Різнобій у визначенні номенклатури методів існує не тому, що допуска­ються різні класифікації, — вони, на наш погляд, не тільки можливі, а й необхід­ні, якщо по-науковому, всебічно підходити до проблеми методів навчання. Цей різнобій породжується і тим, що більшість авторів універсалізують свої класи­фікації, не визнаючи інших, хоч останні мають також своє логічне виправдання.

Методи навчання багатофункціональні. Вони скеровані на те, щоб озброювати учнів глибокими і міцними знаннями, формувати у них позитивні мотиви навчальної діяльності, виробляти вміння самостійно набувати нових знань, орієнтуватися у бурхливому потоці наукової інформації.

З найголовніших функцій різних методів можна виділити такі: освітню, виховну, розвиваючу, спонукаючу, а також контрольно-корекційну. Багато- мірність методів вимагає всебічного підходу до їхнього обґрунтування. Даю­чи визначення тому чи іншому поняттю, не можна забувати умовного і від­носного значення визначень загалом, бо вони ніколи не можуть охопити всіх зв’язків явища в його повному розвитку.

Звичайно, допускаючи правомірність різних класифікацій, маємо на увазі відтворення ними істотних зв’язків способів навчання та способів учіння. Всі методи, що виділяються за тією чи іншою класифікацією, мають спільн\ логічну основу для їх виділення.

Однобічний підхід до методів навчання, універсалізація однієї з сторін нав­чальної діяльності не може мати наукового виправдання. Необхідність все­бічного підходу до розгляду методів диктується, по-перше, тим, що жодна із запропонованих класифікацій не охоплює всіх способів дидактичної взаємо­дії вчителя й учнів. По-друге, всебічний, багатоаспектний підхід дає вчите- лю-словеснику чіткіші уявлення про всі можливі форми реалізації прийомів навчання, що сприятиме поліпшенню професійної підготовки вчителя, шліфу­ванню його методичної майстерності. По-третє, це дуже потрібно для теоре­тичного осмислення методів навчання і дальших пошуків їх класифікації.

Практичне застосування багатоаспектного підходу передбачає вибір тих методів, де до уваги береться характер взаємозв’язку вчителя з учнями, дже­рела знань, зовнішні форми прояву методів, внутрішні рівні пізнавальної са­мостійності учнів, логічний шлях засвоєння учнями знань, а також дидактична мета та функціональне спрямування уроку. Це суттєві сторони навчального процесу. Справді, перш ніж накреслити систему вивчення того чи іншого мате­ріалу, необхідно, щоб учитель-словесник насамперед чітко уявив, який буде на уроці характер взаємозв’язку між ним і учнями у процесі бесіди, лекції (розповіді) чи самостійної роботи. Він означає логічні форми мислення, тобто як саме засвоюватиметься науково-художня інформація (наприклад, дедуктив­ним чи індуктивним шляхом), як добитися найдоцільнішого сполучення словес­них, наочних і практичних методів, щоб забезпечити глибину знань, форму­вання необхідних умінь та навичок, які функції методів повинні виступати на першому плані і т. д. Тільки за цієї умови можна досягти високої ефективності пізнавальної діяльності учнів, найоптимальніших форм роботи з ними.

Методи навчання повинні стимулювати всебічний розвиток особистості, тобто забезпечувати високий рівень знань, формування потрібних умінь і навичок, посилювати виховний вплив уроків літератури, розвивати в учнів пізнавальні інтереси, сприяти урізноманітненню форм роботи на уроці. Ю.Бабанський відзначає, що “сукупність методів буде відносно цілісною, якщо в неї буде входити принаймні три групи методів: методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності, методи стимулювання і мотивації учіння, методи контролю і самоконтролю ефективності навчання.”

Вибір методу зумовлюється багатьма факторами. Насамперед він дикту­ється характером матеріалу, що вивчається учнями, специфікою предмета. Оскільки шкільний предмет літератури вивчається у двох вимірах — як вид мистецтва і як наука про літературу, — все це і позначається на виборі методів навчального процесу.

Логіка художнього та наукового пізнання ґрунтується не на одних і тих самих закономірностях, оскільки сприйняття мистецтва пов’язане з образно- емоційним впливом на особистість, а засвоєння наукових дефініцій, визна­чень, закономірностей диктує інші форми й методи навчання.

Якщо до методу лекції можна широко вдаватися у процесі вивчення біографії письменника, оглядових тем, то аналіз твору лекційним методом, як правило, не проводиться. Робота над текстом вимагає інших форм діяль­ності вчителя й учнів.

Методи навчання залежать і від тих завдань, які ставить учитель, плану­ючи уроки літератури. На першому етапі пізнання твору основний акцент робиться на відчутті, сприйманні дітей. Тому важлива роль належить тут таким видам роботи, як читання твору вчителем і учнями, переказ окремих його сцен, епізодів, складання простого чи цитатного плану, уявне “малю­вання” та ін. Ці творчі завдання допомагають глибше і повніше проникати у твір мистецтва як своєрідну естетичну цінність. На другому етапі роботи над твором відчуття, сприймання й уявлення теж відіграють велику роль. Тому аналіз художнього твору вимагає постійної уваги до тексту. Проте потреба глибокого усвідомлення прочитаного ставить у центрі уваги не процеси споглядання, а процеси мислення. Поглиблення роботи над твором вимагає роздумів, зіставлень, аналізу, синтезування вражень тощо. А це й диктує певний вибір методів навчання.

Вибір методів навчання визначається також віковими особливостями учнів. Наприклад, лекція як метод навчання має місце лише в старших класах. Діти середнього віку ще не здатні до тривалого розумового напружен­ня. У четвертих—сьомих класах широко практикується розповідь учителя.

Орієнтація вчителя на ті чи інші методи зумовлюється й бюджетом часу, що є у його розпорядженні, особливостями класу й окремих учнів. Чим вищий інтелектуальний рівень учнів, тим більше вимагає він таких видів роботи, які розраховані на посилення інтенсифікації навчального процесу, на кон­цептуальні форми мислення. Методи навчання мають компенсаторні влас­тивості, а тому одна і та ж мета може бути досягнута різним варіативним сполученням методів. Ефективність методу навчання безпосередньо залежить від майстерності його практичного втілення.

Вибір методів зумовлюється і багатьма іншими обставинами. Яким би результативним не був той чи інший метод навчання, він дає високий ефект лише у розумному поєднанні з іншими методами. На уроках методи навчання переплітаються, взаємодіють між собою. Те, що виявляється найкращим для одного учнівського колективу, нерідко є невиправданим для іншого. Істина завжди конкретна. Закономірно, що неможливо знайти такі універсальні форми роботи, методи навчальної діяльності вчителя і учнів, які годилися ' для всіх умов функціонування педагогічного процесу.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 25

Безкоштовна робота

Закрити

Методи навчання на уроках літератури

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.