По-перше, кожен клас не схожий на інші, у кожній школі своя навчальне- матеріальна база, свої морально-психологічні фактори, естетичні умови і т ін. Та й кожен учитель є неповторною особистістю зі своїми можливостямі: уподобаннями, хистом. Ще К. Ушинський відзначав, що “життя, з яким ма- справу виховання, не вкладається в жодну однобічну теорію, і прямий теоре­тик у житті є найнепрактичнішою людиною.”1 Сучасна педагогічна наук.- обґрунтувала критерії оптимізації навчального процесу. “Теорія і методик оптимізації викликає у вчителя необхідність діалектично вивчати проце. навчання з різного боку, в різних аспектах, вимагає врахування в єдност всіх об’єктивних і суб’єктивних факторів, уміння бачити динаміку навчально- виховного процесу (єдність минулого, теперішнього і майбутнього) і т. д." Вона орієнтує вчителів на те, щоб вони виявляли потрібну гнучкість у реа­лізації методичних рекомендацій. Сліпе наслідування запропонованих фору роботи, позбавлене творчого пошуку, завжди веде до ремісництва і шаблон.

По-друге, наукове обґрунтування методичних рекомендацій ще не означа- їхнього негайного втілення у життя. Наукова теорія стає для вчителя керів­ництвом до дії тільки тоді, коли вона приймається його розумом і серцем “Всяка програма викладання, всякий метод виховання, хоч би який він не хороший, не перейшовши в переконання вихователя,— писав К.Ушинський — залишиться мертвою буквою, що не має ніякої сили в дійсності. Найпиль- ніший контроль у цій справі не допоможе. Вихователь ніколи не може буті: сліпим виконавцем інструкції: не зігріта теплом його особистого переконання вона не матиме ніякої сили.”

По-третє, систему викладання не можна розглядати як застиглу норм>. що не потребує змін. “І в нашій галузі — яв цьому глибоко переконаний б\ н усе життя, — відзначав А. С. Макаренко, — також необхідні винаходи, навіть винаходи в окремих деталях, навіть у дрібницях, а тим більше в групах дета­лей, в системі, в частинах системи. І такі винаходи можуть йти, звичайно, не тільки від працівників теоретичного фронту, але й від звичайних рядових працівників...” Як би не враховувалися перспективи розвитку школи, життя завжди ставитиме перед учителями нові проблеми, спонукатиме їх оновлю­вати, модернізувати науково-методичний арсенал педагогічного впливу на учнів. А тому вдосконалення і розвиток педагогічних ідей у своїй основі — безперервний процес. Експериментальні дослідження, розвиток педагогічної науки відкривають нові ефективні форми роботи з учнями.

Викладання літератури в школі — це постійний пошук, творчість. Тільки за цієї умови можна досягти успіхів.

Кожен з методів навчання, за якою б ознакою його не виділяли, має і свої переваги і свої обмежені можливості. Наприклад, пошукові методи нав­чання забезпечують формування в учнів уміння творчо мислити, самостій­но здобувати знання, аргументувати свої судження. Але далеко не кожна тема вимагає пошукових методів навчання. Пошукові методи успішно засто­совуються при систематизації чи узагальненні відомих учням явищ, фактів, або коли нові знання є ланкою в системі уже засвоєної попередньої інформації. Якщо ж матеріал зовсім незнайомий учням, пошукові методи навчання не будуть результативними. На допомогу їм приходять інформаційно-розвиваючі методи, які й забезпечують засвоєння знань учнями у готовому вигляді.

Методи нерозривно Пов’язані з прийомами навчання, що виступають як їхні складові частини і елементи, як окремі кроки в пізнавальній роботі учнів під час застосування певних методів. Прийоми — це також способи навчаль­ної діяльності, але на відміну від методів вони мають значно вужчу сферу дії.

Усі методи навчання допускають різні форми своєї реалізації, залежно від характеру їх інструментовки, а тому один і той же метод може відзначатися різною дієвістю впливів. Лекція може бути по-різному насичена матеріалом, що хвилює учнів, по-різному спонукати їх до роздумів. Учитель може просто аналізувати факти, не роздумуючи над ними, а може мислити вголос, розмір­ковувати над поставленим самому собі питанням, відкривати шляхи до істини.

