Загальні рекомендації щодо навчання і розвитку дитини
Рекомендації щодо просторово-фізичного середовища:
дитина має не тільки добре чути мовлення оточуючих, але й бачити їх еталонну вимову; необхідно безперешкодно розташувати в полі зору дитини необхідні навчальні матеріали та зберігати наочність; якщо у дитини є проблеми, які пов’язані з ковтанням або слиновиділенням, і вона відчуває дискомфорт, слід створити умови для її комфортного розташування у приміщенні. Рекомендації щодо мовленнєво-комунікативної сфери:
Наявність у дитини мовленнєвих порушень вимагає обізнаності всіх фахівців, які беруть участь в освітньому процесі, про наступну інформацію:
якими мовленнєвими навичками дитина у процесі занять з вчителем-логопедом вже оволоділа, а що потребує багаторазового повторення, вдосконалення; за яких умов дитина краще здатна впоратися із завданням, які слухові, зорові, рухові опори доречно використати під час виконання певного завдання; у якому стані знаходиться загальна і дрібна моторика пальців рук, зорово-моторна і зорово-просторова координація, чи потребують їх вдосконалення у разі необхідності; які психологічні бар’єри заважають успішному опануванню мовлення і як їх поступово подолати. Зазначений підхід допоможе дитині досягти позитивних результатів навчання завдяки одноманітності вимог, що висуваються до дитини всіма учасниками навчально-виховного процесу.
Рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери:
Важлива особливість розвитку мовлення дитини полягає у тому, що вона є складовою когнітивної сфери. Саме тому важливо приділяти увагу формуванню уміння дитини сприймати, зосереджувати увагу, запам’ятовувати і контролювати себе. Слід сприяти поетапному формуванню контролю за правильністю власного мовлення, поступово переходячи від оцінювання помилок аналогічних власним у чужому мовленні, а потім до власних.
Рекомендації щодо розвитку емоційно-вольової сфери:
З метою забезпечення розвитку емоційно-вольової сфери рекомендується:
мотивувати дитину за допомогою створення позитивної атмосфери з опорою на її досвід та інтереси (улюблені мультики, ігри та ін.); пропонувати спочатку завдання, які дитина здатна виконати з легкістю і отримати схвальну оцінку за їх виконання; продемонструвати на власному прикладі виконання завдання; не змушувати дитину виконувати завдання всупереч її бажанню, необхідно переключити її увагу на інший вид діяльності, і непомітно долучити знову, можливо, дещо змінюючи умови виконання; влаштовувати змагання, у яких непомітно навмисно «програвати», що сприятиме формуванню впевненості дитини у своїх силах; надавати можливість виконувати письмові роботи олівцем з метою попередження напруження, пов’язаного зі «страхом помилок» та постійних виправлень.Рекомендації щодо навчальної діяльності:
У процесі організації освітнього процесу важливо висувати правильні вимоги стосовно виконання дитиною завдань, задля цього потрібно:
• уважно проаналізувати інструкцію до завдання на предмет наявності складних для сприймання слів (як з точки зору розуміння їх значення, так і з точки зору звукової структури слів, оскільки довгі слова з декількома збігами приголосних є складними для сприймання) і вдосконалити її так, щоб дитина зрозуміла;
перевірити доступність змісту завдання з огляду на особливості мовлення дитини: наприклад, дитина ще не готова вставити певні слова, які містять «проблемні» звуки у передбачені завданням місця з опорою лише на власні уявлення, тоді завдання вчителя полягає у тому, щоб забезпечити необхідну опору у вигляді надрукованих слів або картинок, які відповідають потрібним для успішного виконання завдання словам і т.д.); визначити прийнятний для дитини обсяг завдання, обрати правильний темп його виконання (наприклад, дати змогу витратити стільки часу, скільки необхідно для правильного виконання завдання), важливою при цьому є участь дитини в загальній діяльності, а не кількість виконаних завдань або швидкість їх виконання; створити доброзичливу атмосферу для відповідей дитини: достатньо гучно, виразно, повільно (у разі потреби, повторюючи сказане необхідну кількість разів) звертатися до дитини, забезпечити її необхідними «опорами» (усім, що полегшує висловлення думки: картинками, предметами, додатковими друкованими матеріалами, алгоритмами виконання завдань, підказками педагога (прямими, опосередкованими, у вигляді навідних запитань), допомогою однокласників та ін.); постійно відмічати прогрес дитини, порівнюючи попередні й поточні досягнення самої дитини, коректно відноситись до дитини, виховувати толерантність у інших дітей («табу» стосується фраз на кшталт таких: «говори зрозуміло/правильно», «можеш швидше?», «не вмієш, так і не треба» і т. д., замість них: «повтори ще раз, будь ласка, я спробую уважніше послухати», «ой, як ти гарно вимовив це слово!» тощо); необхідно враховувати ставлення дитини до публічних виступів перед всім колективом дітей: якщо дитина не має бажання відповідати, знаходячись у центрі уваги, дорослому не слід наполягати на такому виді діяльності і варто знайти інший спосіб її опитування (організувати бесіду, запропонувати дати письмові відповіді на запитання тощо);З метою розвитку мовлення дитини слід визначитись зі спеціальним обладнанням. Це можуть бути:
обладнання індивідуального призначення для логопедичної роботи; спеціалізовані комп’ютерні програми для вивчення елементів житла родини; для ознайомлення з професіями; для вивчення будови тіла людини; для вивчення життя на Землі; для вивчення явищ природи: пори року, погода, календар; комп’ютерний логопедичний тренажер для закріплення правильної вимови; комп’ютерна програма для комунікації (спілкування картинками, які озвучені) тощо.