Кримінально-процесуальне право

1. Принцип публічності у кримінальному процесі.

Принцип публічності — це правове положення, згідно з яким орган дізнання, слідчий, прокурор і суд повинні на підставі наданих їм державою "правообов'язків" здійснити в офіційному порядку не­залежно від позиції будь-яких суб'єктів всі процесуальні дії у кри­мінальній справі для досягнення мети кримінального процесу і задоволення таким чином загальносуспільних інтересів у сфері боротьби зі злочинністю.

Принцип публічності кримінального процесу проявляється:

1) як вимога закону до державних органів, що уповноважені здій­снювати кримінальне судочинство, вести процес від імені держави (ех officio);

2) як вимога закону до цих органів керуватися законом, діяти в межах своїх повноважень на виконання поставлених завдань за власною ініціативою, в інтересах держави, незалежно від інтересів, бажань та уподобань будь-яких інших державних органів, службових осіб, політичних партій і громадських організацій, окремих гро­мадян;

3) заінтересовані громадяни та організації мають право зверта­тися до уповноважених державних органів за захистом своїх прав та законних інтересів, що охороняються законом, а останні зобов'яза­ні вжити заходи щодо захисту їхніх прав та законних інтересів.

Зміст принципу публічності визначають такі правові поло­ження:

обов 'язки:

— органів, які ведуть кримінальний процес, у межах своєї ком­петенції порушити кримінальну справу в кожному випадку ви­явлення ознак злочину і вжити передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання;

— цих органів встановити всі суттєві обставини, зібрати і пе­ревірити всі необхідні докази незалежно від клопотань учасників процесу;

— органів, які ведуть процес, здійснити процесуальну діяльність протягом певного строку;

— державних органів, що ведуть процес, за наявності відповідних підстав надати певний статус тим чи іншим його учасникам;

— органу дізнання, слідчого, прокурора і суду щодо забезпечення прав всіх учасників кримінального процесу;

— цих органів щодо встановлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, і вжиття заходів до їх усунення (ст. 23 КПК);

заборони:

— на здійснення дізнавачем, слідчим, прокурором і суддею про­вадження у кримінальній справі у випадках, якщо у них з'явля­ються інші, окрім інтересів справи (загальносуспільних), інтереси (статті 54-60 КПК);

— домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у кримінальній справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ч. З ст. 22 КПК).