План

1. Характеристика на практиканта з печаткою директора.

2. Проведення виховного заходу.

3. Відкритий урок (2-3 конспекти).

4. Характеристика на клас.

5. Характеристика на учня.

Заповіт мецената

Після смерті цієї скромної людини було оприлюднено її заповіт, що вразив масштабом княжої щедрості. Згідно з останньою волею добродійника усі кошти, які залишилися після нього, мають зробити чимало добрих справ.

Наприклад, 1 мільйон 100 тисяч канадських доларів передадуть канадському фондові “Діти Чорнобиля” на реалізацію проекту “Надія”, 935 тисяч – спілці української молоді Канади, по 275 тисяч канадських доларів отримають Патріарший собор та Михайлівський золотоверхий собор у столиці України, дослідницький інститут “Україніка”, шпиталь у Львові, кафедра українських студій в Едмонтоні (Альбертський університет). Також на видання книг для шкільної молоді України буде перераховано 275 тисяч.

165 тисяч піде церкві святої Покрови в селі Гаї Бродівського району, 120 тисяч – на видання книг про Симона Петлюру, 880 тисяч доларів – на тижневик “Гомін України”.

Тож хто він, цей благодійник? Михайло Галандюк народився 1914 року в селі Гаї Бродівського району на Львівщині. Доля закинула його на канадську землю. Був людиною глибоких патріотичних переконань, активним учасником українського громадського культового й культурного життя в Торонто. Усі, кому пощастило знати його, відзначають рідкісні людські якості. Зрештою, про все це найпромовистіше свідчать рядки його заповіту.

Ліга українських меценатів

Колиска Нобелівського лауреата

Багато світових величин виплекала поліська глибинка. Серед них – видатний фізик, лауреат Нобелівської премії за винахід і вдосконалення детектора елементарних частинок Георгій Чорпак. З’явився на світ він на Рівненщині в сім’ї підприємця.

У 1931 році родина Чорпаків залишила батьківщину й оселилась у Франції. Під час війни Георгій брав участь у русі Опору, за що 1943 року потрапив до в’язниці. 1944 року був депортований у фашистський концентраційний табір у Дахау. По війні юнак навчався в гірничій школі, відвідував курс лекцій у “Коледж де Франс”. Працював у лабораторії видатного вченого Фредеріка Жайо-Кюрі та Європейській лабораторії елементарних частинок Центру ядерних досліджень. Лауреатом Нобелівської премії став у 1992 році. Нині наш славетний земляк мешкає в Парижі.

Учитель. Емігранти не забували рідної мови, українських пісень, вивчили ці пісні і їхні діти. На кожен фестиваль “Червона рута” приїздять українці і виконують пісні батьківського краю.

(Звучить запис пісні “Чорнобривці”, яку виконують українські канадці).

Українці не тільки зберегли мову, а й проводять патріотичні акції пошанування рідної мови. У 2000 році стартував Міжнародний конкурс з української мови. Це була ідея відомого українського бізнесмена і мецената з Канади Петра Яцика. Приїхавши в незалежну Україну, побачивши досить складну ситуацію з мовою, він сказав: “Нехай діти позмагаються на краще її знання, а той, хто знатиме її найкраще, отримає премію. Гарну, солідну премію, як у спорті”.

Нагадаю, які ці премії – від 4 тисяч гривень до 7 тисяч. На жаль, Петро Яцик побачив лише завершення першого конкурсу, він помер буквально напередодні другого. Тепер фінансує конкурс його донька Надія. І не тільки вона. Цього року фундаторів конкурсу як в Україні, так і поза її межами було понад 200. один із них – Стенлі Пітерсон з Канади, справжнє ім’я якого Богдан Патик. Він родом з України. Почувши про конкурс, зробив пожертву 55 тисяч доларів, бо зрозумів, що вкладає гроші у майбутнє України.

Учениця. Від’їжджаючи, емігранти брали з собою грудочку рідної землі, насіння чорнобривців, українські вишивки і Шевченків “Кобзар”.

(Звучить у записі пісня про рушник).

Ці люди ніколи не забувають про землю, де народились чи де народились їхні батьки. Для них добре відоме слово “ностальгія”.

Загублений хутір

Цю дивовижну історію згадують у селі Стовбина Долина Полтавської області й досі.

Літній день наприкінці сімдесятих. Біля сільського магазину, чекаючи на “хлібовозку”, зібралося чимало люду. Раптом поруч зупинилася “Волга”-таксі. То тепер у селі навіть “Мерседесом” нікого не здивуєш, а тоді поява такого авто означала, що в гості заїхало якесь грошовите “міське цабе”. З легковика й справді вийшов добре зодягнений солідний чоловік. Поводився він якось дивно. Незвично навіть для досить патріархального сільського етикету.

Чемно привітавшись, низько схилив сиве чоло перед жінками, міцно потис руки всім чоловікам. І навіть перепитав, чи можна пройти до магазину, де довго із цікавістю оглядав крам. А потім запитав: “Яка горілка у вас найкраща?”. Продавець мало не вдавилася цукеркою і здивовано озирнулася на полицю:

–Та ось хоч би й “Пшенична”…

–Тоді дайте … ящик.

Розрахувавшись новенькими червінцями, чоловік власноруч виніс ящик з магазину і, поставивши на сходах, звернувся до мужиків:

–Ну, от … Пом’янемо мого батька …

–А хто ж він? За кого пити?

–За раба Божого Івана …

Дивний гість знову вклонився і “Волга” покушпелила геть. Бачили потім люди, як покружлявши околицями, виїхала вона за село і зупинилася на пагорбі. Вийшов той сивий чоловік, впав на коліна, перехрестився, а потім так і розпластався на землі ніби намагаючись її обійняти …

… Розчулений таксист закурював уже третю цигарку. А чоловік усе ще лежав опріч шляху, мов підкошений кулею солдат. І тільки пальці ніжно торкалися кожної грудочки землі, по якій бігав колись босоногим хлопчиком.

Він підвівся, висипав просто в кишеню свого заморського піджака жменьку землі і, тримаючись рукою під серцем, важко впав на сидіння “Волги”: “Поїхали!”.

Учень. У місцях компактного проживання українців діють релігійні общини, видаються газети: “Український голос”, “Новий шлях”, “Гомін України”, “Життя і слово”, “Українські вісті”, дитячий журнал “Соняшник”. Можна побачити й почути регулярні теле- і радіопередачі українською мовою. З великою радістю зустрічають там артистів України.

(Звучить запис пісні “На Україну повернусь” у виконанні Іво Бобула).

Учитель (заключне слово). Ви повинні пам’ятати тих українців, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так само, як і ми, хочуть кращої долі. Вони завжди пам’ятають, що вони – Українці.

О краю мій, моє кохання!

Лани широкі, гір шпилі!

О сльози Рідної Землі! –

Вас не забути до сконання!..

(С.Черкасенко “На чужині”, Словаччина)

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 35

Безкоштовна робота

Закрити

Звітна документація про проходження практики з географії

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.