Методика викладання математики в початкових класах 4

Прийоми:На першому ступені вчитель готує дітей до розв'язання задачі розглядуваного виду. Учні повинні засвоїти зв'язки між величинами, на основі яких вибиратимуть дії в процесі розв'язування задач.Виконуються різні практичні вправи з використанням дидактичного матеріалу в ігровій формі.Наприклад, щоб навчити дітей розв'язувати задачу на знаходження суми, дітям пропонують вправи на об 'єднаннямножин.Провівши відповідну підготовчу роботу, можна перейти до ознайомлення дітей з розв'язуванням задач розглядуваного виду. (до П ступеня)На другому ступені, вчитель ознайомлює дітей з розв'язуванням задачі. На цьому ступені доцільно дотримуватись таких етапів у методиці роботи над задачею.

І етап - ознайомлення зі змістом задачі. (Записують скорочений запис).

II етап - шукання розв'язку задачі. (Учні повинні назвати величини, які входять до задачі, дані і шукані числа, встановити зв'язки між даними та шуканим і на цій основі застосувати відповідні арифметичні дії.) Для того, щоб учні могли встановити зв'язки між даними та шуканим і вибрати відповідні арифметичні дії, треба проілюструвати задачу або зробити її розбір (аналіз). Ілюстрування може бути предметне або схематичне. Предметне ілюстрування це коли використовують предмети або малюнки предметів, про які йдеться в задачі. Схематичне ілюстрування - це короткий запис задачі де фіксуються величини, дані і шукані числа. Цей запис може бути і у вигляді таблиці, а також у формі креслення (графічного моделювання).III етап - розв'язування задачі.Розв'язування задачі - це виконання арифметичних дій, визначених під час складання плану розв'язування. IV етап - перевірка розв'язку задачі.У початкових класах використовують такі способи перевірки:1) Складання і розв'язання оберненої задачі.2) Розв'язування задач різними способами.

3. ТМО підготовчої роботи до ознайомлення з першою простою текстовою задачею.

На підготовчому етапі до введення першої текстової задачі вчитель повинен навчити дітей переводити життєві ситуації на мову математичних символів, встановлювати співвідношення між словами і математичними діями: якщо прилетіли, то слід виконувати дію додавання і навпаки. Пізніше необхідно звернути увагу принаймні тих дітей, які це зможуть усвідомити, що не завжди слова асоціюються з відповідними арифметичними діями (наприклад: спочатку відсунемо 5 кружечків, а потім ще 2. Скільки всього кружечків відсунули?). Ознайомлення учнів з такими поняттями як “більше – менше – стільки ж”, “довший – коротший – такої ж довжини” та рядом інших (Яких саме?) є підготовчою роботою до введення перших текстових задач. Для того, щоб школярі зрозуміли смисл цих термінів, використовуються найрізноманітніші вправи з конкретними предметами оточуючої дійсності, з роздатковим матеріалом і наявний життєвий досвід дітей. Робота з цими та іншими контрастними поняттями не є короткочасною, а продовжується протягом всієї роботи, пов’язаної з лічбою, тобто при вивченні нумерації.

Належність до неї таких завдань:

1) завдання на виділення груп однорідних предметів за різними ознаками (: на набірному полотні 5 зелених і 2 жовтих трикутники. Скільки предметів у кожній групі.

2) вправи на виконання операцій об’єднання множин або на вилучення частини множини

3) вправи на порівняння сукупностей предметів розв’язування прикладів на додавання і віднімання;

4) вправи, пов’язані з аналізом парних картинок, на яких відображено конкретні життєві ситуації

Якщо вчитель відповідним чином провів підготовчу роботу до введення першої текстової задачі, то ознайомлення з нею буде проходити набагато легше. Отже, починаючи з цього уроку, вчитель приступає до систематичного формування у дітей поняття “задача” та уміння її розв'язувати, до ознайомлення учнів з способами розв'язування текстових задач.

