Процес формування умінь діалогічного мовлення на старшому ступені навчання англійської мови

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 33

Платна робота

Ціна: 300.00грн.

Замовити роботу

Зміст

І. Вступ 3

ІІ. Формування умінь діалогічного мовлення на старшому ступені навчання англійської мови у середній загальноосвітній школі 8

2.1. Діалогічне мовлення, його комунікативні, психологічні та лінгвістичні особливості 8

2.2. Діалогічна єдність як одиниця навчання діалогічного мовлення 15

2.3. Етапи навчання діалогічного мовлення 19

2.4. Система вправ навчання діалогічного мовлення 20

2.5. Інтерактивний підхід до навчання діалогічного мовлення 23

Висновки 30

Summary 32

Література 33

І. Вступ

У наш час, коли все більше розширюються зв’язки України із зарубіжними країнами, зростає потреба у спілкуванні й співпраці між країнами та народами з різними мовами та культурними традиціями, набуває актуальності питання про володіння учнями іноземною мовою в різноманітних ситуаціях, наближених до реальних.

Отже, якщо ми хочемо навчити учня іноземної мови, то вчити цього треба в умовах спілкування. Це означає, що навчання іноземної мови має бути організовано таким чином, щоб за основними своїми якостями, ознаками воно було подібне до процесу спілкування.

У цьому полягає комунікативність, практична спрямованість навчання іноземної мови, ставить перед вчителем завдання розвивати в учнів навички самостійного формування висловлювань, ведення діалогів, уміння висловлювати своє судження стосовно теми, що обговорюється.

Відповідно до державного стандарту метою навчання іноземної мови в межах базового курсу є оволодіння основами іншомовного спілкування, в процесі якого здійснюються освіта, виховання й розвиток особистості людини.

Остання чверть ХХ століття орієнтована на комунікацію як мету навчання іноземних мов дітей та дорослих. Комунікативний метод призначений бути засобом навчання говоріння. Над розробкою комунікативного напряму працюють багато наукових колективів та методистів. Це насамперед Інститут російської мови імені О.С.Пушкіна (О.М.Леонтьєв, В.Т.Костомаров, О.Д.Митрофанова), представники методу активізації резервних можливостей особистості (Г.А.Китайгородська), методисти та психологи Є.П.Шубін, У.Л.Бім, Г.В.Рогова, І.А.Зимне та інші серед зарубіжних фахівців це Г.Лозанов та його школа в Болгарії, Г.Є.Піфа (Німеччина), Р.Олрайт, Г.Уїлсон, У.Літлвуд (Англія), С.Савіньон (США) та багато інших.

Самій постановці комунікативної мети та можливості її реалізації значною метою сприяли результати лінгвістичних досліджень, зокрема мовних функцій, функціональних стилів мовлення, їх співвідношення з усною та письмовою формами літературної мови, функціонально-стилістичні співвідношення мовних засобів всіх рівнів, які обслуговують певні сфери спілкування невербальних засобів. У процесі досліджень формування мети змінювалось:

Навчання мови ® Навчання мовлення ® Навчання мовленнєвої діяльності ® Навчання спілкування.

Іншими словами, лінгвістичну основу комунікативного методу навчання іноземних мов складає переорієнтація з форми на функцію, з лінгвістичної компетенції – на комунікативну, з мовної правильності на спонтанність та автентичність(природність комунікації, яка за Дж. Остіном розглядається як серія мовленнєвих актів), що використовується з певною метою.

У світі функціонально – прагматичного підходу до комунікації навчання іноземної мови включає усвідомлення учнями мети комунікативного акту й досягнення цієї мети за допомогою адекватних мовних форм.

З позиції комунікативного підходу процес навчання іноземної мови будується адекватно реальному процесу мовленнєвого спілкування, тобто процес навчання є моделлю процесу мовленнєвої комунікації. Проте процес навчання не може повністю збігатися з процесом комунікації, який має місце в реальному житті, оскільки навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах відбувається в умовах рідно мовного оточення. Тому йдеться тільки про максимальне зближення процесів навчання та реального спілкування за такими найважливішими параметрами, як комунікативно – вмотивована поведінка вчителя та учнів і предметність процесу спілкування, що забезпечується ретельним відбором комунікативно – мовленнєвих намірів, тем, ситуацій, які віддзеркалюють інтереси та потреби учнів.

