Теоретичні засади проблеми формування граматичної компетенції у дітей дошкільного віку
Зміст
1. Закономірності засвоєння граматичних значень дошкільниками
2. Завдання та зміст роботи з розвитку у дітей дошкільного віку граматичних навичок
3. Методика формування граматичної правильності мовлення
4. Граматико-орфографічна пропедевтика помилок у мовленні дитини дошкільного віку
У монографії О. М. Гвоздева наводиться опис гри з сином Женею в віці 3 р. 5 міс., яка є прикладом такого словотворення. Гра носила характер запитань і відповідей: «Якщо я лев, то ти хто? — Я — левунчик» («крокодил — крокодильчик», «корова» — «я був би маленькою корівкою» та ін.).
Д. Н. Богоявленський експериментальним шляхом досліджував розуміння дошкільниками (на п'ятому — шостому роках життя) деяких суфіксів (-онок, -ище, -щік, -ніц) у словотворенні.
У першій серії дітям пропонували гру з новими для них словами: лар (звір), лафіт (солодкий квас), кашемір (матерія). Після попереднього знайомства із значенням цих слів дітям розповідали казку, в зміст якої входили слова, змінені з допомогою суфіксів. Виявилося, що суфікси -ьонок, -ище діти добре розуміють, хоч слова нові. Це пояснюється тим, що ці суфікси не змінюють лексичного значення слова. Суфікси -ник і -щик, що змінювали лексичне значення слова, давалися значно важче.
У другій серії автор пропонував дітям самостійно утворити зменшувальні слова від слів: жираф, овес, жолудь, дуб, лев, страус, ніс, вовк, цвях, пляшка. Більшість дітей правильно виконали завдання. Отже, ці дані ще раз підтверджують засвоєння дошкільниками словотворення.
У чотири з половиною роки в дітей з'являються складні слова зі з'єднувальною голосною. Від 4 р. до 4 р. 4 міс., за О. М. Гвоздєвим, діти вже зробили значні успіхи у засвоєнні граматичної будови — граматичні категорії в основному сформувались. Залишаються незасвоєними лише деякі деталі морфологічного вираження граматичних категорій.
В.Й. Ядешко досліджувала особливості формування речень у дітей четвертого та п'ятого років життя. Автор відмічає, що на четвертому році життя найпоширенішою формою висловлювань є просте поширене речення. Типовим для дітей цього віку є вживання часток а/і, ось на початку речення. Серед поширених речень значне місце займають речення з однорідними членами (31 % відносно всіх простих поширених речень, що вживає дитина). Складні речення, за даними автора, становили лише 8 % всіх проаналізованих речень. Структура складносурядних речень дуже проста: декілька простих непоширених речень або поширених з невеликою кількістю членів. Формування складносурядних речень відбувається за рахунок сполучникового зв'язку, діти часто об'єднують два речення, що зовсім не пов'язуються між собою: «У мене вдома є м'ячик, а за стіною живе Валера». Найчастіше в цьому віці у складносурядних реченнях зустрічається сполучник а, значно рідше — сполучник і, зовсім рідко — сполучник але.
Складнопідрядні речення, що вживають діти на четвертому році життя, також мають свої особливості. Спочатку в них відсутні сполучники — діти виділяють речення інтонаційно. Питальні слова, поставлені вихователем, спонукають дітей вставляти сполучні слова в речення, але не в тій послідовності, в якій потрібно; часто починають речення з запитання (Коли ти поїдеш?.. Коли я поїду, буде вже літо). Найбільш поширеними підрядними реченнями є підрядні часу, що з'єднуються сполучником коли.
Діти п'ятого року життя, як відмічає В. Й. Ядешко, вживають у мові як прості, так і складні речення. Прості речення більша частина дітей починає словами потім, там, ось ще, як це тощо. Але порівняно з попереднім віком діти рідше вживають прості непоширені речення й інтенсивніше — прості поширені, особливо з однорідними членами речення. На п'ятому році життя збільшується кількість складних багатослівних речень до 11%. У цьому віці діти вільно користуються складносурядними реченнями, в їх складі вперше зустрічаються вставні слова.
Значно ускладнюється структура складнопідрядних речень. Як відмічає В. Й. Ядешко, в мовленні дітей п'ятого року життя в складнопідрядному реченні можна нарахувати до 15 слів.
