План

1. Форми реалізації державного суверенітету в Україні

2. Захист права власності

3. Необхідна оборона

Список використаної літератури

Реалії сьогодення змушують визнавати, за­кріплювати та створювати реальний механізм і різні форми захисту громадянами будь-яких своїх прав від порушень, у тому числі і з боку держави. Слід сказати, що Конституція України закріпила ряд норм, які передбачають відпові­дальність держави перед особою, гарантують належне виконання державними органами своїх функцій. Так, у відповідності до кон­ституційних принципів, влада України (зако­нодавча, виконавча та судова) діє тільки на основі Конституції України та чинного зако­нодавства. Також органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові осо­би повинні діяти тільки на основі, в межах по­вноважень та засобами, які передбачені Кон­ституцією та законами України.

Звичайно, треба виходити з принципу пре­зумпції правомірності дій посадових осіб та представників державних органів, адже вони є представниками держави, проводять її полі­тику. Але слід сказати, що не завжди пред­ставники державних органів діють в межах своєї компетенції, а якщо сказати більше, іноді їх дії можуть представляти загрозу для життя та здоров’я людини (в більшій мірі це стосу­ється дій працівників правоохоронних орга­нів). Враховуючи, що необхідна оборона є найбільш реальним та дієвим засобом захисту та припинення будь-яких правопорушень, роз­глянемо, в якій мірі можлива необхідна оборо­на проти посадових осіб державних органів.

Припустимість необхідної оборони проти дій посадових осіб (переважно це стосується працівників правоохоронних органів), яким держава делегувала певні повноваження для виконання функцій від свого імені, підриває авторитет, в першу чергу, самої держави та її органів [9]. Але разом із тим, розширення по­вноважень представників таких органів за ра­хунок обмеження прав громадян неможливе і шкідливе. Тим більше особи, які виконують безпосередньо функції держави, згідно з їх правовим статусом, користуються підвище­ною охороною з боку держави.

Захисні дії проти незаконних дій посадо­вих осіб можливі у випадках, коли така особа вчиняє дії, на здіснення яких від імені держа­ви вона не має повноважень; виконує свої службові повноваження з порушенням чин­ного законодавства або зловживає правом.

Тому обмеження захисних дій в стані не­обхідної оборони проти протиправних дій представників органів держави видається об­меженням природного права людини на не­обхідну оборону та суперечить як інститутові необхідної оборони, так і чинному законодав­ству України та міжнародним документам з прав людини.

Продовжуючи далі, слід звернути увагу, на те що у відповідності до ст.З Конституції України, права людини та громадянина є най­вищою соціальною цінністю. Тобто, права людини є найважливішими об’єк­тами захисту. Натомість в ст.19 КУпАП серед об’єктів захистів права громадянина не стоять першими, тому цей наважливий об’єкт захис­ту потрібно помістити в цій статті зразу же після слів «...тобто при захисті...». Крім того, недоліком ч.І ст.19 також є те, що законода­вець вживає в ній слова «права і свободи гро­мадян», тобто складається ситуація, що інші фізичні особи (іноземці та особи без громадян­ства) на території України позбавлені права на необхідну оборону. Тому вираз «права і сво­боди громадян» варто замінити виразом «пра­ва і свободи людини і громадянина». Ці зміни будуть відповідати ідеям правової держави.

Таким чином, необхідна оборона, яка є універсальною (тобто загальною для всіх га­лузей права) обставиною, що виключає юри­дичну відповідальність, охоплює вчинки, по­в’язані з дозволеним заподіянням шкоди об’єктам, що охороняються законом. Така по­ведінка має юридичне значення і тому через об’єктивну необхідність підлягає правовому регулюванню. І оскільки необхідна оборона не є суспільно небезпечним діянням, тобто немає необхідної ознаки будь-якого правопорушен­ня, вона визнається законом правомірною, тобто такою, що відповідає вимогам правових норм [8].

Право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним, а також абсолютним правом людини. Про важливість цього права свідчить той факт, що воно закріплене на конституцій­ному рівні (ч.2 ст.27 Конституції України). Це право є самостійним, а не додатковим стосов­но діяльності органів держави і посадових осіб, спеціально уповноважених охороняти правопорядок. Інакше кажучи, кожен грома­дянин має право на необхідну оборону неза­лежно від можливості звернутися за допомо­гою до органів влади або посадових осіб для відвернення або припинення посягання. Вчи­нення діяння в стані крайньої необхідності є не тільки різновидом здійснення як суб’єк­тивного права, але й виконанням юридичного обов’язку залежно від суб’єкта вчиненого ді­яння, що підтверджує позиції про її особливе місце в системі обставин, що виключають ад­міністративну відповідальність.

Стан необхідної оборони виникає не лише в момент протиправного посягання, але й за наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з’ясування цього необхідно враховувати поведінку нападаючо­го, зокрема, спрямованість умислу, інтенсив­ність і характер його дії, що дає підставу осо­бі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну. При цьому небезпека, яка виходить від різноманітних джерел, має: загрожувати особі чи правам цієї особи або інших осіб, охоронюваним законом інтересам суспільства або держави; бути наявною - безпосередньо загрожувати заподіянням суттєвої шкоди осо­бистим або суспільним інтересам; бути реа­льною (дійсною), а не уявною; бути такою, яку неможливо усунути за даних обставин іншими засобами як тільки шляхом заподіян­ня шкоди інтересам третіх осіб.


Список використаної літератури

1.Андрусяк Г. М. Співучасть у злочині, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони / Андрусяк Г. М. // Часопис Київськ. ун-ту права. - 2011. - № 3. - с. 261-264.

2.Воят Л. І. Межі необхідної оборони: юридико-психологічні особливості / Во­ят Л. I. // Науковий вісник Нац. акад. внутр. справ. - 2012. - № 3. - с. 57-63.

3.Дзера І. Цивільно-правові засоби захисту пра­ва власності в Україні /1. Дзера. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 255 с.

4.Політика, право і влада в контексті трансформаційних процесів в Україні: монографія. - К.: Ін-т держави і права України ім. В. М. Корецького НАН України, 2006.

5.Правове забезпечення державного суверенітету України / за заг. ред. акад. Нан України Ю. С. Шемшученка. - К.: Юрид. думка, 2011.

6.Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика. - К.: А. С. К., 2003.

7.Скрипнюк О. В. Державний суверенітет: ґенеза доктрини та визначення поняття / О. В. Скрип- нюк // Публічне право. - 2013. - № 2.

8.Скрипнюк О. В. Теоретико-правові засади забезпечення державного суверенітету в Україні / О. В. Скрипнюк // Правове забезпечення державного суверенітету України. - К., 2011.

9.Цивільне право: навч. посіб. для підготовки до державного іспиту / За заг. ред. канд. юрид. наук, проф. В. Кройтора та канд. юрид. наук, доц. О. Кухарєва. -X.: Золота миля, 2013.-Ч. 1.-400с.

10.Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран / В. Е. Чиркин. - М.: Юрист, 2001.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 23

Безкоштовна робота

Закрити

Правознавство 4

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.