Лекція може включати елементи бесіди, супроводжуватися читанням учнями віршів, уривків з прози, прослуховуванням музичних творів чи окре­мих їх фрагментів, розглядом художніх картин, демонструванням кадрів кіно­фільму, діафільму, прослуховуванням учнівських повідомлень, підготовле­них за завданням учителя. Можливі й інші варіанти: лекція, яку учні кон­спектують, а також лекція, на якій учні складають тези або розгорнутий план викладу вчителя, хронологічну таблицю життя і творчості письменника, виконують завдання творчого характеру. Має місце у навчальному процесі так звана ступінчаста лекція, що передбачає закріплення матеріалу після з’ясування окремої проблеми, розділу. У зв’язку з широким втіленням у життя ідей проблемності в навчанні учителі стали практикувати лекції проблемного характеру. Таким чином, існує багато прийомів, щоб розбудити увагу слуха­чів, змусити їх думати, міркувати.

Самостійна робота як метод навчання також може передбачати різні методичні прийоми — інструктаж щодо виконання певних завдань, виконання роботи за поданим зразком, складеним планом тощо.

У методичних посібниках нерідко можна зустріти думку, що прийоми вивчення літератури мають суто суб’єктивний індивідуальний характер і в кожного вчителя реалізуються по-своєму.

Автори подібних тверджень спираються на те, що в прийомах безпосе­редньо виражається особистість учителя, його ставлення до художнього тво­ру, вміння вплинути на учнів, зацікавити літературою. На їхню думку прийоми одного вчителя не можна рекомендувати іншому. Визнавати подібну концепцію — значить піддавати сумніву доцільність наукового обґрунтч - вання прийомів вивчення літератури у середній школі. А між тим знання методичних прийомів — одна з необхідних умов повноцінної підготовки вчи- теля-словесника. Неповторна особистість викладача виявляється не лише реалізації прийомів навчання. Вона знаходить своє вираження і в методах, і у видах роботи, у мові вчителя.

А тому, скажімо, одна і та ж лекція, виголошена різними людьми, може мати різний вплив на дітей. Значною мірою це залежить від особливостей мовлення індивіду, його інтонації, темпу, тону і тембру голосу. Чуття мови, її художня виразність, орфоепічна нормативність, стилістична вишуканість — важливі інструменти спілкування вчителя.

Приєднуємося до думки А.Алексюка, що кожен метод може включати багато прийомів як складових частин. “Проте це не звичайна (кількісна) сума окремого в цілому, не звичайна група, а система прийомів, об’єднаних певного логікою, структурний елемент або деталь методу. Це така єдність прийомів, що тотожна поняттю системи.” Прийоми відзначаються певного самостійністю і можуть стосуватися багатьох методів.

Методи і прийоми взаємопереходять одні в одних. Бесіда є методом нав­чання, але вона може бути і методичним прийомом. Наприклад, у лекції на певну тему цілком допустимі елементи бесіди. Вони надають лекції своєрід­ності, виступаючи як підпорядкований їй допоміжний методичний прийом.


Список літератури

Кулінська Л.П. Екранні та звукові посібники на уроках літератури. - К: Рад школа, 1979. - 103 с.

Лисовский А.В. Изучение лирики в школе. - К: Рад. школа, 1987. - 191 с.

Машенко Н.М. Слово, музика, образ. - К.: Рад. школа, 1982. - 96 с.

Никифорова О.И. Психология восприятия художественной литературы. - М.: Книга, 1972. - 152 с.

Развитие художественных интересов сельских школьников /Под ред. Е.В.Квятковского, Ю.УФохга-Бабушкина. - М.: Педагогика, 1979. - 127 с.

Стерчак К.М. Основи методики літератури. - К.: Рад. школа, 1965. - 420 с.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 25

Безкоштовна робота

Закрити

Методи навчання на уроках літератури

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.