Теоретичні засади проблеми формування граматичної компетенції у дітей дошкільного віку
Зміст
1. Закономірності засвоєння граматичних значень дошкільниками
2. Завдання та зміст роботи з розвитку у дітей дошкільного віку граматичних навичок
3. Методика формування граматичної правильності мовлення
4. Граматико-орфографічна пропедевтика помилок у мовленні дитини дошкільного віку
3. Методика формування граматичної правильності мовлення
У дитячому садку дитина повинна чути мову, яка відповідає граматичним нормам рідної літературної мови. Велике виховне значення має мова вихователя. Вихователь повинен уважно стежити за мовою дитини і своєчасно виправляти її помилки. Це допоможе дитині засвоїти правильні граматичні форми, виробити звичку усвідомлювати мовні норми. Виправляти помилки треба так, щоб вухо дитини чуло, як вона .сама говорить і як сказала вихователька. Коли дитина усвідомлює, що говорить неправильно, вона сама починає себе виправляти. Після одного зауваження дитина, можливо, не стане говорити правильно. Мовні звички виникають у процесі багаторазового повторення, для цього потрібні нагадування, а іноді й спеціальні вправи.
Розвиток і навчання дітей різних вікових груп граматично правильної мови здійснюється на заняттях з рідної мови.
Так, на занятті «Розповідання дітей за картиною» вихователька, відповідно підібравши запитання, вчить дитину встановлювати зв'язки між предметами, розкривати причини тих дій, які зображені на картинці, допомагає глибше усвідомити зміст, граматично правильно сформулювати свою думку. У процесі розповідання у дитини формуються перші поняття про предмет, бо висловлене судження — це вже узагальнення певних ознак. Водночас вихователь учить дітей відшукувати найточніші слова для опису предметів і узгоджувати ці слова в реченні у роді, числі і відмінку.
Для розвитку граматичної правильності мови велике значення має художня література, яку читають дітям. Вона є зразком правильної літературної мови. Наслідуючи її, діти збагачують свою мову.
Під час спостережень з дітьми за природою, вихователька будує бесіду так, щоб навчити дітей правильно вживати іменники у різних відмінках. Наприклад, спостерігаючи за погодою, вихователька звертає увагу дітей на дерева і запитує: «А сьогодні дерева такі ж, як учора?». «Ні, не такі», — відповідають діти. «Що ми бачили вчора на деревах?» — «Вчора на деревах був іней». «А сьогодні на них є іней? — «Ні, сьогодні на деревах немає інею». Тут в простій невимушеній бесіді діти оволодівають відмінюванням слова іней. Так, на всіх заняттях з рідної мови дитина вправляється у правильному вживанні різних граматичних форм.
Основним прийомом навчання тут є вказівки і запитання вихователя, що спрямовують думку дитини і вносять корективи в її мову.
Граматичними формами дитина оволодіває і на інших заняттях. Так, під час занять на формування в дітей елементарних математичних уявлень дитина вправляється в узгодженні числівників з іменниками, в правильному вживанні відмінкових закінчень (наприклад, одне яблуко, два, три, чотири яблука, п'ять яблук тощо). Складаючи задачі на додавання і віднімання, дитина також учиться правильно вживати числівники з іменниками: «Летіло два літаки, до них приєдналося ще п'ять літаків». «Два олівці та ще три олівці — буде п'ять олівців». Так, усвідомлюючи відношення між предметами, дитина оволодіває і відповідними граматичними формами, що відображають ці відношення.
Якщо серед дітей групи поширені ті чи інші граматичні помилки, вихователь проводить з дітьми цієї групи спеціальні заняття, щоб виробити у них звичку говорити граматично правильно.
Для формування граматичної правильності мови використовуються такі методи: дидактичні ігри, дидактичні вправи, розповіді з використанням слова, в якому діти допускають помилку, картинки, переказування оповідань; читання віршів, складання дітьми розповідей на групу слів, на тему, запропоновану вихователем.
На спеціальних заняттях використовують такі методи, як дидактичні ігри та дидактичні вправи. Добираючи вправу чи дидактичну гру, вихователь ставить до неї відповідні вимоги.
Вихователь повинен ясно усвідомлювати дидактичне завдання заняття, тобто те, чого він навчатиме дітей. Наприклад, учити дітей правильно вживати закінчення іменників множини в родовому і. орудному відмінках.Відповідно до цього завдання і слід добирати дидактичну гру чи вправу.
