Використання засобів наочності у процесі навчання природознавства учнів третього класу
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НАОЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА 5
1.1 Сутність принципу наочності у навчанні молодших школярів 5
1.2. Педагогічна цінність та дидактичні цілі використання засобів наочності на уроках природознавства 8
1.3. Класифікація засобів наочності, що використовуються на уроках природознавства та їх характеристика 12
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ НАОЧНОСТІ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА У 3-МУ КЛАСІ 22
2.1. Виявлення рівня навчальних досягнень учнів на уроках природознавства 22
2.2. Методика використання засобів наочності у процесі навчання природознавства учнів 3-го класу 26
2.3. Аналіз результатів дослідження 32
ВИСНОВКИ 35
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 37
ДОДАТКИ 39
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно розвиненої людини. Роль початкової школи в розв’язанні цього завдання вирішальна. У молодших класах закладаються основи знань, умінь і практичних навичок, які необхідні для дальшого навчання, формуються моральні риси і якості, вміння дітей самостійно оволодівати знаннями, пробуджується інтерес до навчання, до творчих пошуків.
Застосування наочності у викладанні природознавства – обов’язкова умова свідомого і міцного засвоєння знань учнями. Успіх навчання природознавству залежить від уміння вчителя використовувати наочне обладнання. Обладнання – це різноманітні прилади, інструменти та інвентар, потрібний для роботи з учнями в класі, на екскурсії, в куточку живої природи, на географічному майданчику та шкільній навчально-дослідній ділянці.
Використання наочності відіграє переважно допоміжну роль у процесі вивчення природознавства. Однак іноді навчальний матеріал (наприклад, явища, предмети, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення про новий об’єкт взагалі неможливе.
Отже від підготовленості вчителя до використання засобів наочності у процесі вивчення природознавства залежить не лише ефективність формування початкових уявлень про природу, а й інтелектуальний розвиток учнів, збагачення їх емоційно-ціннісного досвіду.
Вивченням і застосуванням методів наочності ще з давніх часів займалися Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, Ф. Дістервег, К.Д. Ушинський, Л.В.Занков, В.Ф.Шаталов, А.Н.Леонтьєв, Н.А.Ананьєва, С.П.Логачевська, М.В.Богданович та інші.
Проблеми використання наочності у процесі навчання розкрито у працях П.С.Атаманчука, С.П.Величка Ю.М.Галатюка, С.У.Гончаренка, Є.В.Коршака, М.Т.Мартинюка, B.Ф.Савченка, О.В.Сергєєва, В.П.Сергієнка, В.Д.Сиротюка та ін.
Об’єктом дослідження є процес навчання природознавству молодших школярів.
Предметом – методика проведення уроків природознавства з використанням засобів наочності.
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка доцільності застосування засобів наочності у процесі вивчення природознавства у початковій школі.
Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:
- розглянути сутність принципу наочності у навчанні молодших школярів;
- визначити педагогічну цінність та дидактичні цілі використання засобів наочності на уроках природознавства;
- здійснити класифікацію засобів наочності, які використовується на уроках природознавства у початкових класах;
- розробити та експериментально перевірити методику використання засобів наочності на уроках природознавства у 3-му класі;
- зробити відповідні висновки.
При написанні роботи ми використовували такі методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури; анкетування, бесіди та спостереження за навчальною учнів початкових класів; педагогічний експеримент з метою перевірки ефективності запропонованої методики навчання природознавству, методи статистичної обробки отриманих даних.
Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.