ВСТУП

Актуальність дослідження. Реалізація завдань з удосконалення якості навчання і виховання у початковій школі неможлива без роботи над систематичним і цілеспрямованим збагаченням словникового запасу рідної мови як однієї з провідних умов загального розвитку молодших школярів. Навчання рідної мови в початковій школі передбачає взаємозв’язок вивчення мовного матеріалу та роботи над розвитком усного і писемного мовлення, що забезпечує формування граматичних, орфографічних і мовленнєвих умінь і навичок. Відтак, збагачення словникового запасу молодших школярів відбувається у процесі вивчення граматики, морфології та орфографії. На уроках рідної мови та читання учні оволодівають мовними засобами, а саме, словами та їх формами, вчаться розуміти семантику слів, використовувати лексичні одиниці якомога точно і доречно в мовленнєвій практиці, як у школі, так і в повсякденному спілкуванні. Саме тому в початковій школі провідним принципом навчання виступає принцип розвитку мовлення молодших школярів.

У системі роботи з розвитку мовлення важливе місце належить переказові. Як показує досвід багатьох учителів, цей вид творчості є надійним засобом залучення дітей до найпростішої, спеціально спрямованої мовної діяльності - наслідування форм і норм літературної мови. А це дуже істотно, бо самостійність зв’язного мовлення не може бути сформована в учнів без наслідування готових зразків.

Поручз іншими видами самостійних робіт переказ—необхідний етап, який учні повинні пройти, перш ніж приступити до написання твору. Переказ розвиває в учнів ло­гічне мислення; уточнює і розширює словниковий запас, активізує його; сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок. Крім того, переказ художнього твору збуджує в учнів певні думки, викликає відповідні настрої, почуття, розширює їхні знання пронавколишній світ.

Вивчення мови безпосередньо проходить у процесі мовлення, але цей процес має здійснюватися системно. Цій проблемі приділено належну увагу в працях відомих лінгвістів, методистів (О.Біляєв, Т.Донченко, В.Мельничайко, М.Плющ, М.Стельмахович, М.Пентилюк, Л.Мацько, М.Вашуленко, Л.Скуратівський, Г.Шелехова, В.Ужченко), які у своїх працях звертають увагу на форми і прийоми роботи над текстом.

Однак в сучасній методиці відсутня чітка система вправ і завдань по формуванню вмінь відтворювати докладно, стисло і вибірково тексти різних типів і стилів мовлення.

Актуальність дослідження зумовлена вагомістю проблеми для методики розвитку мовлення школярів, з одного боку, а з іншого – обмеженістю дослідження проблеми в теоретичному і практичному планах. Відтак виникає необхідність розробки нових технологій розвитку мовлення учнів.

Об’єктом дослідження є розвиток мовлення молодших школярів.

Предмет дослідження – методичне забезпечення розвитку мовлення учнів у процесі навчання усного переказу.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування й експериментальна перевірка методики розвитку мовлення учнів у процесі навчання усного переказу на уроках читання.

Для досягнення мети роботи слід розв’язати такі завдання:

- проаналізувати психолого-педагогічну і методичну літературу;

- охарактеризувати особливості розвитку усного мовлення на уроках читання;

- проаналізувати систему роботи над переказом на уроках читання;

- визначити суть і місце усного переказу у навчальному процесі та його вплив на розвиток мовлення учнів;

- експериментально перевірити розвиток мовлення учнів шляхом навчання усного переказу.

Методи дослідження – теоретичні: вивчення, аналіз та узагальнення бібліографічних джерел (законодавчих та нормативних документів, історико-педагогічної, лінгвістичної, психолого-педагогічної та методичної літератури) щодо розвитку мовлення молодших школярів; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням молодших школярів, бесіди, аналіз навчально-методичної документації, програм, педагогічний експеримент; статистичні: кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.