Структура уроку літератури
Наприклад, до теми семінару “Значення творчості Т.Шевченка” можуть бути винесені на обговорення такі питання:
1.Чому ми вважаємо Т.Шевченка воістину народним поетом.
2.Доведіть, у чому новизна тематики, образів, жанрів поета.
3.Т.Шевченко — один з наймузикальніших поетів світу, або чому до його творчості, що включає в себе 227 назв, зверталися аж 120 композиторів, які написали понад 500 творів.
Не можна зводити весь урок і до читання рефератів. Подібний спосіб організації уроків-семінарів стомлює дітей.
Цінною з погляду навчання й виховання є уроки-диспути на основі окремих творів письменників, наприклад: “Хто у кого забрав щастя” (за драмоюІ.Франка “Украдене щастя”); “Справжня людина. Яка вона? У чому її обов’язок перед суспільством” (на матеріалі новітньої літератури); “Найвища краса — це краса вірності” (за твором О.Гончара “Прапороносці”). У процесі проведення уроків-диспутів виробляється власна думка і власна моральна позиція.
Уроки-диспути інколи проводяться і за завчасно запропонованим учителем планом. Наприклад, під час вивчення драми І.Франка “Украдене щастя” можна поставити такі запитання: хто з героїв драми виявився найбільш обікраденим у житті? Хто у кого украв щастя? Чи щасливим є Михайло, Микола? У чому причина трагедії Анни? Чи можна осуджувати Анну за її невірність чоловікові? Чи почувалася вона винною? Чи має вона право на інше життя? Чому Анна не знаходить співчуття і поради в інших людей? Чи відчула Анна себе щасливою після смерті Михайла? Для кого вона повинна була жити?
Але найчастіше такі уроки проводяться без попередньо запропонованих для обговорення проблем, а тому й набирають більшої гостроти.
Мало ще використовують учителі такі форми уроку, як урок-монтаж, літературно-музична композиція, урок з елементами концертних програм, урок-екскурсія на природі з метою осмислення поетичних образів.
Всі ці форми побудови уроків літератури приваблюють своїм гедоністичним спрямуванням. Діти на таких уроках одержують не лише певну наукову інформацію, а й естетичну насолоду. Подібні уроки дають можливість поєднати і художнє слово, і музику, і живопис. Вони особливо цінні в плані шліфування виконавських навичок учнів. За цільовим призначенням їх використовують і під час ознайомлення школярів з біографією письменника на заключному етапі вивчення окремих творів чи творчості митця, на уроках повторення й систематизації знань, наприклад, “У вінок шани Івана Котляревського”, “Пам’яті Лесі Українки”, “Пісенна творчість Андрія Малишка”, “Незабутній Максим Рильський”, “Трагічні уроки історії” (в пам’ять про голодомор 1933 р.), “Волі народної дзвін” (в пам’ять загиблих під Крутами), “Образу хліба вклонімося” (перед вивченням твору Д.Білоуса в 5 класі “Хліб і слово”), “В чарах кохання” (до вивчення лірики І.Франка), “Із чистих джерел народних пісень”, “Пісня — душа народу”, “Веснянки”, “Мамина пісня колискова”, “Українське весілля” тощо.
Полюбляють учні й уроки з використанням концертної програми. Анкетування учителів засвідчує суперечливе ставлення до уроків цього типу. Наведемо деякі їх висловлювання на цю тему: “Уроки з використанням концертної програми — це цікава мандрівка у світ мистецтва”, “Діти з великим інтересом ставляться до таких уроків, чекають на них”. Але є й інші твердження. Значна частина вчителів, особливо старшого віку, називають такі уроки “даниною моді”, “розважальними уроками, що негативно впливають на педагогічний процес.” Подібні твердження народжуються на ґрунті нерозуміння методів впливу на людину. Зміст уроку вимірюється не тільки змістом одержаної наукової інформації. Передача знань важлива, але не єдина функція уроку літератури.
Учні люблять і уроки-зустрічі з письменниками, літературознавцями, акторами. Ось окремі учнівські висловлювання:
“Зустріч з Ганною Чубач, що проводила урок “Кобзар і наша сучасність” — це справжнє свято для нас. Побільше таких уроків, і не було б байдужих до художнього слова” (учні Вишнівської середньої школи Київської області).
“Урок “Українські народні пісні”, проведений відомою артисткою Ніною Матвієнко, запам’ятається нам на все життя” (учні середньої школи №
В останньому десятилітті все більшого поширення в школі набувають інтегровані уроки. Слово, інтегрований латинською мовою означає повний, цільний. Мається на увазі такі уроки, на яких поєднуються блоки знань з різних предметів, що дає можливість висвітити тему ґрунтовно, всебічно, використати нові резерви педагогічного впливу на школярів, нові можливості мотиваційного забезпечення навчального процесу. Одна і та ж дидактична мета уроку реалізується спільними зусиллями двох чи більше учителів різних предметів: українська література + музика, зарубіжна література + історія, географія + образотворче мистецтво + валеологія тощо.
Заслуговують схвалення і уроки, безпосередньо проведені на лоні природи. Ось що розповідає В.Сухомлинський:
“Я прагнув до того, щоб діти відчули й пережили музику поетичного слова. На лоні природи в ті хвилини, коли діти були зачаровані красою навколишнього світу, я читав їм вірші. Одного разу ми вийшли в поле; перед нами відкрився чудовий вид на став у глибині якого тріпотіло віддзеркалення верб. Я прочитав рядки з вірша Т.Шевченка:
Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами, над ставами верби зеленіють.
Діти повторювали їх. Вони відчули, що в словосполученні слів, які творять живий образ, народжується музичне звучання мови, яке не тільки надає слову нового емоційного відтінку, а й відкриває нову красу в навколишньому світі”.
Методична організація сучасного уроку допускає інваріантний підхід: одна і та ж дидактична мета, одні і ті ж завдання часто реалізуються різними засобами. Для прикладу розглянемо у загальних рисах варіанти уроків на тему “Значення творчості Лесі Українки”, проведені у десятих класах учителями-словесниками різних регіонів України.
Перший урок. Учні готувалися до нього заздалегідь. Кожен добирав епіграф, який влучно характеризує літературно-мистецьке і суспільно-політичне значення творчості Лесі Українки. Для цього десятикласники перечитували вірші А.Малишка, П.Воронька, Д.Павличка, І.Драча, Л.Забашти та інших митців, присвячені поетесі. Кільком учням учитель доручає зробити огляд нових публікацій про Співачку досвітніх огнів, іншим — підготувати розповіді про лауреатів премії ім. Лесі Українки. Решта десятикласників поділено на групи. Кожна група готувала виступи декламаторів, музикантів, співаків. З дібраних епіграфів учні уклали “вінок” Лесі Українці. До уроку дівчата зробили виставку букетів живих квітів під назвами: “Досвітні огні”, “Стояла я і слухала весну”, “Вишеньки” та ін.
Урок став справжнім святом. Він був урочистим і надовго запам’ятався десятикласникам. Структура його така:
1.Читання дібраних епіграфів (’’Вінок” Лесі Українці).
2.Конкурс декламаторів, виконавців музичних творів, пісень.
3.Огляд нових книжок, присвячених життю і творчості поетеси.
4.Розповіді учнів про лауреатів премії ім. Лесі Українки.