Міжнародне приватне право 3
План
1. Правові аспекти легалізації документів, призначених для дії за кордоном.
2. Розірвання шлюбу за національним правом
Висновок
Список використаної літератури.
1. Правові аспекти легалізації документів, призначених для дії за кордоном.
Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. ( Стаття 13. Закон України Про міжнародне приватне право).
Легалізація — це процес надання юридичної сили документам, що мають бути використані за кордоном.
У ст. 98 Закону передбачається, що нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України. Існують дві умови оформлення документів, призначених для дії за кордоном:
- документи оформлюються з урахуванням законодавства іноземних держав;
- законодавство іноземних держав не повинно суперечити законодавству України.
Українські нотаріальні органи мають право вчиняти оформлення щодо документів, призначених для дії за кордоном:
видавати свідоцтво про право на спадщину;
На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв, консульських установ інших держав нотаріуси в межах їхньої компетенції можуть оформляти дозволи:
на постійне місце проживання за кордоном;
Нотаріус в інтересах громадян України, якщо це передбачено міжнародним договором за участю України, може вчинити і таку нотаріальну дію, як розкривання та оголошення заповіту, складеного за формою, передбаченою законодавством іноземної держави, і поданого нотаріусу після смерті заповідача. Порядок вчинення цієї дії регламентується листом Міністерства юстиції України "Про порядок вчинення нотаріальних дій, не передбачених законодавством України" від 29 березня 1994 р.
Оформлюючи документи, що призначені для дії за кордоном, нотаріус зобов'язаний роз'яснити заінтересованим особам необхідність їх наступної легалізації. Консульською легалізацією підтверджуються справжність і юридична сила оригіналів офіційних документів, призначених для дії за кордоном.
Різновидом консульської легалізації є посвідчення документів у посольстві відповідної держави в Україні, а потім у консульському управлінні Міністерства закордонних справ України.
Якщо це передбачено міжнародним договором України, кожна з договірних сторін приймає документи без легалізації. Підписання договорів про правову допомогу — один з ефективних способів спрощення порядку обігу офіційних документів, призначених для дії за кордоном. У разі участі держав у Гаазькій конвенції від 5 жовтня 1961 р. вимоги легалізації іноземних офіційних документів скасовуються. Під дію Гаазької конвенції підпадають, зокрема, документи юридичних установ — суду, прокуратури, нотаріату, акти адміністративних органів. Учасниками Гаазької конвенції були майже 80 країн. Консульське управління Міністерства закордонних справ України вже підготувало пакет документів стосовно приєднання України до цієї Конвенції.
У разі звернення громадян, підприємств, установ та організацій щодо оформлення документів, призначених для дії за кордоном, нотаріус повинен сприяти здійсненню їх прав та захисту законних інтересів (ст. 5 Закону України "Про нотаріат" та роз'яснити, що вони вправі звернутися по правову допомогу до адвокатських об'єднань та адвокатів, які спеціалізуються з питань міжнародного права.
Найпоширенішими документами, призначеними для дії за кордоном, є різного роду довідки, зокрема:
відповідальності, не перебувала під судом і слідством;
На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав нотаріусами в межах їх компетенції можуть оформлятися:
прізвища, ім'я та по батькові тощо.
У тексті оформлюваних нотаріусом документів, наприклад доручення, заява, нотаріусом вказуються посольство або компетентні органи країни, до якої звертається заінтересована особа.
При підготовці документів організаціями, фондами, які займаються оформленням документів для виїзду на відпочинок за кордон неповнолітніх дітей, складаються та посвідчуються в нотаріальному порядку довідки-списки про групи дітей із особами, які їх супроводжують. Тобто нотаріус повинен засвідчити підпис директора організації, фонду. Відповідно до вимог законодавства окремих іноземних країн нотаріально оформлені документи (заяви, довідки, доручення) після нотаріального засвідчення мають пройти консульську легалізацію в оригіналі, після чого здійснюється їх переклад, який також підлягає консульській легалізації. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх проживання. При засвідченні угод за участю іноземних громадян обов'язковим є наявність їхнього громадянства.
Документи, видані органами РАГС після 1980 р., такі, як:
Документ, призначений для дії за кордоном, складається українською мовою. На прохання громадян може бути оформлений його переклад на іноземну мову за правилами засвідчення вірності перекладу документа з однієї мови на іншу.
Переклад можна оформляти двома способами:
1) текст перекладу може бути викладений окремо від тексту документа. В такому випадку перекладається весь текст документа, утому числі посвідчувальний напис нотаріуса. Під текстом перекладу ставиться посвідчувальний напис нотаріуса українською мовою про засвідчення вірності перекладу нотаріусом, якщо він володіє відповідною мовою, або про засвідчення справжності підпису перекладача. Переклад, зроблений на окремому аркуші, пришивається додокумента і скріплюється підписом державного нотаріуса та йогопечаткою;
2) виклад текстів документа та перекладу на одному аркуші. Вцьому разі текст документа українською мовою розміщується на
лівому боці, а переклад — на правому. Під українським та іноземним
текстами нотаріусом ставиться один посвідчувальний напис українською мовою про засвідчення вірності зробленого нотаріусом перекладу чи про засвідчення справжності підпису перекладача.
Якщо нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, текст перекладу викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів. Переклад документа, зроблений перекладачем, може бути викладений на папері встановленого формату.
При оформленні документів, призначених для дії за кордоном, нотаріус повинен роз'яснити заінтересованим особам необхідність їх наступної легалізації. Консульською легалізацією, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом МЗС України від 15 липня 1997 р. № 98-од, є процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, і встановлення їх відповідності законам України чи держави перебування дипломатичного представництва, консульської установи України.
Легалізація офіційного документа означає перевірку його відповідності чинному законодавству України або держави перебування, встановлення та засвідчення дійсності документа або справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ чи засвідчила попередній підпис, а також дійсності відтиску штампа, печатки, якими скріплено документ.
Для цього громадянину потрібно особисто або за дорученням звернутися до управління нотаріату та ліцензування юридичної практики Міністерства юстиції України для засвідчення справжності підпису нотаріуса та відтиску його печатки, а потім до Консульського управління Міністерства закордонних справ України.
Слід мати на увазі, що в порядку правонаступництва (Закон України "Про правонаступництво") на території України є чинними договори, укладені колишнім СРСР, зокрема: з Угорською Народною Республікою — про надання правової допомоги у цивільних, сімейних та кримінальних справах; із Фінляндською Республікою — про правовий захист та правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах; з Алжирською Народною Демократичною Республікою — про взаємне надання правової допомоги; з Республікою Кіпр — про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах.
Питання надання правової допомоги між державами — учасницями СНД врегульовано Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах. Україна ратифікувала її з такими застереженнями:
винесені на територіях держав — учасниць Конвенції, передбачені
п. "а" ст. 51 Конвенції, за винятком нотаріальних актів щодо грошових зобов'язань.
Згідно з чинним законодавством України вивезенню за кордон не підлягають трудові книжки, військові квитки, посвідчення водія, технічні паспорти і посвідчення особи.