План

1. Поняття, юридичні ознаки і види республік.

2. Форма державного устрою, її види.

3. Форми державного устрою і міждержавні об’єднання, їх співвідношення.

4. Державний режим: його поняття і види.

5. Поняття і структура механізму держави.

6. Поняття й ознаки державних органів, їх класифікація.

7. Основні принципи організації і функціонування апарату держави.

8. Класифікація сучасних концепцій держави та їх розвиток.

9. Поняття і основні характеристики правової держави.

10. Поняття та види державного правління.

11. Співвідношення державного (політичного) режиму та його види.

12. Співвідношення правової і соціальної держави.

13. Причини виникнення права.

14. Поняття і основні типи праворозуміння.

15. Поняття і ознаки права, що відрізняють його від інших засобів соціального регулювання.

14. Поняття і основні типи праворозуміння.

Праворозуміння (розуміння права) - це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його функціонування, що письмово викладені й оприлюднені шляхом опублікування. Будь-яка методологія (а їх безліч у теорії права і держави) пов'язана з конкретним праворозумінням (баченням права). По суті, праворозуміння (правоуявлення, право-погляд) є вторинним, похідним від усього правового, що реально діє; воно залежить від особливостей правосвідомості, інтелекту його носія. Тому праворозуміння не можна зводити лише до визначення поняття "право".

Тип праворозуміння - письмова форма конкретного вираження системи правових ідей, сконцентрованих навколо провідної ідеї і/або принципу, що становлять певний спосіб бачення ("кут зору") сутності і призначення права та певний напрям у цій галузі пізнання.

Тип праворозуміння ґрунтується на різноманітті загальних підходів, методів, принципів, що свідчить про існування методологічного плюралізму.

Основні типи праворозуміння: правовий позитивізм і природно-правове мислення.


15. Поняття і ознаки права, що відрізняють його від інших засобів соціального регулювання.

Право має регулятивну природу, його суспільне призначення - регулювати (тобто впорядковувати) суспільні відносини. Право має загальносоціальну сутність, служить інтересам всього суспільства, забезпечує організованість, впорядкованість, стабільність і розвиток соціальних зв'язків. Право - це спосіб стабілізації і відтворення сус­пільних відносин. Таким чином, право має регулятивну загальносоціальну сутність, що виражає стабілізацію й упорядкування суспіль­них відносин шляхом узгодження поведінки їхніх учасників.

Універсальне визначення поняття права є дуже важливим у теоре­тичному і практичному плані, адже в юридичній науці вироблено ба­гато визначень права, які відрізняються залежно від того, що саме в правових явищах визначається як найсуттєвіше. Найприйнятнішим в теоретичному і практичному плані є наступне визначення права:

Право - це загальнообов'язкова формально виражена система ре­гулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою, обумовлена рівнем розвитку суспільства.

Визначення права як системи регулювання суспільних відносин (а не лише як системи правових норм) підкреслює загальнорегуля-тивну природу не лише норм, а й правових принципів, природних прав людини, не обмежується виключно самими нормами.

Праву притаманні ознаки, що характеризують його як специфіч­ну систему регулювання суспільних відносин. Розглянемо їх.

- Нормативність. Право має нормативний характер: права й обо­в'язки, якими володіє кожна людина чи юридична особа, не довільні, а чітко визначені правовими нормами. Нормативність означає, що право представлене нормами - правилами поведінки, що визнача­ють права й обов'язки учасників регульованих відносин, їхню відпо­відальність. Правила поведінки, закріплені у правових нормах, спря­мовані на майбутню поведінку. Право за допомогою юридичних норм кожному громадянину й організації несе інформацію про те, які дії можливі, які заборонені, а які необхідні.

- Формальна визначеність. Норми права офіційно закріплюють­ся в нормативних актах та інших письмових джерелах, що підляга­ють однаковому тлумаченню і виконанню. Держава надає форму правовому змісту.

Варто помітити, що формальна визначеність певною мірою влас­тива й іншим нормативним системам. Так, корпоративні норми за­кріплюються у статутах, релігійні норми-заповіді формулюються у священних книгах. Однак у наведених випадках форма відповідних правил надається не державою, а іншими організаціями (суспільни­ми, релігійними). Держава, на відміну від них, надає праву загально­обов'язкового офіційного значення, зводячи право в закон.

- Загальнообов'язковість права виявляється в тому, що всі члени суспільства повинні обов'язково виконувати вимоги, які містяться в нормах права. Загальнообов'язковість повинна розповсюджуватись не лише на громадян, їх об'єднання, посадових і службових осіб, але й на державу в цілому: у правовій державі сама держава додержуєть­ся принципу загальнообов'язковості права. Правові встановлення обов'язкові для усіх, кому вони адресовані.

- Забезпеченість можливістю державного примусу. Це специфічна ознака права, що відрізняє його від інших засобів соціального регу­лювання: моралі, звичаїв, корпоративних норм та ін. Держава, що має монополію на здійснення примусу, являє собою необхідний зов­нішній фактор існування і функціонування права. Історично право виникло і розвивалося у взаємодії з державою, спочатку виконуючи головним чином охоронну функцію. Саме держава надає праву його властивості: стабільність, формальну визначеність, загальнообов'яз­ковість.

- Свідомо-вольовий характер права. Право - прояв волі та сві­домості людей. Інтелектуальна сторона права полягає в тому, що воно є формою відображення.

- Системність. Право являє собою складне системне утворення. Норми права являють собою не просту сукупність, суму, а систему, якій притаманні внутрішня погодженість, упорядкованість, взаємо­зв'язки складових елементів. Первинним елементом системи права є

правові норми, що поєднуються у більші утворення - інститути пра­ва і правові галузі. Це - традиційний погляд на систему права. Але, крім цього, систему права можна розглядати і як розподіл права на публічне і приватне, міжнародне і національне, об'єктивне і суб'єк­тивне. Крім того, системність притаманна і окремій нормі права.

- Універсальність - право, здатне регулювати різні за природою суспільні відносини, є універсальним суспільним регулятором.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Теорія держави і права 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.