Однак ще до середини 50-х років уроки з літератури нерідко будувалися за певного закостенілою схемою, яку складали так звані етапи уроку, які йшли в суворій логічній послідовності один за одним і дуже часто штучно відокрем­лювалися в їх безпосередньому функціонуванні. Урок по суті розпадався на п’ять ізольованих, обов’язкових для кожного уроку частин: організація класу, опитування учнів, засвоєння нових знань, закріплення і завдання додому. Життя, шкільна практика показали, що дотримуватися закостенілих фраз і структурних форм уроку — це значить штучно насаджувати певний шаблон у процесі викладання літератури, сковувати творчі можливості вчителя.

Наприкінці 50-х і на початку 60-х років серед учителів широко популяри­зувався так званий “липецький досвід”. Він мав позитивні і негативні сторони, а тому й не міг бути сприйнятий без певних застережень.

Позитивним було те, що проголошувалась вільна структура уроку, тіс­ний взаємозв’язок між його елементами. У той період на уроці спочатку проводилася актуалізація опорних знань, на ґрунті яких учням давалася нова інформація. Пояснення нового матеріалу і опитування не відокремлювалися як два етапи, що мають відносну самостійність. У процесі пояснення та після нього широко практикувалися самостійні види роботи, повторювався і закріплювався вивчений матеріал. Оцінка учням виставлялася в кінці уроку за їх роботу в класі і вдома. Урок проводився у швидкому темпі, набував внутрішньої цілісності при частій зміні видів діяльності учнів.

Але й така структура мала немало вразливих місць. Безпосередні спосте­реження за педагогічним процесом, експериментальна робота в школі пока­зали, що не можна ігнорувати опитування учнів, на яке спеціально відво­диться на уроці певний час. Фронтальні форми перевірки знань мають свої обмежені можливості. Учень повинен вміти не лише дати стислу відповідь на те чи інше запитання, а й аргументовано викласти матеріал. Такі навички життєво необхідні кожній людині. І учнів потрібно вчити висловлювати свої думки, обґрунтовувати власні судження. Спеціально відведений для цього час особливо потрібний у старших класах. Таким чином, форми перевірки знань дітей, що склалися в умовах традиційного п’ятиетапного уроку, педа­гогічно виправдані. Інша справа, що вони вимагають удосконалення та нових пошуків і не можуть претендувати на універсальність.

Ідея урізноманітнення прийомів роботи на уроці не викликає заперечень: педагогічний процес не визнає одноманітності, шаблону. Але універсалізація цієї ідеї, намагання і в середніх і в старших класах практикувати на одному уроці якомога більше видів робіт, є науково невиправданим. Вірш, оповідання, повість чи роман, правильно усвідомлені, — зазначали вчені-методисти, — самі по собі дадуть підстав для глибоких і плодотворних роздумів, для цікавої бесіди. І не варто захоплюватися частою зміною форм роботи на уроці, винаходити різні штучні засоби для збудження учнівської уваги. На уроках ми вчимо школярів зосереджуватися, вдумуватися в образи твору, емоційно відкликатися на втілені в ньому почуття. А це вимагає тривалого часу, не дозволяє планувати урок на п’яти — десятихвилинні періоди, що змінюються, ніби в калейдоскопі.

Кількість видів робіт, що намічаються вчителем під час підготовки до уроку, визначається змістом матеріалу, характером дидактичних завдань тощо. Урок, на якому аналізується невеличкий твір, як правило, передбачає більше видів робіт, ніж той, де вивчається роман чи повість.

Неабияку роль відіграють також вдало обрана система дидактичних завдань, вміле поєднання методів та прийомів роботи. Цілком допустимо, що останні можуть зовсім не відзначатися строкатістю. Учні старших класів здатні до тривалого розумового навантаження, і тут відпадає потреба у частій зміні видів роботи. Наприклад, урок на тему “Ідейно-художнє значен­ня, композиція, жанр та особливості стилю роману Ю.Яновського “Вершни­ки” може містити обмежену кількість видів робіт, а саме:

1.Бесіда з учнями про своєрідність композиції роману “Вершники”, розповідь вчителя про екранізацію твору.

