План

1. Методика звукового та звуко-буквеного аналізів. Звукове моделювання. Звукове конструювання. 

2. Методика формування граматичних понять на уроках мови в початкових класах 

3. Методика опрацювання елементів лексики. Робота над засвоєнням лексичного значення слова. Види вправ з лексики. 

4. Методика вивчення морфемної будови слова на уроках країнської мови в початкових класах 

5. Методика вивчення іменника в початкових класах. 

6. Мовний розбір та мовне конструювання на уроках української мови в початкових класах. 

7. Умови успішного формування орфографічних дій. Орфографічні вправи, види, методика проведення. 

8. Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів, методика проведення. 

9. Твір – складова частина системи розвитку мовлення.

Учні усвідомлюють, що в поняття предмету входять не лише речі, що є в класі, поблизу школи, люди, тварини, рослини, а й явища природи (роса, блискавка, сніг, мороз), події (війна, гра). У третіх класах учні починають розуміти, що предметом в граматиці ми називаємо також і назви дій (читання, подих), назви якості предметів (синь, краса), внутрішні переживання (любов, радість). Так утворюються поняття про іменник як про всі слова, що відповідають на питання хто? або що?

Рід та число іменників учні засвоюють поріняно легко.

У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою займенників – цей, ця, це; він, вона, воно; мій, моя, моє. Важливо під час формування поняття роду довести учням, що визначити рід іменників можна тільки в однині.

Так само неважко учням зрозуміти, що іменники вживаються в однині і множині, користуючись поняттям один, одна, одно (олівець, чашка,) і багато (олівці, чашки, ). Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один – багато), слід орієнтувати їх на врахування формального показника категорії числа – закінчення. Перші поняття про відмінки доцільно подати на прикладах речень, де один і той же іменник стоїть у різних відмінках. З’ясовують, для чого потрібна зміна закінчень в словах (для зв’язку з іншими словами), що відповідає кожній зміні закінчення (запитання до іменника). Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень. Далі діти знайомляться з назвами відмінків. Одночасно учні засвоюють, що до назв людей й тварин ставляться питання – хто? кого? кому? кого? ким? на кому?, а до інших предметів – що? чого? чому? що? чим? на чому?

Алгоритм визначення відмінка: 1) знайди слово, з яким пов’язаний іменник; 2) постав від нього до іменника запитання, відмінок якого визначається; 3) за допомогою питання визнач відмінок.


6. Мовний розбір та мовне конструювання на уроках української мови в початкових класах.

Мовний розбір має всебічне значення в практиці навчання. Під час його виконання конкретизуються виучувані поняття й правила; порівняння мовних фактів, знаходження спільного й відмінного, узагальнення позитивно впливають на розвиток логічного мислення учнів; аналіз будови речень, зв’язку слів у них впливає на формування (вмінь свідомо користуватися граматичними формами у власному мовленні. Мовний розбір має велике значення і для розвитку орфографічних навичок, оскільки сприяє усвідомленню граматичної основи застосування орфографічного правила.

Граматичний розбір – це система різноманітних вправ. За характером застосування на уроці він може бути навчальним і контрольним; за обсягом – повним і частковим; за формою – усним і письмовим; за змістом – морфологічним та синтаксичним.

1. Аналіз слова за будовою (морфемний). Цей розбір проводиться, починаючи з другого класу. Його доцільно поєднувати з елементами словотвору, що дає можливість учням познайомитись з найбільш уживаними префіксами і суфіксами, з продуктивними зразками словотвору. Спостереження за тим, як від одного слова утворилось інше, сприяють свідомому членуванню слова на морфеми

1.Морфологічний розбір (розбір слова як частини мови). Суть полягає у визначенні, якою частиною мови є аналізоване слово, в яких граматичних формах воно вжите. По мірі просування у вивченні синтаксичного матеріалу морфологічні характеристики треба з’ясовувати на синтаксичній основі. Доцільно в схеми розборів ввести питання, які вимагають з’ясування синтаксичного зв’язку між словами, виявлення синтаксичної ролі частини мови в реченні.

Під час вивчення частин мови формуємо в школярів уміння знаходити початкову форму слова. Це полегшує визначення частини мови, роду, відмінкових закінчень, відмін тощо.

2.Синтаксичний розбір: 1) поділ “суцільного” тексту на речення, 2) виписування з речення пар слів (словосполучень, головні члени речення не відносяться до словосполучень), 3) графічний диктант (вчитель читає речення, учні складають його схему).

Схема усного синтаксичного розбору:

1.Прочитай аналізоване речення. 2. Визнач, яким є речення за метою висловлення. 3.Визнач, яким є речення за інтонацією. 4. Визнач основу речення.5.Назви підмет і присудок, Назвіть другорядні члени речення, які залежать (пояснюють) підмет, поставивши питання від підмета.6.Назвіть другорядні члени7.Назвіть другорядні члени, залежні від інших другорядних членів.

Мовне конструювання є продовженням розбору. В основі конструювання лежить синтез, однак воно передбачає й аналітичну діяльність учнів.

У навчанні застосовують такі види граматичного конструювання: добір прикладів до правила; робота з деформованим реченням і текстом; письмове конструювання речень потрібного типу з виучуваною формою слова, письмові відповіді на питання;розширення тексту; вільні диктанти з граматичним завданням, перекази зі зміною форм слів, твори.


7. Умови успішного формування орфографічних дій. Орфографічні вправи, види, методика проведення.

Орфографічні уміння – це орфографічні дії, які базуються на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій по застосуванню цих правил.

Орфографічні вміння в міру їх автоматизації переходять у навички. Отже, орфографічна навичка – це автоматична дія, яка формується на основі умінь, пов’язаних із засвоєнням комплексу знань і їх застосуванням на письмі. Автоматизація розглядається як вищий ступінь сформованості орфографічної дії, коли той, хто пише, вже не замислюється над вживанням тієї чи іншої букви (орфограми), а пише її автоматично

Орфографічна навичка – це особливий вид мовленнєвої навички. Грамотне письмо – це не просто рухи руки під час письма, а особлива мовленнєва діяльність; кожен акт письма – складна дія, в основі якої лежить наше мовлення.

У методиці орфографії відомі різноманітні вправи, які об’єднують у такі типи: орфографічний розбір, списування, диктант, вільне письмо.

1. Орфографічний розбір. Суть цієї вправи (аналітична) полягає: 1) у впізнаванні орфограм у словах (аналіз) і 2) у характеристиці (поясненні) їх. Графічне сприйняття орфограм пов’язується у свідомості учня з певним фонетичним та граматичним матеріалом, орфографічною нормою, і на цій основі відбувається пояснення правопису слова.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 19

Безкоштовна робота

Закрити

Методика викладання української мови 4

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.