Логопедія 10
План
1. Завдання та зміст логопедичної роботи при ринолалії за А. Іпполітовою
2. Дизартрія: визначення, причини, синдроми та форми
3. Система комплексної корекційно-педагогічної роботи при дизартрії
4. Стерта дизартрія: характеристика дефекту, диференціальна діагностика, особливості корекційної роботи
5. Загальний недорозвиток мовлення: структура дефекту, характеристика рівнів мовленнєвого недорозвинення
6. Логопедична робота з дітьми першого-другого рівнів мовленнєвого розвитку
5. Загальний недорозвиток мовлення: структура дефекту, характеристика рівнів мовленнєвого недорозвинення
При ЗНМ (Загальне недорозвинення мовлення), у дітей з повноцінним слухом і нормальним інтелектом, спостерігаються порушення формування лексико-граматичної, звукової і семантичної мови. Загальне недорозвинення мови проявляється різними складними мовними розладами. Ці розлади можуть варіювати від зв'язного мовлення з залишковими елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвинення до повної відсутності загальновживаної мови і залежать від рівня формування компонентів мовної системи.
Категорія дітей із загальним недорозвиненням мови за клінічним складом неоднорідна, тому її прийнято ділити на 3 групи:
Неускладнені форми ЗНМ. До даної групи належать діти з мінімальною мозковою дисфункцією: незрілістю емоційно-вольової сфери, недостатньою регуляцією м'язового тонусу, моторних диференційованих рухів і т. д.
Ускладнені форми ЗНМ. У цій групі діти з психопатичними і неврологічними синдромами, такими як: гіпертензійно-гідроцефальний, церебрастенічний, гіпердинамічний, судомний та ін.
Грубе недорозвинення мови. Це діти з органічними ураженнями мовних відділів головного мозку, наприклад, при моторній алалії.
Також, з урахуванням ступеня ЗНМ, прийнято виділяти чотири рівні мовного розвитку, а саме:
1.Перший рівень мовного розвитку – «безмовні діти» – діти, у яких відсутня загальновживана мова.
2.Другий рівень мовного розвитку – діти з початковими елементами загальновживаної мови, що характеризуються бідністю словникового запасу і явищами аграматизму.
3.Третій рівень мовного розвитку – у дітей спостерігається поява розгорнутої фразової мови з недорозвиненням її звукової і смислової сторін.
4.Четвертий рівень мовного розвитку – це діти із залишковими пробілами в розвитку лексико-граматичної та фонетико-фонематичної сторін мовлення.
Не залежно від групи загального недорозвинення мови, діти з даним розладом пізно починають вимовляти перші слова – у 3 - 4 роки, іноді – у 5. У таких дітей знижена мовна активність, мова нерозбірлива і має неправильне граматичне і звукове оформлення. Через неповноцінну мовну діяльність страждають: увага, пізнавальна діяльність, пам'ять, розумові функції. Також у дітей із загальним недорозвиненням мови спостерігається недостатній розвиток загальної, тонкої, мовної моторики і координації рухів.
6. Логопедична робота з дітьми першого-другого рівнів мовленнєвого розвитку
Кожен рівень мовленнєвого недорозвитку має свої напрями роботи із дітьми - логопатами. Так, корекційна робота із дітьми, що мають ЗНМ 1 рівня включає в себе:
1)розвиток моторики (загальної, дрібної, артикуляційної);
2)розвиток розуміння мовлення;
3)розвиток наслідування;
4)розвиток зорової та слухової уваги та пам'яті.
Із дітьми,що мають ЗНМ 2 рівня проводиться наступна робота:
1)розвиток звукової сторони мовлення;
2)розвиток складової структури;
3)розвиток просодики;
4)розвиток граматичної будови;
5)розвиток фразового мовлення.
Подолання ЗНМ досягається за рахунок цілеспрямованої логопедичної роботи з корекції звуковимови й розвитку фонематичного сприймання. Також корекційне навчання передбачає розвиток кола знань і уявлень про навколишній світ, розширення словника, розвиток зв´язного мовлення, звукового аналізу та синтезу, мовленнєвих умінь і навичок, які повинні бути засвоєнні дітьми на даному віковому етапі. Корекційну роботу з дітьми з порушенням мовленнєвого розвитку слід спрямовувати на подолання мовленнєвих і психофізичних вад шляхом проведення індивідуальних, підгрупових, фронтальних, логоритмічних занять.
На індивідуальних заняттях доцільно проводити роботу з:
розвитку артикуляційної моторики;
постанови звуків;
розвитку фонематичного сприймання;
корекції порушених функцій з урахуванням можливостей кожної дитини.
Артикуляційні вправи пов'язані з певною лексичною темою (наприклад, «Птахи», «Тварини») та іграми. Діти перетворюються на героїв казок, звірят, і таким чином розвивається уява, творча фантазія, відпрацьовується виразність мовлення, змінюється мускулатура.
Щоб запобігти швидкому перевтомленню дитини, необхідно чергувати завдання, використовувати якомога більше наочного матеріалу, давати можливість діяти самостійно: розкласти картинки, зібрати предмети та ін.
Для підгрупових занять проводиться робота з:
автоматизації звуків,
розширення словника,
розвитку зв'язного мовлення.
До кожного заняття з ознайомлення із лексико-граматичними формами мови включаємо завдання, які сприяють формуванню психофізичної сфери дітей. Це психогімнастика, релаксація, ігри на розвиток дрібної моторики, голосові й дихальні вправи, ігри на концентрацію та переключення уваги.
На фронтальних заняттях вивчаються тільки ті звуки, які правильно вимовляються усіма дітьми ізольовано і у полегшених фонетичних умовах. Фронтальні заняття проводяться в декілька етапів. Усі вони тісно пов'язані між собою і взаємозумовлені.
Організаційно-сюжетна основа фронтальних занять може бути різноманітною.
Можна використовувати наступний матеріал: казкові сюжети; елементи фольклору; літературні персонажі; відомі та вигадані ігри; елементи сюжетно-дидактичної гри; сюжетні та пейзажні картини; сюжети та герої мультфільмів.
Отже, такі елементи направлені на всебічний, гармонійний розвиток дитини і доповнюють зміст заняття.