План

1. Методика вивчення розділу "Речення"

2. Види навчальної наочності на уроці української мови в початкових класах

3. Методика вивчення іменника в початкових класах.

4. Методика вивчення прикметника в початкових класах.

5. Методика вивчення дієслова в початкових класах.

6. Методика усного та писемного мовлення

1. Методика вивчення розділу "Речення"

Речення – це мовна одиниця. У словнику-довіднику лінгвістичних термінів речення визначається як “мінімальна одиниця людського мовлення, що є граматично організованим поєднанням слів (або слово), яке характеризується змістовою та інтонаційною завершеністю. У сучасних поглядах на речення з-поміж різних ознак виділяють три суттєві ознаки – 1) комунікативність, 2) предикативність та 3) інтонаційну завершеність. Звідси випливає важлива роль синтаксису для формування комунікативних умінь і навичок. Засоби мовних рівнів (морфології, синтаксису) набувають повноти в найменшій комунікативній одиниці – реченні, що є об’єктом вивчення синтаксису.У зв’язку з перебудовою початкового курсу рідної мови речення розглядаються в таких двох аспектах: 1) речення як мовна одиниця, її значення; 2) речення як мовленнєва одиниця і її функціональна роль в мовленні (М.С.Вашуленко). Це дасть можливість вчителеві будувати процес вивчення речення на функціональній основі, тобто на основі його вживання в усному і писемному мовленні школярів, як одиниці висловлювання.

Робота над реченням має бути систематичною, бо на синтаксичній основі засвоюється лексичне значення слова, словотвір, морфологічні форми слів та їх синтаксична роль, орфографія, пунктуація.

Формування початкових уявлень про речення і його будову (підготовчий етап). Смислові та формальні ознаки речення учні засвоюють ще в період навчання грамоти: висловлює думку; вимовляється з розповідною, питальною та окличною інтонацією; складається із слів, пов’язаних за смислом і граматично; у реченні про когось або про щось розповідається, запитується, стверджується або заперечується; на початку речення пишеться велика буква, в кінці ставиться крапка (знак питання або знак оклику).

Щоб учні усвідомили будову речення, вони мають зрозуміти, що речення складається із слів. Є повнозначні й неповнозначні слова, їх роль у складі речення різна. Розвиткові зазначених умінь сприяє графічне позначення складу речення: Учні пішли до школи. – |_____ ____ __ ____.

У початкових класах учні не одержують відомості про складне речення, однак мають їх використовувати під час творення власних зв’язних висловлювань, особливо усних.

Спостереження за інтонаційними особливостями речень у тексті, розвиток мовного слуху створюють основу для навчання школярів говорити і читати правильно, виразно.

Розділи “Текст”, “Речення” опрацьовуються в кожному класі на початку навчального року, однак робота за ними є обов’язковою і під час вивчення інших розділів програми.

Формування поняття про речення. Принципи класифікації речень.

Головне завдання перебудови шкільного курсу української мови стосовно розділу “Речення” є приведення відомостей у відповідність до даних лінгвістичної науки. Це перш за все стосується принципу класифікації простих речень

У традиційній класифікації речення ділились на розповідні, питальні, окличні.


2. Види навчальної наочності на уроці української мови в початкових класах

Відповідь: Процес засвоєння знань починається зі сприймання матеріалу, що вивчається. Сутність принципу наочності – це збагачення почуттєвого сприйняття, що є вихідним для розумової діяльності. При оволодінні знаннями ми виходимо від самого предмета, чіткого уявлення про нього, від явища чи дії, а потім переходимо до узагальнень, висновків, понять. Педагогікою накопичений багатий арсенал методів навчання. Усі їх можна підрозділити на декілька груп, застосовуючи певний принцип підходу до їх виділення. Оскільки методи навчання мають ряд сторін і можуть розглядатися у різних аспектах, то цілком природно існування декількох підходів до їх класифікації.

1. За джерелами передачі і характеру сприйняття інформації(С. І. Перовський, Е. Я. Голант, І. Т. Огородніков) - словесні (оповідь, бесіда, лекція та ін.), наочні (показ, демонстрація і ін.) і практичні (лабораторні роботи, твори та ін.).

2. В залежності від основних дидактичних завдань, що реалізовуються на даному етапі навчання (М. А. Данілов, Б. П. Єсипов) - методи придбання знань, формування умінь і навичок, застосування знань, творчої діяльності, закріплення, перевірки знань, умінь, навичок.

3. Відповідно до характеру пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти (М. Н. Скаткин, І. Я. Лернер) - пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий, або евристичний, і дослідницький.

4. З погляду участі вчителя та учня в навчальному процесі (Ю.К.Бабанський): а)методи організації і здійснення учбової діяльності ( словесні, наглядні, практичні, репродуктивні і проблемні, індуктивні і дедуктивні, самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача); б) методи стимулювання і мотивації учіння; в) методи контролю і самоконтролю за ефективністю учбово-пізнавальної діяльності.

Яскрава різноманітна наочність викликає у молодших школярів позитивні емоції, пізнавальний інтерес. Це сприяє розвитку спостережливості, мислення, довільної уваги, естетичних смаків, а також формуванню естетичних уявлень, понять, елементів наукового світогляду.

Наявність живих об’єктів, натуральних і образотворчих засобів урізноманітнюють гру, роблять її нестандартною. Головна цінність схем, таблиць, карток полягає в тому, що вони забезпечують індивідуальну роботу учнів, допомагають конкретизації природних уявлень і понять, виробленню довільної уваги, просторової уяви, мислення і естетичних смаків, підвищують ефективність уроку.


3. Методика вивчення іменника в початкових класах.

Знайомство з частинами мови розпочинається з вивчення іменника як найбільш уживаної частини мови. Вивченням іменника в початкових класах передбачається:

1) формування граматичного поняття про іменник;

2) розвиток навичок правопису відмінкових закінчень іменників;

3) збагачення словника учнів іменниками і розвиток навичок точного використання їх у мовленні.

Молодші школярі вивчають іменник протягом 4 років навчання.

У першому класі учні знайомляться із словами, які відповідають на питання що? хто?, що є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот.

У 2 класі вводиться термін іменник (слова, які означають назви предметів), продовжується робота над диференціацією назв істот / неістот, формуються практичні (без уживання термінів) навички розрізнення числа іменників, вмінь групувати предмети за родовими та видовими ознаками. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Методика навчання української мови 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.