Методика викладання та педагогіка вищої освіти 11
План
1. Сучасні наукові дослідження з методики викладання психолого-педагогічних дисциплін у ВНЗ
2. Урок як провідна форма організації навчання у вищому навчальному закладі ІІ рівня акредитації
3. Лекція як провідна форма навчальних занять у вищому навчальному закладі, види лекцій. Вимоги до сучасної лекції.
4. Семінарське заняття як форма навчальних занять у вищому навчальному закладі, види семінарських занять. Вимоги до сучасного семінарського заняття
5. Практичні та лабораторні заняття у підготовці педагогів спеціальності «Дошкільна освіта»: завдання, види, особливості проведення
1. Сучасні наукові дослідження з методики викладання психолого-педагогічних дисциплін у ВНЗ
Психолого-педагогічну підготовку студентів, загалом, можна визначити як процес становлення психолого-педагогічної компетентності майбутнього фахівця в плані доповнення і збагачення фахової діяльності психолого-педагогічними аспектами. У процесі психолого-педагогічної підготовки має не тільки забезпечуватись інтенсивний розвиток професійно значущих особистісних властивостей майбутніх фахівців, а й закладатись основи їх ефективного професійного вдосконалення.
Інноваційно-зорієнтована психолого-педагогічна підготовка характеризується спрямуванням на розвиток і вдосконалення інноваційних властивостей особистості, формування готовності майбутнього фахівця до реалізації інноваційної діяльності.
Відповідно до такого підходу, можна визначити такі структурні компоненти моделі інноваційно-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки: ціле-мотиваційний, змістовний, організаційно-технологічний та контрольно-оціночний.
Ціле-мотиваційний компонент характеризує зорієнтованість психолого-педагогічної підготовки на формування готовності до інноваційної діяльності. Це означає, що в цілях дисциплін психолого-педагогічного циклу має відображуватись не просто вивчення психологічних чи педагогічних понять, а й використання психолого-педагогічних знань для саморозвитку, вдосконалення своєї діяльності та оточення.
Змістовий компонент - полягає у включенні питань щодо інноваційної діяльності у всі дисципліни психолого-педагогічного циклу, дотриманні сучасних вимог до відбору та подачі навчального матеріалу, а також в особливій змістовній побудові самого навчального процесу, що може здійснюватись як процес інноваційної діяльності: від етапу генерування нових ідей, до етапу їх впровадження та популяризації.
Для забезпечення підготовки особистості до інноваційної діяльності змісту навчання має також бути притаманна проблемність, актуальність, образність. Ще однією вагомою вимогою до змісту навчання є використання сучасних інформаційних засобів, комп’ютерних технологій. Важливими характеристиками змісту навчання для розвитку інноваційності має бути гнучкість та варіативність. Дані властивості у найбільшій мірі притаманні модульній побудові змісту освіту.
Корисним є також реалізація диференціації та індивідуалізації навчання, що стосується всіх компонентів моделі, зокрема, змістовного. Стосовно змісту диференціація полягає у варіативності навчального матеріалу відповідно до інтересів, пізнавальних можливостей учнів та інших особистісних властивостей. Індивідуалізація може полягати у розробці індивідуальних навчальних програм, наданні індивідуальних завдань тощо.
Однак, найважливішим для розвитку інноваційності ми вважаємо відмову від надання тим, хто навчається, повністю готової інформації, а активне привертання студентів до її пошуку і опрацювання, особливо її оновлення, при цьому має заохочуватись особисте прийняття матеріалу, критична оцінка, привнесення особистого досвіду, взаємонавчання.
Організаційно-технологічний компонент має забезпечувати впорядкованість навчальної діяльності для досягання поставлених цілей (організація), а також бути відтворювальним, раціональним у наявних умовах, гарантовано сприяти реалізації поставлених навчальних цілей (технологія). Даний компонент полягає у виборі відповідних наявним умовам форм, методів та засобів навчання, а також їх систематизоване використання.
Обов’язковим є відповідність обраних форм, методів і дидактичних засобів цілям і змісту навчальної діяльності. Основним критерієм якості обраних методів має бути їх результативність (досягання поставлених цілей), однак додатково мають також враховуватись ефективність (максимальний результат при мінімумі витрат) та оптимальність (найкращій вибір за наявних умов).
Перевага у навчанні має надаватись самостійній роботі, творчій, пошуковій діяльності, проектній діяльності. У навчанні слід поєднувати індивідуальні та спільні форми навчальної діяльності, забезпечувати інтенсивне обговорення навчального матеріалу, його критичний аналіз. Особливо доцільним є використання методів інтерактивного, кооперативного навчання, колективної розумової діяльності, наукового пошуку.
Необхідним є також використання сучасних інформаційних технологій навчання, дистанційної освіти.
Самостійна робота студентів має бути систематичною та супроводжуватись постійною консультаційною роботою викладача.
Контрольно-оціночний компонент має забезпечувати зворотний зв’язок про результати навчальної діяльності, розвиток і вдосконалення різних сфер досвіду того, хто навчається (особистісної, соціальної, діяльнісної).
Для об’єктивізації контролю доцільним є використання дидактичного тестування, однак такий контроль має також бути багатомірним, тобто забезпечувати перевірку різноманітних навчальних досягнень студентів.
Отже, для вдосконалення процесу психолого-педагогічної підготовки у ВНЗ в світі сучасних освітніх змін пропонується модель інноваційно-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки, в основу якої покладена запропонована концепція єдиної стратегії інноваційного розвитку студентів, що побудована на інтеграції особистісного, соціального та діяльнісного аспектів підготовки.
2. Урок як провідна форма організації навчання у вищому навчальному закладі ІІ рівня акредитації
Основною організаційною формою навчання в сучасному навчальному закладі є урок.
Урок — є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу, під час якого розв’язуються певні навально виховні завдання.
Кожен урок включається в розклад і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу. На відміну від інших форм організації навчання, урок є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь навичок. Відвідування уроків обов’язкове для всіх студентів, тому вони вивчають систему знань, поділених поурочно, в певній логіці. Урок є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність студентів. Спільна діяльність учителя і студентів на уроці, а також спілкування великої сталої групи студентів створює можливості для згуртування колективу студентів. Урочна система навчання сприяє формуванню пізнавальних якостей, особливостей, активності, самостійності, інтересу до знань, а також розумовому розвитку студентів.