Методика викладання природознавства 8
План
1. Комбінований урок. Макро- і мікро- структура. Варіативність комбінованого уроку.
2. Система оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства. Критерії і норми оцінювання. Види оцінювання.
3. Предметний урок. Його макро і мікро структура, їх варіативність.
4. Урок – екскурсія з природознавства. Вижди уроків екскурсій. Особливості методики підготовки до їх проведення.
5. Домашня робота з природознавства, її значення і вимоги до неї. Методика організації і керівництва учителем виконання учнями домашнього завдання.
6. Позакласна робота з природознавства. Її види і значення в процесі оволодіння учнями змістом природознавства. Види планування навчально – виховної роботи з природознавства. Вимоги до планування.
7. Географічний майданчик. Його обладнання. Значення в системі навчання природознавства. Зміст і методика організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на географічному майданчику.
8. Куточок живої природи. Його обладнання. Значення в системі навчання природознавства. Зміст і методика організації навчально – пізнавальної і практичної діяльності учнів в куточку живої природи.
1. Комбінований урок. Макро- і мікро- структура. Варіативність комбінованого уроку.
Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
Кожен тип уроку має свою структуру, тобто склад (з яких елементів або етапів складається), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять у заняття), зв'язок (як вони пов'язані між собою).
Макроелементи визначаються завданнями уроку певного типу. Такими, на його думку, є етапи засвоєння знань: сприймання, осмислення, узагальнення, систематизація. Оскільки логіка засвоєння знань та сама, то макроструктура уроків цього типу однакова. До мікроелементів структури уроку належать засоби і способи розв'язання дидактичних завдань на кожному його етапі. Структура уроку повинна забезпечувати успішне розв'язання його навчально-виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності учнів, відповідати характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель.
Структура кожного уроку є варіативною, що передбачає використання його компонентів залежно від віку учнів, їх підготовки, змісту навчального матеріалу, методів навчання, місця проведення уроків тощо. Це означає, що учитель повинен творчо планувати кожен урок.Під час будь-якого типу уроку він використовує різні види навчальної роботи: фронтальну, групову, парну та індивідуальну. Кожна форма цієї роботи має власну методику її організації.
2. Система оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства. Критерії і норми оцінювання. Види оцінювання.
Оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм. Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:
- контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого (ї) учня (учениці), виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;
- навчальна, що зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли здійснення оцінювання сприяє повторенню, вивченню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню навичок і вмінь;
- діагностико-коригувальна, що передбачає з'ясування причин труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання, виявлення прогалин у знаннях і вміннях та внесення коректив, спрямованих на усунення цих прогалин, у діяльність учня (учениці) і педагога;
- стимулювально - мотиваційна, що визначає таку організацію оцінювання навчальних досягнень учнів, коли здійснення оцінювання стимулює бажання поліпшити свої результати, розвиває відповідальність, сприяє змагальності учнів, формує позитивні мотиви навчання;
- виховна, що полягає у формуванні вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, сприяє розвитку працелюбності, активності, та інших позитивних якостей особистості.
При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:
- характеристики відповіді учня: цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість, правильність;
- якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
- рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв’язувати їх, формулювати гіпотези);
- самостійність оцінних суджень
Ці орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого
3. Предметний урок. Його макро і мікро структура, їх варіативність.
Більшість методистів під предметним уроком розуміють урок, коли діти працюють з предметом, який вивчається, а не з його зображенням. Отже, об'єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об'єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в ряді випадків замість самого предмета можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).
На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей.
Для цього потрібно побудувати бесіду так, щоб учні самостійно давали відповіді, виходячи з своїх спостережень за предметом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, набуті з різних джерел.