). У випадках казуальної корекції фокус зусиль зосереджений на моментах усунення основоположних причин труднощів соціальної дезадаптації в середовищі.

Спираючись на симптоматичну форму корекції, поставимо основні цілі, які прямопов’язані з факторами, що спричиняють дезадаптацію дитини до середовища. Формуватимемо цілі корекції за правилами: реалістичності та позитивізму.

Цілі корекції повинні бути реалістичними стосовно за тривалості колекційної роботи та можливостей набуття дитиною нового позитивного досвіту комунікації, оволодіння на корекційних заняттях позитивним соціальним досвітом, використання його у соціальних взаємодіях. При цьому, враховується календарний, психологічний вік дитини, її особливості, рівень затримки психічного розвитку.

Позитивізм корекційних ціле необхідний, оскільки він включає опис форм поведінки та активності особистості в окремих видах діяльності, пізнавальних можливостей дитини. Негативна форма визначається описом поведінки та діяльності особистісних особливостей, які потребують змін, тобто описом того, чого не повинно бути (Р.Макфал).

Позитивна форма визначення цілей корекції орієнтує на «зростання» індивіда, розкриває поле для продуктивного соціального самовираження особистості, створює умови, для реалізації цілей саморозвитку в майбутньому.

Зміст основних етапів корекції соціально дезадаптованих дітей молодшого шкільного віку поля гає в наступному:

1.планування цілей завдань, тактики проведення крекційної роботи, основи прицільного психологічного обстеження дитини та психологічні висновки про особливості її розвитку в інтелектуальному та соціальному плані.

2.Розробка групових та індивідуальних занять, вибір систем та технік колекційної роботи, планування форм участі батьків та вчителів укорекційній програмі.

3.Організація умов проведення корекційних програм, інформування педагогів та адміністрації про плани проведення корекційних програм. Обговорення колекційної програми на психолого-медико-педагогічних консультаціях.

4.Реалізація колекційної програми. Проведення корекційних занять з дітьми. Контроль динаміки корекційної роботи, інформувати про результати педагогів та адміністрації. Внесення необхідних коректив у програму робіт.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 20

Безкоштовна робота

Закрити

Основи психокорекції 1

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.