Зв’язок методики викладання літератури з іншими науками

Розвиток науки неминуче викликає потребу в інтеграції різних галузей знань, особливо в наш час: “Справа в тому, — відзначав В.Вернадський, — що ріст наукового знання XX ст. швидко стирає межі між окремими науками. Ми дедалі більше спеціалізуємося не за науками, а за проблемами (виділення наше — Є.П.). Це дає змогу, з одного боку, надзвичайно глибоко вивчити явище, а з іншого — охоплювати його з усіх сторін”.

Взаємозв’язок у вивченні шкільних предметів дає можливість позбутися тих штучних перегородок, які самі собою виникають у процесі навчання між окремими структурами знань про той чи інший об’єкт, предмет тощо, внаслідок чого “ідеї, найближчі, найбільш споріднені між собою, — як відзначав ще К.Ушинський, — можуть прожити в... справді темній голові десятки років і не побачити одна одну”. На його думку, лише шляхом взаємозв’язку у вивченні навчальних предметів можна забезпечити системність і наступність в навчанні, бо розум — це добре організована система знань.

Міжсистемні асоціації забезпечують продуктивність та динамічність мислення.

В українських школах вивчається дві літератури — українська і світова, зарубіжна. Словесники двох літератур розв’язують водночас спільні завдання літературної освіти молоді (мається на увазі планомірний розвиток школярів, виховання в них навичок аналізу літературного твору, формування теоре- тико-літературннх понять і т.д). Погодженість у роботі вчителів даох літера­тур потрібна також в організації спільних позакласних заходів —літературних вечорів, екскурсій, зустрічей з письменниками тощо, що сприятиме розумному раціональному використанню часу, відведеного на позакласну роботу. Можна виділити такі взаємозв’язки літератур:

— типологічні. Вони зумовлюються насамперед тим, що ці літератури роз­вивалися на спільному соціальному ґрунті. Звідси — спільність тем, ідей, мотивів, образів, шляхів художнього зображення письменниками дійсності;

— контактні взаємозв’язки. Вони засвідчують про безпосередні знайомства письменників, їх спільну працю.

Взаємозв’язки у літературах виявляються також і в галузі літературної критики, перекладів тощо.

Українська література повинна вивчатися в контексті розвитку світо­вого літературного процесу і насамперед слов’янських літератур. В епоху панування тоталітарної системи учителі української літератури були зобо­в’язані на уроках забезпечувати взаємозв’язок з російською, російські ж словесники, як правило, до взаємозв’язків літератур не вдавалися.

Без сумніву, передова російська література впливала на розвиток укра­їнської, але цей вплив ніколи не був односторонній. Мова може йти лише про взаємовпливи літератур.

Література в школівивчається не лише як мистецтво, але й як об’єкт літературознавчої науки. Тому природно, що методика викладання літера­тури повинна спиратися на ті методологічні засади, які виробило наше літе­ратурознавство. Наукові праці літературознавчого характеру допомагають учителеві усвідомити особливості художньої літератури, закономірності її розвитку. У світлі вимог сучасного літературознавства з урахуванням законо­мірностей педагогічного процесу, особливостей сприймання учнями словесного мистецтва аналізуються і оцінюються художні твори, визначається роль і місце письменника в літературному процесі. Таким чином, літературознавство є науковою базою методики викладання літератури.

Методика викладання літератури широко використовує також резуль­тати мовознавчих досліджень. Художня література — мистецтво слова. І ви­вчення її в школі вимагає пильної уваги до мови художніх творів. Уміння відчу­вати мову у поетичному контексті сприяє усвідомленню творчої індиві­дуальності письменника, своєрідності його стилю, напряму, допомагає оцінити силу його художнього таланту. Закономірно, що розвиток мовознавства пев­ного мірою позначається на наукових основах вивчення художньої літератури.

Хоч мова та література в школі виступають як два окремих предмети, у своєму суспільному бутті вони нагадують дві грані одного і того ж явища. Спільна точка дотику цих предметів є насамперед слово. А тому логічно вмотивованим є взаємозв’язок методики викладання літератури з методикою викладання мови і в плані спільних дій учителів, спрямованих на збагачення усного і писемного мовлення учнів.