Проте складнопідрядні речення, що вживають діти п'ятого року життя, мають свої специфічні особливості: діти випускають частину головного речення або підрядного; зустрічаються труднощі у формуванні простих речень, що входять до складу складного; замість складнопідрядного речення вживають декілька таких самих за формою але простіших за змістом речень та ін.
На п'ятому році життя діти використовують більше складнопідрядних речень з сполучниками, хоч нерідко трапляються ще і помилки в їх уживанні. На кінець п'ятого року життя в мові дітей з'являються складні речення ускладненого типу, з двох, трьох І більше простих речень.
Отже, на кінець дошкільного віку дитина вже добре володіє рідною мовою.
Засвоєння граматичної будови мови для дитини — це складний шлях, на якому закономірно зустрічається цілий ряд помилок. Діти змішують суфікси, флексії, префікси однієї частини мови з іншою. На такі типові помилки вказує О. М. Гвоздев.
У статті «Як діти спостерігають явища мови» він відмічає що у дітей нерідко зустрічаються заміни одного відмінкового закінчення іншим в межах одного відмінка. Це свідчить про те, що насамперед дитина засвоює приналежність певних закінчень до певного відмінка як носія властивого типу семантичного значення (наприклад, закінчення -ом, -ой позначають орудний відмінок) І лише значно пізніше —їх приналежність до певної системи відмін.
Автор наводить деякі заміни. Так, для знахідного відмінка однини «пануючим» закінченням є у в іменниках: а) чоловічого роду, неістот (носу); б) у істот (хлопчику), в) що вживаються тільки у множині (санку), г) в іменниках жіночого роду на м'який приголосний (церкву)- д) в іменниках середнього роду (яїцку). В орудному відмінку однини спостерігається два варіанти: а) закінчення -ом (ложечкам, квіточкам); б)-ой(супой, ножой). Пізніше спостерігається витіснення закінчень -ю, -ей. У родовому відмінку множини можна зустріти закінчення -ов (солдатов, кружков). У називному і знахідному відмінках множини відмічається така послідовність: -й, -ї (поїзди, яблуки), -а, -я (столяра, паровоза круга), у місцевому відмінку однини чоловічого роду -у змінюється спочатку на -те (в саде), потім -е на -у
Аналогічну думку зустрічаємо і у Л. В. Щерби, який відмічає що спочатку дитина знає лише одне закінчення родового відмінка множини-ов, тому нерідко можна почути, як діти говорять картов, ключов тощо.
Цілий ряд методистів вивчали формування граматичної правильності мови у дітей (Л. Маркова, О. Соловйова Р. Стаценко) й узагальнили граматичні помилки в мовленні дошкільників. Найтиповішими помилками є:
1. Помилки у словотворенні: створення нових слів за аналогією до раніше засвоєнних: мазелін, намолокався, піджакет, начаєпився (див.: Чуковский К. И. От двух до пяти,—М., 1984).
2. Помилки у словозміні: заміна закінчень у межах одного відмінка (вікна, дерева, пір'ї);
відмінювання невідмінюваних іменників (на піаніні, по радіву);
заміна роду іменників (велика собака, один рукавиць) ;
неправильне вживання числа іменників (хмарні неби, дві ножиці, одна саня, мої шоколади, зачини дверю);
помилки у вживанні дієслівних форм (бігу, носю, хо-дю);
займенників (у нюю, з їх, з їми);
числівників (по однім, п'ятім);
дієприкметників (намальовата, розірвати);
у чергуванні приголосних в основі іменників (вуші, окі, на ногі, в рукі).
Помилки у словотворенні та словозміні Ф.О. Сохін пояснює генералізацією відношень. Автор виділяє три стадії засвоєння граматичних відношень. На першій відбувається становлення стереотипу та його генералізація (оволодіння орудним відмінком і зміна дієслова за родами в минулому часі). На основі стереотипу виникає шаблонне вживання одних і тих самих форм: орудний відмінок завжди з закінченням -ом, дієслово завжди жіночого роду з закінченням -а.
На другій стадії внаслідок розшарування генералізованих відношень з'являються нові форми вираження тих самих граматичних відношень; виникає новий стереотип, якому підпорядковується попередній: тепер панівними стають закінчення -ой в орудному відмінку і закінчення чоловічого роду.
На третій стадії відбувається диференціація генералізованих відношень, диференціація закінчень орудного відмінка залежить від роду.
Третя група помилок — синтаксичні.