Логопедія 3
План
1. Окресліть особливості мовленнєвого розвитку дитячого мовлення у різні вікові періоди.
2. Намітьте форми співпраці батьків дітей із мовленнєвими порушеннями з логопедом та психологом дошкільного закладу. Складіть невеличкий план проведення консультацій для батьків.
3. Охарактеризуйте будову периферичного апарату мовлення (дихальний, голосовий та артикуляційний апарати).
4. Проаналізуйте недоліки вимови шиплячих звуків. Опишіть основні прийоми корекції сигматизму у дітей.
5. Схарактеризуйте основні вади вимови звуків у разі дислалії
6. Обгрунтуйте мету і завдання логопедичного обстеження дітей з різними мовленнєвими вадами.
7. Назвіть недоліки вимови звука [р]. Опишіть основні прийоми корекції ротацизму у дітей. Підберіть логопедичні ігри та вправи для автоматизації та диференціації сонорних звуків.
8. Поясніть, у чому полягають основні особливості двох типів класифікації мовленнєвих порушень.
9. Охарактеризуйте роль мовленнєвої функції в психічному розвитку дитини.
10. Опишіть основні завдання корекційних занять з дислалії.
11. Назвіть форми і види мовлення.
12. Поясніть, що розуміють під поняттям «порушення мовлення».
6. Обгрунтуйте мету і завдання логопедичного обстеження дітей з різними мовленнєвими вадами.
Мета логопедичного обстеження - виявлення порушень різних компонентів мовленнєвої системи, їх характеру, глибини і ступеня, а також компенсаторних можливостей; визначення маршруту індивідуального розвитку.
Завдання логопедичного обстеження:
Кожна дитина повинна обстежитися індивідуально, залежно від характеру і тяжкості мовного порушення, з вибірковим використанням стандартних логопедичних завдань.
При логопедичному обстеженні дитини повинен повною мірою використовуватися системний підхід до аналізу мовних порушень: виявляється не тільки порушений компонент мовної діяльності, але і його взаємозв'язок з іншими порушеннями або компонентами мови. Необхідно пам'ятати, що мовні розлади можуть виступати вибірково на тлі нормального інтелекту і зберіганню сенсорних функцій (слуховий і зорової). При виявленні порушення будь-якого компонента мовлення необхідно перевірити ступінь можливого порушення залежних від нього інших мовних процесів. Прояв мовних порушень може бути і причиною, і наслідком будь-яких інших порушень.
7. Назвіть недоліки вимови звука [р]. Опишіть основні прийоми корекції ротацизму у дітей. Підберіть логопедичні ігри та вправи для автоматизації та диференціації сонорних звуків.
Ротацизм - вади вимови звуків р та р', їх відсутність або спотворена вимова:
Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.
Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.
Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків р, р'
Дидактична гра «Звукові кубики»
Мета: автоматизація поставлених звуків у словах (свистячих, шиплячих звуків і сонорних).
Зміст роботи: логопед пропонує розглянути один кубик і назвати всі картинки, правильно промовляючи автоматизується звук. Можна запропонувати кинути кубик на стіл і назвати ту картинку, яка виявиться зверху.
Дидактична гра «Спритний дзига»
Мета: автоматизація поставлених звуків (свистячих, шиплячих звуків і сонорних).
Зміст роботи: дитині пропонується розглянути картинки. Потім в центр ігрового поля кладуться кульки, дитина обертає дзигу, і кульки розлітаються, при цьому потрапляючи в спеціальні поглиблення. Дитина називає картинки, на яких зупинилися кульки. Гра триває кілька разів, поки не будуть названі всі картинки.
8. Поясніть, у чому полягають основні особливості двох типів класифікації мовленнєвих порушень.
На сьогодні у сучасній логопедії користуються двома класифікаціями мовленнєвих порушень: клініко-педагогічною і психолого-педагогічною, або педагогічною.
Оскільки мовленнєві дефекти тривалий час були предметом вивчення дисциплін медико-біологічного циклу, природно, що й перші класифікації вад мовлення мали клініко-етіопатогенетичний напрям. Однією з визнаних і поширених у практиці є клініко-педагогічна класифікація мовленнєвих порушень, засновниками якої вважаються М.Є. Хватцев, О.Ф. Pay, О. В. Правдіна, С.С. Ляпідєвський, Б.М. Гриншпун та ін. За цією класифікацією розрізняють різні форми (види) мовленнєвої патології, кожна з яких має власну симптоматику та динаміку виявів. Увага акцентується на тих порушеннях, що є об'єктом логопедичного впливу, та спирається на медичні дані, клінічні характеристики, які пояснюють причини розладів мовлення. Ця класифікація засіювана не на одному критерії, а на сукупності психолого-лінгвістичних та клінічних критеріїв (клінічним критеріям відводиться роль уточню вальних). Такий багатоаспектний підхід перешкоджає одноаспектності уявлень про мовленнєве порушення, оскільки спрямований на розуміння порушення в цілому.
Важливо зазначити, що в клініко-педагогічній класифікації провідна роль належить психолого-лінвістичним критеріям. Використовуючи їх, процес мовленнєвого порушення характеризується термінами і поняттями, зрозумілими для логопеда, і спрямований на ті явища, що мають стати об'єктом логопедичного впливу.
Усі види порушень, які розглядаються у клініко-педагогічній класифікації, на основі психолого-лінгвістичних критеріїв (порушення форми мовлення — усного чи писемного; порушення виду мовленнєвої діяльності для кожної з форм: для усного — говоріння або слухання, для писемного — письма або читання; порушення ланки породження або сприймання мовлення; порушення операцій, за допомогою яких здійснюється оформлення висловлювання на етапі формування або сприймання мовлення; порушення засобів оформлення висловлювання) поділяються на дві великі групи залежно від порушеного виду мовлення — усного чи писемного.