Матеріал для вправ треба добирати так, щоб діти могли зіставити ту граматичну форму, в якій вони роблять помилки, і близькі до неї форми, які діти уже засвоїли. Наприклад, коли діти роблять помилки в узгодженні іменників середнього роду, то для дидактичної гри чи вправи потрібно підібрати матеріал з іменниками чоловічого, жіночого і середнього родів, щоб діти, порівнюючи їх, краще відчули закінчення іменників середнього роду (червоне плаття, червона стрічка, червоний шарф).
Треба, щоб матеріал, який використовується в дидактичній грі чи дидактичній вправі, був добре відомий дітям. Слова мусять викликати в уяві дітей конкретні образи. Дидактична гра повинна розвивати мислення дітей. Нарешті, дидактична вправа так само, як і дидактична гра, повинна бути цікавою для дітей.
Найефективнішим методом формування граматичної правильності мови є дидактичні ігри. Вони занадто поширені в роботі дитячих садків, проте вихователі не завжди правильно підбирають ту чи іншу гру з потрібною метою. Оскільки ігри на формування граматичної правильності мови не досить описані в методичній літературі, відсутні вони і в планах виховної роботи дитячих садків.
Які ж групи дидактичних ігор використовують для формування граматичної правильності мови? Це, насамперед: дидактичні ігри
на формування вміння дітей відмінювати іменники множини в давальному відмінку («Чого не стало?», «Чого більше?»);
на відмінювання іменників множини в називному відмінку («Що змінилось?», «Назви предмети», «Опиши картинку», «Пошта»);
на відмінювання іменників однини і множини у знахідному відмінку («Що я бачив», «Розкажи про картинку»);
на вживання роду іменників («Плутанина», «Одягти ляльку», «Магазин іграшок»);
на вживання невідмінюваних іменників («В гостях у ляльки», «Що я чув по радіо»);
на вживання дієслів за особами, дієслівних форм з чергуванням приголосних в основі («Що ми робимо?», «Що написано в листі?»);
на узгодження числівників з іменниками («Що змінилось?», «Порахуй, скільки?»);
на відмінювання іменників, що вживаються тільки в однині або множині («Кому що потрібно?», «Про що ми задумали?»);
на правильне вживання прийменників («Сховай зайчика», «Що змінилось», «Де ведмедик?»);
на виправлення помилок, зумовлених двомовністю («Назви слово другою мовою», «Що змінилось?», «Магазин іграшок», «Про що ми подумали»);
на виправлення граматичних помилок («Так чи не так?», «Виправ, Петрику», «На уроці рідної мови» та ін.).
Крім дидактичних ігор у практиці роботи дитячих садків повинні знайти широке застосування дидактичні вправи, які доступні дітям старшого дошкільного віку. Високо оцінював дидактичні вправи К. Д.Ушинський, у його книзі «Рідне слово» зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей.
Великого значення дидактичним вправам надавала і Є.І. Тихєєва, яка розробила цілу систему дидактичних вправ для розвитку мови дошкільнят. У дошкільній педагогіці визначено педагогічні вимоги до дидактичних вправ,що використовуються в роботі з дітьми:
а) правильний підбір дидактичної вправи відповідно до помилок, які зустрічаються в дитячому мовленні;
б)дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання (наприклад, дидактична гра на засвоєння дітьми прийменників або дієслівних форм);
в) матеріал до дидактичної вправи повинен підбиратись так, щоб діти мали можливість зіставити правильні і неправильні форми; щоб в ньому були не тільки ті граматичні форми, в яких діти допускають помилки, а й інші близькі граматичні форми, раніше засвоєні дітьми (червоне яблуко, червоний прапорець, червона стрічка);
г) кожна дидактична вправа повинна збуджувати дитячу думку, сприяти розвитку мислення;
д) будувати дидактичну вправу потрібно на знайомому дітям матеріалі, пов'язаному з їх життям і діяльністю;
е) у дидактичних вправах необхідно передбачити наочний матеріал;
є) дидактичні вправи повинні проводитись жваво, цікаво, з використанням ігрового прийому. Як писала Є.І. Тихєєва, їх корисно проводити з дітьми старшого дошкільного віку, з урахуванням вікових інтересів і можливостей.