Логопедія 8
План
1. Логотерапія як метод подолання розладів мовлення при аутизмі
2. Психолого-педагогічна характеристика дошкільників із загальним недорозвиненням мовлення
3. Психічний розвиток і формування особистості дитини із ВНГП
За станом психічного розвитку діти з ВНГП представляють собою досить різнорідну групу: діти з нормальним психічним розвитком; діти із затримкою психічного розвитку; діти з порушеннями розумового розвитку різного ступеня.
Серед хворих з діагнозом: «вторинний дефект піднебіння», кількість осіб з ЗПР залишалась приблизно постійною для різних вікових груп і складала близько 30%. Характерно, що у цієї категорії хворих наявність ЗПР скоріше було пов’язано зі строками проведення уранопластики. Так, ЗПР практично не спостерігалась у таких дітей, якщо на момент операції їм було менше 3-х років. Крім того, було відмічено майже повне співпадання логопедичної групи (куди увійшли діти, обстежені логопедом і виявлені у них мовленнєві порушення) і група дітей з ЗПР, яку виділили на основі результатів психологічного тестування.
Серед обстежених 60-ти хворих дітей, що мають вроджені незрощення верхньої губи і піднебіння, і що знаходяться на різних етапах хірургічної реабілітації, виявлено 22 дитини (36,6%) із ЗПР. Найчастіше всього затримка психічного розвитку зустрічається серед дітей з вродженими незрощеннями піднебіння, рідше - серед дітей з рубцевою деформацією верхньої губи і носа після хейлопластики. Це свідчить про зменшення кількості дітей з ЗПР серед хворих, що мають вроджені незрощення верхньої губи і піднебіння, але знаходяться на останніх етапах хірургічної реабілітації. Такий факт можна пояснити наявністю феномену відновлення нормального психічного розвитку по мірі усунення причин, що негативно на нього впливають.
Ця категорія дітей, як і всі здорові діти, з часом стають дорослими, вони вступають у самостійне життя, починають свідомо виконувати соціальні ролі.
C.B. Станіславський (2003) y своїх дослідженнях висвітлив проблему щодо сприймання себе як особистості підлітками і дорослими з ВНГП, а також впливу соціального середовища на формування їх особистості.
Порушення збалансованості системи «людина - середовище», недостатніх психічних або фізичних ресурсів індивіда для задоволення актуальних потреб, що зумовлено своєрідним вихованням дитини із незрощенням губи і піднебіння, неузгодженість самої системи цих потреб, побоювання, пов’язані з вірогідною нездатністю реалізувати значущі прагнення у майбутньому, а також з тим, що нові вимоги середовища можуть виявити їх неспроможність, породжують специфічність прояву психологічних якостей хворих на ВНГП у соціальному середовищі.
Дослідження С.В. Станіславського доводять безумовний вплив вродженої вади піднебіння на психологічний портрет особистості. Можна сказати, що усі особливості психологічної організації хворого на ВНГП зумовлені переживанням ним власної патології.
Не можна, однак, сказати, що хворі на ВНГП у сукупності своїй психологічно однорідні. В осіб з вродженою вадою обличчя ставлення до навколишнього світу є більш сталим і ригідним, реакції кожного з індивідів характеризуються відносно невеликою різноманітністю. Вроджені пороки розвитку мають вплив на широту діапазону прояву поведінки індивіда: коливання реакцій у межах «фізична асоціальна агресивність - опіка по відношенню до інших» є значно меншими в осіб з ВНГП, що і є свідоцтвом збідненості. Лінія поведінки є більш егоцентричною, ніж у здорових осіб юнацького віку, у них відчувається деяка напруженість щодо власного перебування у соціумі, переживаючи постійний психологічний дискомфорт.
С.В. Станіславським експериментально підтверджена більша соціальна зрілість дівчат. Вони є менш схильними до протиправних, делінквентних дій, що свідчить про відносно важчу здатність хлопців до корекційного впливу. При цьому хлопці демонструють більше прагнення до досягнення, прикладання зусиль на шляху до мети, професійну і особистісну амбіційність.
Важливим результатом тендерних відмінностей у хворих на ВНГП є виявлене протистояння соціальному середовищу у юнаків, що сполучається з відносно більшою схильністю до самопокарання, самозасудження та приниження себе. З огляду на те, що червоний колір у дівчат займає більш високий ранг, можна вказати на їх відносно вищу сценічність, самостійність незалежність та домінантність. Все це свідчить про складність психологічної будови особистості з ВНГП.
Проаналізувавши досягнення у вивченні психологічних особливостей хворого на ВНГП, відзначається недостатня і слабка розробленість проблеми його адаптації у суспільстві. Існує залежність рівня соціальної адаптації осіб дорослого віку з ВНГП від низки соціальних факторів, які мали місце ще у ранньому дитинстві.
Аналіз досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених вказує на суперечливість результатів дослідження осіб з цією вадою: з одного боку, для них характерними є депресивні, тривожні стани (N.W. Berk, Т. Ramstad, E. Ottem, W.C. Shaw), з іншого - виявлений високий рівень екстраверсії і низька особистісна тривожність (В.В. Михайлова, М.Г. Панін, Л.М. Бар- денштейн, Б. А. Климов). Самі вчені вказують на невідповідність даних тестування і реального спостереження (R. Eder). Загальними проблемами хворих на ВНГП залишаються суб’єктивні труднощі соціального прийняття (Т. Bressman, R. Sader, U. Ravens -Sieberer), висока оцінка впливу батьків на їх власні думки (S.R. Turner).
На соціальному рівні різноманітність особистісних якостей індивідів з вродженим незрощенням губи та піднебіння проявляється якістю взаємодії із соціумом і контекстом, особливими ситуаціями контакту з навколишніми. Вченими встановлено найбільш універсальний спектр життєвих ситуацій (К. А. Абульханова-Славська, Л.Ф. Бурлачук, Є.В. Шорохова, N. Peseschkian, H. W. Reese, M. A. Smyer), в яких зовнішні умови можуть забезпечити реалізацію внутрішнього змісту особистості, а саме: ситуації, пов’язані зі змінами фізичного середовища, матеріальним положенням, місцем проживання, шлюбом; навчання та зміни соціального середовища; майбутні власні діти; міжособистісні відносини та ін.
Але, відзначаючи досягнення сучасної медицини, які забезпечують повний цикл лікування зазначеної категорії дітей, слід констатувати, на жаль, відставання у вирішенні проблеми розвитку дітей з вродженими вадами піднебіння, як педагогічної, так і психологічної.