2.Самостійна робота учнів за завданням учителя (добір уривків, у яких особливо яскраво виявляються особливості стилю письменника).

3.Узагальнююча бесіда про стиль Ю.Яновського.

Та це аж ніяк не завадить учителю провести повноцінний урок.

Урок може включати багато елементів, які продиктовані логікою нав­чального процесу. У загальній системі уроків найбільше місце відводиться засвоєнню учнями нової інформації, формуванню необхідних умінь і навичок, вихованню моральних норм. Це основа основ навчання, і на це потрібно відводити найбільше часу. Проте засвоєння учнями нових знань, як і фор­мування навичок, часто вимагає неодноразової дії на свідомість учнів. З цією метою на уроках може проводитися так зване закріплення, практику­ватися виконання школярами самостійних робіт.

Оскільки література в школі виступає як навчальний предмет, окрім робо­ти в класі, учні виконують і певні завдання вдома, вивчають вірші напам’ять, читають твори, конспектують літературно-критичні статті, пишуть твори тощо. Учитель повинен на уроці не лише запропонувати певне домашнє завдан­ня, а й дати інструктаж щодо його виконання. На це також потрібен час.

Якщо робота не завершується на уроці, а продовжується вдома, система­тично здійснюється контроль за виконаннями учнями домашніх завдань. По- перше, контроль є стимулом до навчання. По-друге, перевірка знань включає в себе і навчальну функцію. Важливо з’ясувати не тільки те, чи виконував учень домашнє завдання, але і як виконав. По-третє, перевірка знань дає вчителю можливість виявити індивідуальні особливості сприймання учнями літератури, загальний рівень літературного розвитку кожного учня, характер відтворюючої уяви, пам’яті тощо. По-четверте, для учня важливо відчути впевненість у своїх силах.

Таким чином, усі елементи традиційного уроку необхідні в навчальному процесі. Але не можна закріплювати за ними якогось постійного місця на уроці; аналогічно не може мати на уроці постійного місця і процес мотивації навчальної діяльності школярів, актуалізації їх опорних знань, необхідних для глибокого засвоєння теми. Усе залежить від характеру матеріалу, загальної побудови уроку, його мети і багатьох інших факторів.

Далеко не завжди урок розпочинається з опитування учнів. Іноді опи­тування і засвоєння нових знань зливається в єдиний процес. Попередні знан­ня органічно входять в нову систему знань, які набуває учень. Якщо, наприк­лад, на попередньому уроці учні знайомилися зі змістом твору М.Коцю­бинського “Дорогою ціною”, а на наступному характеризуватимуть образи Остапа і Соломії, то чи не краще об’єднати перевірку знань з опрацюванням нового матеріалу? Адже аналіз образів Остапа і Соломії так чи інакше вима­гатиме зосередження уваги учнів на вузлових моментах сюжету твору.

Засвоєний учнями навчальний матеріал стає інструментом пізнання нового. У структурі старих знань нові сприймаються глибше, а попередні знання збагачуються, поглиблюються в ході виконання творчих завдань. Стереотипне повторення за тими ж питаннями, в тому ж порядку, веде до шаблону мислення, до топтання на попередньому рівні.

Не завжди доцільно вдаватися до закріплення матеріалу, відводячи на це окремий час. Процес засвоєння нових знань закономірно включає в себе повторення і закріплення раніше набутих, формування нових навичок. Таким чином, сувора регламентація етапів уроку, раз і назавжди дана структура не має під собою наукової основи.

При виборі структури уроку потрібно мати на увазі багато факторів, тобто здійснювати цілісний, системний підхід. Явища і факти необхідно розглядати у їх безпосередньому взаємофункціонуванні.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 24

Безкоштовна робота

Закрити

Структура уроку літератури

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.