У навчанні іноземних мов як процесу спілкування необхідно враховувати особливості інтелектуального, особистісного та діяльнісного розвитку дітей різних вікових періодів. Аналіз психологічних особливостей різномовного комунікативного розвитку школяра, як суб’єкта навчальної діяльності свідчить про якісну своєрідність комунікативних можливостей школярів різних вікових періодів, а саме про:

сформованість всіх мовленнєвих механізмів;

відпрацьованість мовних засобів;

рівень розвитку формування та формування думки.

У випадку, коли комунікативний розвиток школяра є об’єктом цілеспрямованого формування, він показує високий рівень розвитку в усіх видах мовленнєвої діяльності.

За сучасних умов зміна орієнтацій у вихованні та навчанні безпосередньо пов’язана з опануванням вчителем майстерності ведення діалогу. Говорячи про діалогічне педагогічне спілкування, поняття “діалог” вживається не лише у значенні розмови між двома особами, а й як обмін сенсом у спілкуванні. Діалог педагогічний – це дія в педагогічному процесі, яка дає можливість кожному партнерові самовиразитися у спілкуванні. Діалогічне педагогічне спілкування – тип професійного спілкуванні, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб’єкт – суб’єктивний принцип взаємодії педагога та учнів.

Основними ознаками діалогічного педагогічного спілкування є:

визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів;

зосередженість уваги педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів. Особистісна рівність у педагогічному спілкуванні одночасно передбачає відстоювання різних позицій його учасників;

модальність висловлювання і персоніфікація повідомлення. Спілкування – діалог пов’язане з відкритою позицією, засобом реалізації якої є персоніфікована манера висловлювання і, якщо можливо, мінімізація знеособлених суджень;

поліфонія надання викладачем розвиваючої допомоги;

спілкування – діалог передбачає спільну діяльність викладача та учнів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень. Метою цієї діяльності є особистісний розвиток учнів у процесі навчання й виховання.

Роль вчителя – допомогти учням у процесі діалогу сформувати власну точку зору, своє бачення проблеми, свій шлях вирішення завдання. Процес навчання та виховання в діалозі розуміється не як вплив учителя на учня, а як різновид діяльності, завдяки якій учень успішніше працює над власним розвитком у спрямованому середовищі, спираючись при цьому на допомогу педагога, який виступає в ролі консультанта. Іншими словами, учитель – лише помічник та керівник у роботі самого учня.

Технологічне створення ситуацій, які обумовлюють діалогічне спілкування, передбачає здійснення певних кроків, послідовність яких виявляється при узагальненні таких варіантів діалогу:

спільне орієнтування в особистісно значущій предметній галузі;

виявлення проблеми, яка цікавить суб’єктів;

розгляд проблеми в контексті значущих для учня життєвих цінностей як одного з аспектів його особистісної картини світу;

використання засвоєних знань та способів діалогічного спілкування як засобу міжсуб’єктного спілкування та інструменту самоствердження в очах партнера;

самопізнання через актуалізацію та обґрунтування власних думок.

Отже, об’єктом дослідження буде діалогічна єдність як одиниця навчання діалогічного мовлення та методика навчання діалогічного мовлення як, спрямований навчальний процес. Метою даної роботи є дослідження процесу формування умінь діалогічного мовлення на старшому ступені навчання англійської мови.

Завдання для дослідження:

1.Дослідити процес діалогічного мовлення та його комунікативні, психологічні та лінгвістичні особливості.

2.Ознайомитись з діалогічною єдністю як одиницею навчання діалогічного мовлення.

3.Вивчити етапи навчання діалогічного мовлення.

4.Розробити систему вправ для навчання діалогічного мовлення.

5.Визначити ефективність інтерактивного підходу до навчання діалогічного мовлення.

Актуальність даної проблеми полягає у тому, що однією з основ комунікативної методики (завдання якої – навчити спілкуватись іноземною мовою) є навчання діалогічного мовлення.

Науково методологічною базою даної роботи є праці таких відомих вчених як Є.І.Пассова, Г.А.Китайгородської, Беха І.Д., Гришкової Р.О., Ніколаєвої С.Ю., Яніною В.М., Карла Р. Роджерса, Бехмана Л.Ф.

Висуваємо такі гіпотези:

1. Діалог є основою іншомовного спілкування.

2. У діалозі формування компетенції говоріння.

3. У діалозі кожен учень може проявити себе як особистість.

4. Евристичність діалогічного спілкування веде до спонтанного мовлення.

5. Роль діалогу на заняттях з іноземної мови змінилася. Незважаючи на те, що дана проблема вивчалася та досліджувалася багатьма вченими, але вона є не достатньо вивченою.

Закрити

Процес формування умінь діалогічного мовлення на старшому ступені навчання англійської мови

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.