Українська художня література як мистецтво слова нерозривно пов’язана з такими багатьма галузями духовного життя людини як живопис, графіка, кіно тощо. Цей взаємозв’язок особливо виявляється в ідейно-тематичному плані, у стильовій своєрідності мистецьких творів.

Методичні рекомендації можуть бути дієвими тільки в тому випадку, якщо вони будуються з урахуванням глибокого розуміння закономірностей педагогічного процесу. Методика викладання літератури — педагогічна нау­ка. Теоретична зрілість і практична цінність кожної педагогічної науки визна­чається насамперед тим, якою мірою вона розкриває закономірності педаго­гічних явищ, що є об’єктами її вивчення. Як кожна педагогічна наука, мето­дика тісно пов’язана з педагогікою, що науково обґрунтовує мету, завдання національного виховання підростаючого покоління і шляхи його практичної реалізації. Для методики викладання літератури важливе значення має теоре­тичне обґрунтування вітчизняною дидактикою основних принципів і прийо­мів навчання, які забезпечують оптимізацію навчального процесу.

Щоб прилучати учнів ідентифікувати себе з рідним народом, необхідний взаємозв’язок із етнопедагогікою.

Викладання літератури в школі повинне будуватися на засадах народо­знавства й українознавства — фундаментальних наук, об’єктом яких є вив­чення особливостей національного характеру, світогляду народу, його побу­ту, національних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, психології, історико- культурного досвіду тощо.

Не менш тісний зв’язок методики викладання літератури з психологією. Будуючи наукову систему вивчення літератури, не можна не враховувати того, що об’єктивний зміст художнього твору завжди вступає у взаємодію з певними суб’єктивними факторами. У сприйманні художньої літератури важ­лива роль належить відтворюючій уяві, емоційному співпереживанню, пам’яті тощо. Методика викладання словесності, даючи систему наукових рекомен­дацій, повинна зважати на учня не лише як на об’єкт впливу, а й як на суб’єкт дії. Без психологічної основи методика викладання літератури перестає бути серйозною наукою, неминуче скочуватиметься на рейки суб’єктивізму. Психо­логічне вмотивування необхідне і в процесі розгляду вчинків персонажів, їх поведінки.

Література нерозривно пов’язана з історією, соціологією, особливо істо­рією рідного народу. Образи-персонажі — це люди конкретної епохи, певних історичних обставин. Лише в контексті історичної епохи можна зрозуміти діяльність митця як громадянина, учасника літературного процесу, автора художніх творів. В історії народу — і ключ до розуміння певних періодів розвитку літератури.

Звичайно, окрім спільних завдань, що розв’язуються зусиллями багатьох методистів, методика викладання української літератури покликана розв’я­зати ряд проблем, зумовлених специфікою роботи в національній школі. Насамперед вони стосуються визначення змісту літературної Освіти учнів, специфіки вивчення окремих тем, особливостей сприймання художніх творів, ознайомлення з якими передбачено шкільною програмою. У кожній націо­нальній літературі виявляється свій національний колорит, свої специфічні особливості. Все це зумовлює те, що національна література, як і націо­нальна історія повинні існувати як окремі шкільні предмети. Саме через ці предмети (включаючи і вивчення рідної мови) значною мірою здійснюється процес ідентифікації з рідним народом. А тому ідея інтеграції предметів (ук­раїнська література + світова література = література, історія України + історія інших народів = історія), яку намагаються здійснити в недалекому майбутньому окремі керівники освіти, є неприйнятною, антинаціональною, глибоко помилковою.

Список літератури

Золотухін Г.О., Жебка І.І., Литвиненко Н.П. Твір з української мови та літератури. - К.: Наукова думка, 1997. - 275 с.

Концепція літературної освіти. (Волошина Н.Й., Пасічник Є.А. та ін.) - К.: Віпол, 1993. - 74 с.

Капська А.Й. Як навчити учнів виразно читати. - К.: Рад. школа, 1978. - 208 с.

Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. - М.: Просвещение, 1980. - 192 с.

Никифорова О.И. Восприятие художественной литературы школьниками. - М.: Учпедгиз, 1959. - 206 с.

Охитина Л.П Психологические основы урока. - М.: Просвещение, 1974. - 96 с.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 6

Безкоштовна робота

Закрити

Зв'язок методики викладання літератури з іншими науками

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.