Рослини - символи України. Урок-конференція з біології, 6 клас

Мета. Ознайомити учнів із представниками Цар­ства Рослини, які є символами України. Поширити знання учнів про представників квіткових рослин та особливості їх будови. Надати уявлення про цілющі якості рослин та заходи щодо їх охорони; екологічне виховання учнів.

Тип уроку. Рольова гра.

Обладнання. Навчальні таблиці: «Різноманітність квіткових рослин», «Різноманітність суцвіть»; ма­люнки із зображенням рослин: тополі, вишні, кали­ни, клена, берези, верби; квіток: соняшника, чорно­бривців, мальв, барвінка; карта світу та обладнання для конференції (трибуна, стіл для президії).

Урок-конференція проводиться у класі (кабінеті біології). Перед початком клас святково прибра­ний. Підготовлений стіл для президії. На дошці ви­сять малюнки рослин: калина, верба, вишня, топо­ля, барвінок, чорнобривці, соняшник, мальви. На дошці напис: «Урок-конференція: рослини-символи України».

Вчитель. Майже в усіх народів є улюблені росли­ни-символи: у канадців — клен, у росіян — берізка, а в нас верба й калина, тополя й вишня. Правду ка­же прислів'я: «Без верби й калини нема України». Взагалі в українського народу є багато рослин, які в особливій пошані, і вони обов'язково біля хати кож­ної дбайливої господині.

Не можна уявити собі двору на Україні, де б не ріс кущ калини; обов'язково садили вербу, тополю, вишню і, звичайно, прикрашали хатинку квітами: барвінком, чорнобривцями, соняшниками, мальва­ми.

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. А звідки ж пішла назва «калина» ?

Історик. Було це дуже давно, коли на нашу зем­лю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного воєводу поранено. Тому, хто вилікує його, обіцяли таку нагороду, яку загадає Тоді прийшла в табір дівчинка дуже красива і горда. Звалась Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але якщо він не прийде більш ніколи на нашу зем­лю. Грек забрав Пелагею у Грецію.

У неї була сестра Килина. Прощаючись із сест­рою Пелагея сказала: «Твоїм ім'ям, сестро, назву рослину, яку найбільше люблю. Коли цвіте вона, то соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров'ю щед­рої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров'я лю­дини. Буде вона зватися калина...»

З давніх-давен народ опоетизував кущ калини, оспівав його в піснях.

Поет.

Гей у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна засмутилася.

А ми тую червону калину та й піднімемо!

У калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку червону,

А здається — усміх України.

Символом чого виступає у нас калина?

В українській творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за неза­лежність рідного краю, благородний порив виборю­вати, відстоювати свободу і гідність людську.

Біолог. Калина — кущ або невелике дерево зав­вишки до 5 метрів. Росте у лісах, чагарниках, майже в кожному дворі України. Це рослина з родини жилолистєвих, має трилопатеві листки, гілки голі. Суцвіття негусте, віночки білі. Плоди ягодоподібні, овальні, яскраво-червоні з однією кісточкою. На смак ягоди і кора — гіркі, терпкі. Кора має зелену­вато-сірий колір.

Це харчова, лікарська, медоносна рослина. З неї готують варення, повидло, компоти, начинку для цу­керок, це пізновесняний медок та фарбувальна рос­лина.

Лікар. Кора і ягоди калини мають лікувальні вла­стивості. Спиртовий екстракт калини та її відвар — добрі кровоспинні засоби. Люди вживають як по­тогінний, послаблюючий, гіпотензивний засіб. Ягоди з медом їдять при гострих респіраторних хворобах, при хворобах печінки.

Соком калини очищують обличчя, щоб рум'яни­лося.

(Підсумкове слово вчителя).

Вчитель. Верба... Гляньте на неї ранньої весни, коли ще всі дерева стоять голі. А вона вже вкрита ніжними, молоденькими листочками. А через кілька днів вже зацвітає запашним жовтим цвітом.

Красуня-верба — корисна рослина, недарма народ здавна оспівував вербу, ввів її в легенди, казки.

Поет.

Вербова гілка у мене на столі,

як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі, як знак зеленої весни,

Котра ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рясний даровано мені,

Вербова гілка на столі у мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі, а в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.

Верба — то символ України. Тож не зміг розлу­читися з нею Великий Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілочку, з якої розрослося велике дерево, назване вербою Тараса.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилі підійма.

Між ярами над ставами Верби зеленіють...

І досі сниться: під горою

Між вербами та над водою

Біленька хаточка...

Історик. З вербою пов'язано багато народних звичаїв та обрядів. У Вербну Неділю освячують вер­бу у церкві, а потім несуть її додому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

Не я б'ю, верба б'є,

За тиждень Великдень,

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля.

Біолог. З 500 видів верб, які поширені на землі, 30 припадає на Україну, Найпоширеніші види; біла, ламка, попеляста, козача, пурпурова. Найбільше вер­би прислужилися річкам та ставам. Міцно пустивши коріння у землю, верби стримують зсуви, не допус­каючи підточування грунту водою, запобігають ерозійним процесам. Верби е природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок і озер, недаремно люди завжди брали воду для пиття під вербою. Верба очищає не тільки воду, але ще й повітря.

Квіти верби дають багато нектару й пилку в той час, коли ще нічого не цвіте. Високо цінують вули­ки із верби, у них бджоли не хворіють.