Право на позов
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ ПРАВА НА ПОЗОВ 5
1.1. Поняття позову, його види та елементи 5
1.2. Сутність і зміст права на позов 10
1.3 Особи, які мають право звернутися з позовом до суду 13
РОЗДІЛ 2. ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ 18
2.1. Передумови права на пред'явлення позову в цивільному процесі і умови його належного здійснення 18
2.2. Позовна заява – єдиний засіб пред’явлення позову 21
2.3. Реалізація права на пред'явлення позову та відкриття провадження по справі 28
ВИСНОВКИ 32
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34
ВСТУП
Актуальною проблемою в сучасних умовах розвитку України як правової держави є дотримання в ній стану законності, який в свою чергу реалізується перш за все через судову систему. Саме тому так важливо вдосконалювати норми цивільного процесуального права.
Згідно Конституції України [1], громадяни мають право на судовий захист від посягань на честь і гідність, життя і здоров’я, на особисту свободу і майно (тобто право на позов). Судовий захист здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях справ по спорах, що виникають. Основними завданнями держави “Україна” є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави і саме ця охорона у більшості випадках проходить через суд. Судова форма захисту є головною в правовій державі, набуває все більшого значення, враховуючи розподіл влади на три гілки. Такий захист гарантується правом особи на звернення до суду з позовом. Та реалізація цього права відбувається при наявності певних обставин, визначених законом. Тому чітке їх формулювання, визначення самого поняття позову і права на нього має вадливе значення для проведення захисту.
Позов та право на позов є фундаментальними поняттями цивільного процесуального права, у зв'язку з, із чим проблеми позовної форми захисту права постійно у центрі уваги цивілістів.
Питання судового захисту прав особи є досить актуальним в даний час і у зв’язку з розбудовою дійсно правової і демократичної української держави в центрі якої ставиться людина, як основний гарант суспільного добробуту і розвитку держави. І тому та особа, яка буде відчувати себе захищеною і потрібною державі, діятиме тільки на користь держави і суспільству, які повинні забезпечувати і гарантувати правовий захист.
Вагомий внесок у розвиток теорії позовної форми захисту права вніс О.А. Добровольський. У його творчому доробку такі роботи, як «Право на позов»,«Позовна форма захисту права» та інші.
Питання позовної форми захисту права також висвітлювали в своїх роботах Н.Б.Зейдер, А.Ф.Клейнман, М.А.Викут, З.У.Курилев, П.Ф.Елисейкин, П.У. Логінов, У.М. Щеглов, М. І. Авдєєнко, З. А.Іванова та ін.
В юридичній літературі питанням права на позов відведено значне місце. Та все ж є суперечливими є думки щодо самого поняття права на позов, одні вчені вважають, що це одне єдине поняття, інші ж, що воно складається з декількох самостійних елементів. У зв’язку з цим особливого значення і актуальності набуває дослідження поняття права на позов, передумов і порядку реалізації цього права.
Об’єктом дослідження є суспільно-правові відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією особами права на судовий захист.
Предметом дослідження - поняття «права на позов», його структура та процесуальний порядок здійснення права на пред’явлення позову.
Мета курсової роботи - визначення поняття права на позов, його суті і змісту; розкриття передумов звернення з позовом до суду та порядок реалізації цього права.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
охарактеризувати позов, його види та елементи;
визначити зміст поняття та структуру права на позов;
визначити коло осіб, які мають право на звернення до суду;
дослідити передумови звернення з позовом до суду;
з’ясувати порядок реалізації права на позов.
Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження: аналіз літературних джерел з теми дослідження; методи класифікації, систематизації та узагальнення інформації;метод наукового моделювання, системного аналізу та наукового порівняння.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.