Ознайомлення учнів з першою текстовою задачею можна провести приблизно так на прикладі такої задачі “Миколка зірвав 3 червоних і 2 жовтих яблука. Скільки всього яблук зірвав Миколка?”. На столі у вчителя лежать яблука і стоїть кошик, в який будуть складатися яблука. запитуємо: які фрукти є на столі? – червоні і жовті яблука. Скільки червоних яблук зірвав Миколка? – 3. Скільки жовтих яблук зірвав Миколка? – 2. Що ж нам відомо в задачі? – що Миколка зірвав 3 червоних і 2 жовтих яблука. Те, що відомо в задачі називають умовою задачі. Повторіть умову задачу! Вчителеві необхідно слідкувати, щоб відповіді були такими: Миколка зірвав 3 червоних і 2 жовтих яблука. Скільки всього яблук зірвав Миколка – це задача; Миколка зірвав 3 червоних і 2 жовтих яблука – це умова задачі. А що необхідно визначити в задачі? - скільки всього яблук зірвав Миколка. Те, що необхідно визначити в задачі називають запитанням задачі..(зобр. Схематично, скорочено задачу). Після цього повідомляємо учням, що дати відповідь на запитання задачі це означає розв’язати задачу. Розв’язується задача. Після цього аналогічно розглядається ще кілька задач.З допомогою пам’яток поетапно формуються уміння учнів вичленовувати числові дані, запитання, добирати арифметичні дії та обґрунтовувати їх, записувати розв’язання та відповідь, переказувати їх. Першу пам’ятку доцільно використовувати при роботі над простими задачами.

Другу пам’ятку можна використовувати як при розв’язуванні простих, так і при навчанні учнів розв'язуванню складених задач.

1. Прочитай задачу і уяви, про що у ній йдеться.

2. Повтори умову і запиши її коротко.

3. За коротким записом поясни, що означає кожне число і яке запитання задачі.

4. Поміркуй, що треба знати, щоб відповісти на запитання задачі.

5. Чи можна розв’язати задачі відразу?

6. Якою арифметичною дією?

7. Запиши відповідь.

8. Запиши розв’язання. При розв’язуванні простих задач пам’ятка використовується, починаючи з пункту 1, а коли учні навчаться розрізняти умову і запитання, то роботу слід розпочинати з пункту 4.

4. ТМО основи навчання учнів розв’язувати прості задачі на +,-, *,

Види простих задач на додавання і віднімання:

1) на розкриття конкретного змісту дії віднімання чи на знаходження остачі

2) на збільшення або зменшення числа на кілька

3) на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць, які сформульовані у непрямій формі

4) на знаходження невідомих компонентів дій додавання чи віднімання

5) на різницеве

6) на знаходження суми однакових доданків

слід навчати дітей самостійно ілюструвати задачу кресленнями, схемами, малюнками, що дозволить їм чітко уявляти зміст задачі і співвідношення величин, які входять до неї. Так, для дітей, які відчувають труднощі при засвоєнні умови задачі або не можуть довго утримувати її в пам’яті, слід використовувати короткий запис умови.

Залежно від індивідуальних особливостей і рівня сформованості умінь учнів розв'язувати задачу до такої умови “В одній книжці 16 сторінок, а в другій – 80 сторінок.” можна пропонувати наступні завдання: 

1) що можна визначити за цими даними? Запишіть можливі запитання і розв’язання; 

2) придумайте до задачі п’ять запитань; 

3) розв’яжіть придумані задачі; 

4) поставте спочатку запитання так, щоб задача розв’язувалася додаванням, потім – відніманням, потім – діленням; 

5) придумуючи запитання, використовуйте словосполучення: на скільки більше (менше), у скільки разів більше (менше) тощо. 

Для школярів, які мають проблеми з висловленням своїх думок, слід пропонувати розв'язування задач за запитаннями чи планом, тривале використання алгоритмічних приписів, різноманітне читання виразів.

Введення задач на збільшення чи зменшення:оскільки розв'язування цих задач значною мірою залежить від сформованості у учнів понять “більше на...” і “менше на...”, то підготовчою роботою до ознайомлення школярів із задачами цього виду є формування у школярів цих відношень. Цій меті слугуватиме виконання наступних вправ: 1) завдання, в яких необхідно на основі порівняння двох множин встановити, в якій з них елементів більше чи менше і на скільки; 2) вправи на зрівнювання чисельностей двох множин 3) завдання, які демонструють, що додавання веде до збільшення, а віднімання – до зменшення; та ін.

Перевірка розв’язання задачі розвиває навички самоконтролю, формує уміння міркувати, привчає аналізувати задачу, активізує мислительну діяльність. Потрібно привчати їх до виконання таких послідовних дій: 

1) підставити знайдене число у розв’язану задачу; 

2) видалити одне із відомих задачі; 

3) виділити нове шукане у даній задачі; 

4) скласти нову по відношенню до даної задачу; 

5) розв’язати нову задачу; 

6) співвіднести одержаний при її розв’язуванні результат з тим даним, яке прийняли за шукане;