Методика викладання математики 17

9. Методика формування уявлень про міри часу і різних вікових групах дитячого садка.

З розділу орієнтування в часі в молодшій групі передбачено такі програмові завдання:

1) Вчити дітей розрізняти та називати часові відрізки (ранок, день, вечір, ніч)

2) Вчити дітей розрізняти часові відношення тепер, раніше, спочатку, потім

3) Вчити дітей встановлювати послідовність подій (вчора, сьогодні, завтра)

Формування знань про частини доби та уміння їх розпізнавати розпочинається з конкретних спостережень за тим що роблять дорослі і діти вранці, З дітьми можна проводити бесіди, розповіді, використовувати картинки, ілюстрації, показ діафільмів, читання художніх творів, віршів, казок, оповідань, використання дидактичних ігор

Щоб діти швидше навчилися використовувати слова ранок, вечір, ніч потрібно щоб дорослі частіше у своїй мові використовували ці слова.

Середня група

1)Дати дітям поняття доба.

2)Вчити дітей розуміти часові відношення (швидше, повільніше)

У середній групі знайомлять з загальним поняттям доба. Поті за допомогою фішок або кругу розбитого на частини і пофарбованого у різні кольори пояснюють дітям що доба - це загальна тривалість ранку, дня, вечора, ночі.

Фішка рожевого кольору позначає ранок, жовтого - день, сірого - вечір і чорного - ніч. Вихователь викладаючи фішки пояснює дітям як складається доба. Але щоб минула одна доба повинні пройти всі чотири частини доби. Для того щоб діти засвоїли це їм дається ряд завдань: викласти добу починаючи з дня або вечора. Ознайомлення з поняттям швидко повільно відбувається в повсякденному житті на конкретних прикладах. Також на заняттях з фізкультури діти закріплюють поняття швидко повільно, виконуючи основні рухи або граючи в рухливі ігри.

Старша група Програмові завдання:1) ознайомити дітей з тижнем як проміжною одиницею вимірювання часу між добою. Дати дітям знання про назви, кількість, та послідовність днів у тижні. 2) Дати дітям знання про назви поточного, попереднього і наступного місяців 3) Ознайомити дітей з різними видами календарів, вчити ними користуватися. На початку навчального року діти закріплюють та поглиблюють знання про добу та частини доби. Потім дітей знайомлять з днями тижня. Дітям розповідають що тиждень складається з 7 днів, 5 робочих і 2 вихідних. Знайомлячи дітей з назвами днів тижня дітям розповідають, що перший день тижня називається понеділком - день після неділі, другий день - вівторок, третій - середа, бо це середній де6нь, четвертий - четвер, п’ятий - п’ятниця, шостий субота -, сьомий неділя - не працює, без діл. Для закріплення назв днів по порядку проводять дидактичні ігри «Назви наступний день», Також дітей знайомлять з назвами місяців. Дітям пояснюють що рік складається з місяців. Дітям пояснюють, що місяць складається з 4 тижднів і ще двох-трьох днів. Для ознайомлення з назвами місяців використовують коло яке поділене на 4 кольори кожен з яких позначає певну пору року і картинок на яких зображено характерні ознаки природи або характерну працю людей або свят які відбуваються в той чи інший місяць.

Для закріплення назв місяців використовують загадки.

10. Етапи формування чуття часу у дітей

Адаптаційної стадією( до 1 року)- дитина у певний час просить їсти, пісяє. Стадія орієнтації - Розуміння часу в перші роки життя (1-3 роки) відбувається вже не тільки в емоційній, а й у пізнавальній сфері. Важливу роль грає поява мови. Для позначення часовій послідовності діти починають використовувати досить загальні категорії: «тепер», «зараз», «спочатку», «потім», «скоро». У цьому віці час сприймається дітьми надзвичайно конкретно і опосередковано, тобто через непрямі ознаки і дії: «День - це обід», «Вечір - це коли всі приходять додому». Також у промові починають з'являтися перші питання, що відносяться до часу: «Скільки часу?», «А коли вона виросте?».

Стадія вчуття- з трьох років і до п'яти питання про час групуються дітьми навколо власного «я», а дещо пізніше інтерес поширюється і на інших. З віком збільшується кількість питань, спрямованих на пізнання дитиною власне часу і різних його сторін. Дітей цікавлять міри часу, їх кількісна характеристика, послідовність, тривалість часових визначень. Відбувається формування понять «минуле» та «майбутнє», хоча в той же час дітям важко усвідомити поняття «сьогодення». «Справжнє» для дитини є категорією переживання, кордони якої можуть мати різну протяжність. Суб'єктивно, «справжнє» може охоплювати як одну хвилину, так і цілий день. На даній стадії значна частина одержуваної інформації переміщається в довгострокову пам'ять.

Стадію усвідомлення- У період старшого дошкільного та молодшого шкільного віку рівень психосоматичного і розумового розвитку дітей дозволяє усвідомлювати біологічний годинник. Вони починають реально орієнтуватися в часі. Діти стають більш активними і здатні швидше включатися в діяльність і легше переключаться з одного її виду на інший. Таким чином, психічні структури існують і розвиваються в часі, але не в лінійному часу як безперервної послідовності подій, а в психічному часу, який включає активна взаємодія минулого, сьогодення і майбутнього.

До цього періоду він сприймає минуле фрагментарно і епізодично; розуміє і реагує на фізичне сьогодення і співвідносить з психологічним справжнім; майбутнє йому здається привабливим, багатообіцяючим, безмежним, а ті привілеї і задоволення, яке воно принесе, очікуються з нетерпінням. Саме цей період стає найбільш сензитивним для розвитку почуття часу як естетичної якості особистості (починається гармонізація, і синхронізація різних видів часу).

11. Фактори, на основі яких формується чуття часу.

Факторами, на основі яких формується почуття часу, є:

1) знання тимчасових еталонів (узагальнене уявлення про них); для того щоб дитина могла зрозуміти, про який часовий тривалості йому говорять, або самостійно визначити часовий інтервал, він повинен знати міри часу по годинах і навчитися ними користуватися;

2) переживання часу - відчуття тривалості часових інтервалів. Для цього необхідно організовувати різноманітну діяльність дітей в межах певних часових відрізків, що дасть можливість дітям відчути протяжність часу і представити, що реально можна встигнути зробити за той чи інший його відрізок. Надалі це послужить основою формування здатності планувати свою діяльність в часі, т. Е. Вибирати обсяг роботи відповідно відведеному на неї часу;

3) розвиток у дітей уміння оцінювати часові інтервали без годин; контроль з боку дорослих допоможе їм удосконалювати адекватність оцінок, отже, він необхідний як підкріплення при виробленні навичок орієнтування в часі.