План

1. Основні дидактичні принципи

2. Основний принцип малювання. Послідовність виконання зображень

3. Правила переробки (Стилізація).

4. Зв'язок образотворчого мистецтва зі спеціальними і психолого педагогічними науками.

5. Осноні правла лінійної перпективи

6. Характеристика організаційних форм роботи.

7. Зміст поняття композиція. Вивчення композиційних понять (закономірності, правила, прийоми)

8. Способи ліплення фігури людини на уроках образотворчого мистецтва

9. Стисло проаналізуйте сучасні форми і методи навчання малювання.

10. В чому полягають особливості та закономірності повітряної перспективи.

11. Ритм і мотив в декоративних композиціях.

Методи навчання дітей сюжетного малювання передбачають систему дій педагога, який організовує практичну і пізнавальну діяльність дітей, спрямовану на засвоєння елементарних законів побудови сюжетної композиції, розвиток дитячої зображувальної діяльності, вироблення навичок і вмінь малювати окремі предмети. Окремі складові частини методу називають прийомами навчання. Наприклад, демонстрування і розглядання репродукцій картин художників, ілюстрацій. Цей прийом збагачує враження і уяву дітей, викликає естетичну насолоду, розвиває образне бачення. Розглядаючи репродукції картин, де зображений певний сюжет, діти визначають те, які форми дібрав художник, щоб передати стан природи, пору року, як поєднав їх. Вихователь зосереджує увагу на композиції, виділяючи головне. Методи і прийоми навчання об'єднані і можуть переходити один в другий. Проблему методів виховання і навчання глибоко досліджували відомі дидакти А. М. Алексюк, К. Ю. Бабанський, І. Я. Лернер, М. О. Данилов, О. П. Усова, М. М. Скаткін та інші.

У навчанні сюжетного малювання основну роль відіграє слово вчителя. Адже потрібно розвивати в дітей уяву, задум, допомагати їм відшукувати самостійні способи зображення сюжету. Захоплюватись показом композиційної побудови малюнка не слід, треба давати дітям можливість діяти самостійно. Вчитель повинен показувати ілюстрації, давати поради, як творчо вирішити тему.


10. В чому полягають особливості та закономірності повітряної перспективи.

Повітряна перспектива – це уявні зміни в деяких ознак предметів під впливом повітряного середовища і простору. Повітря являє собою газоподібне матеріальне середовище, у якому міститься багато домішок – пил, пари вологи, кіптява тощо. Усе це перешкоджає проходженню світла, у результаті чого ми можемо спостерігати певні зміни:

1. усі ближні предмети сприймаються чітко з багатьма деталями й фактурою, а віддалені – узагальнено, без подробиць

2. контури ближніх предметів чіткі, а віддалених – м»які.

3. на великій відстані світлі предмети здаються темнішими, а темні – світлішими.

4. усі близькі предмети мають контрасну світлотінь і здаються об*ємними, усі далекі – слабко виражену світлотінь і здаються пласкими.

Ці закони повітряної перспективи можуть застосовуватися як в графіці так і в живописі. Але для живописця одним із найголовніших законів є зміна кольору предметів. Відстань, стан атмосфери значно впливають на колір зображуваних предметів:

- кольори усіх віддалених предметів завдяки повітряному серпанку стають менш насиченими і набувають кольору цього серпанку – блакитний, молочно-білий, фіолетовий.

- усі ближні предмети здаються багатобарвними, а віддалені багатоколірними.

Спочатку важко побачити кольори предметів змінені відстанню.

Перші дослідження закономірностей повітряної перспективи зустрічаються ще у Леонардо да Вінчі (малюнок перспективи.) Гори внаслідок великої кількості повітря, що знаходиться між твоїм оком і горою, здаються синіми, майже кольору повітря. Якщо повітря просочене вологою (через туман або похмуру погоду), то небо здається молочно-сірого кольору, світлі предмети набувають жовтуватого і червонуватого відтінку, а темні — фіолетового, сірого та невизначеного, безбарвного; при цьому контури виступаючих країв пом’якшуються, заглиблення втрачають частину різкості, й загальні контури стають менш визначеними.

Повітряна перспектива характеризується зникненням чіткості й ясності контурів предметів у міру їх віддалення від очей спостерігача. При цьому на дальньому плані насиченість кольору зменшується (колір втрачає свою яскравість, контрасти світлотіні пом’якшуються).


11. Ритм і мотив в декоративних композиціях.

мають подвійне призначення, утилітарне і декоративне.

Композицією називають і сам твір, тобто кінцевий результат діяльності художника. Композиція є одним з основних організуючих компонентів кожного художнього твору. Саме композиція надає йому цілісність, підпорядковує його елементи один одному і цілому. Композиція «тримає» простір, організує його і підпорядковує так званим законам композиції.

Ритм як композиційний прийом декоративно-прикладного мистецтва - це повторення-елементів об’ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками /тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо/. Він буває простий і складний. Простий ритм - рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів в об’ємно-просторовій та орнаментальній структурі - називається метричним. Складний ритм грунтується на поєднанні або накладанні простих. Мотив (образотворче мистецтво) характерний елемент, що постійно використовується у якому-небудь творі. Тема ліричного твору зображення, наприклад, у картині, розписі, вишивці, орнаменті.

Орнамент (від лат. Ornamentum - прикраса) - це візерунок, що складається з повторюваних ритмічно впорядкованих елементів. Орнамент призначений для прикраси різних предметів (посуду, меблів, текстильних виробів, зброї, книги і т.д.), архітектурних споруд, творів прикладного мистецтва

Принципи побудови орнаменту

Різні системи декору дозволяють отримати найбільший ефект з обраних мотивів. Головний з них повторення, яке вже само по собі, якщо мотив вдало вибраний, дає хороший декоративний ефект.

Повторення надає цінність малозначних елементу; його регулярність може створити відчуття величин і порядку, спокійною і впевненою сили. Повторення ми часто бачимо в бордюрах, стрічках і фризах.

Інверсія (зворотне розташування) візерунка дає один і той же мотив поперемінно в протилежних напрямках і цим дозволяє уникнути одноманітності.

Чергування виконує ту ж роль, поміщаючи мотив то у вертикальному, то в горизонтальному напрямках. Можна також чергувати елементи плоскі і рельєфні, прямі та вигнуті, і, нарешті, художник може домогтися особливого ефекту чергуванням кольору або навіть тільки світлих і темних тонів.

Симетрія розпорядженні два схожих мотиву по обидві сторони від осі, зображеної або уявної, - абсолютна симетрія.

Існує також відносна симетрія, яка досягається не зіставленням східних деталей, а рівновагою мас; часткова симетрія зводиться до деталей мотиву. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Методика викладання образотворчого мистецтва 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.