Забезпечення права на захист як засада кримінального провадження

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України 13.04.2012 року, який набув чинності 19.11.2012 року (далі - КПК України), обумовлює початок нової процедури кримінального провадження, що потребують як теоретичного, так і практичного його підґрунтя.

Багато із запропонованих у КПК України новел на теперішній час ще не мають практичного напрацювання, тому, актуальним буде обговорення деяких процесуальних положень, які в подальшому створять необхідні умови для практичного застосування кримінально-процесуальних норм.

Процедура кримінального провадження, яка запропонована у новому КПК України, підвищує рівень захисту прав особи у кримінальному процесі, створює гарантії з боку державних органів неухильно дотримуватися законності при здійсненні процесуальної процедури.

Звернемося до статті 2 нового КПК України, в якій сформульовані завдання кримінального судочинства. Це - захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. І жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Наявність охорони особистого і публічного інтересів у кримінальному провадженні повністю відповідає статті 3 Конституції України, згідно якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Практична реалізація цих конституційних засад у кримінальному процесі можлива лише за наявності усвідомлення кожною особою, яка втягується у кримінальне провадження свого процесуального положення (статусу), обізнаність про свої процесуальні права і обов'язку, що надає її можливості брати активну участь у кримінальному процесі.

Проблеми, що стосуються охорони прав і свобод у кримінальному процесі, неодноразово привертали увагу вчених-процесуалістів і були предметом дослідження в працях С.А. Альперта, Л.О. Богословської, В.Д. Бри-нцева, Т.В. Варфоломеєвої, Ю.М. Грошевого, В.О. Коновалової, О.В. Капліної, П.А. Лупин-ської, В.Т. Маляренка, В.І Мариніва, М.А. Маркуш, Ю.І. Стецовського, М.С. Строговича, А.Р. Туманянц, Ю.В. Хоматова, О.Г. Шило, Ю.П. Яновича та ін.

Але, прийняття 13.04.2012 р. нового КПК України потребує нових поглядів на кримінально-процесуальну діяльність, розробку як існуючих, так і нових теоретичних і практичних положень щодо реалізації прав і обов'язків особи у кримінальному процесі.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час реалізації права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі України.

Предметом дослідження є забезпечення права обвинуваченого на захист у системі кримінального процесу.

Метою дослідження є розробка теоретичних положень та конкретних рекомендацій, пов’язаних із забезпеченням здійснення обвинуваченим права на захист.

Відповідно до зазначеної мети, були поставлені та вирішені такі завдання:

- проаналізувати чинне законодавство, правозастосовчу практику й забезпечення обвинуваченому права на захист;

- з’ясувати сутність та механізми застосування законів, що забезпечують обвинуваченому право на захист;

- дати характеристику захисту як кримінально-процесуальної функції.