Теоретичні засади проблеми формування граматичної компетенції у дітей дошкільного віку
Зміст
1. Закономірності засвоєння граматичних значень дошкільниками
2. Завдання та зміст роботи з розвитку у дітей дошкільного віку граматичних навичок
3. Методика формування граматичної правильності мовлення
4. Граматико-орфографічна пропедевтика помилок у мовленні дитини дошкільного віку
Другим етапом в оволодінні граматичною будовою є засвоєння флективної системи рідної мови, правильне вживання відмінкових форм. Перші прояви флектичності, як відмічає більшість дослідників, можна помітити вже на початку другого року життя. Приклад розмови експериментатора з Олегом 1 року 3 міс. 15 днів (за даними Д. Ф. Ніколенка):
Хлопчик: Дай козицьку.
Експериментатор: Хто це?
Хлопчик: Це козицька.
Експериментатор: А це що?
Хлопчик: Це мацик. На козицьку.
Так, уже до двох років дитина оволодіває знахідним, родовим та називним відмінками. У 2 р. 2 міс. у мовленні з'являються давальний та орудний відмінки. За даними Д. Ф. Ніколенка, флексіями множини в називному відмінку іменників і множини першої особи дієслова діти оволодівають уже на стадії вживання називних однослівних речень. Оволодіння флексіями непрямих відмінків та другої і третьої осіб дієслів є набагато складнішим процесом. Флексіями дитина оволодіває у зв'язку з розумінням відсутності предмета (немає к о г о? ч о-г о?), місця дії (д е? на кому? на ч о м у?), спрямованості дії на когось чи на щось (к о м у? ч о м у? кого? що?). Флексіями орудного відмінка дитина оволодіває пізніше.
Н.П. Серебряннікова на основі спеціальних досліджень доводить існування рефлекторної природи вживання граматичних форм. Шляхом спеціально підібраних ігор-експериментів вона виробляла мовний рефлекс у дітей після того, як вони засвоїли знахідний відмінок: ляльку, качку; спостерігалось уживання цієї ж форми і по відношенню до інших іменників: барану, вовку.
Автор намітила чотири ступені формування граматичної будови мови у дітей дошкільного віку: нагромадження структурно не оформлених слів; поява двохслівних речень; засвоєння відмінкових закінчень та граматичної будови мови, яке проявляється в розвитку зв'язного мовлення.
Третій етап у становленні граматичної будови мови— оволодіння узгодженням і керуванням. Цей етап пов'язаний з оволодінням дитиною багатослівними реченнями, сполучниками. Так, з 39 сполучників і сполучних слів до трьох років дитина вживає 15. Уже в 2 р. 4 міс. з'являються сполучення і, а, то, тому що, тоді, коли; в 2 р. 10 міс.— як, тільки, щоб, де. На кінець третього року життя дитина оволодіває основними відмінковими формами. З 47 відмінкових форм, що зустрічаються в дитячому мовленні від двох до семи років, уже до трьох років дитина використовує 39 відмінкових форм. До трьох років дитина засвоює суфікси зменшеності, збільшеності, пестливості.
Формування граматичної правильності мови в ранньому віці не можна пускати на самоплив. Дослідження Е.К. Каверіної, Г.Ф. Лози, Д.Ф. Ніколенка показують позитивний вплив стимуляції у мовному розвитку дітей.
Г.Ф. Лоза вивчала послідовність формування речення у дітей третього року життя та умови, що сприяють швидкому формуванню речень в умовах суспільного виховання. Основним прийомом формування простих двохслівних та складних речень були обрані порівняльні запитання на заняттях з картинкою (наприклад, «Що робить хлопчик, а що робить дівчинка?»). Автор приходить до висновку, що порівняльні запитання доступні для розуміння дітей починаючи з другої половини третього року життя, вони стимулюють дітей до вживання простих двохслівних речень (з уживанням головних членів речення) і складних речень. У проведенні цієї роботи переважають сюжетні картинки, які підвищують мовну активність дітей.
До кожної сюжетної картинки складався пояснювальний текст, що коротко розкривав зміст зображеного. У тексті передбачались речення різні за типом висловлювання (окличні, наказові, розповідні, запитальні), прості і складні з правильним порядком слів, речення з прямою мовою.
Заняття з такими картинками викликають у дітей інтерес, стимулюють до активних висловлювань.
Великого значення мовної стимуляції у формуванні граматичної будови мови надає Д.Ф. Ніколенко. Добираючи засоби стимуляції, зазначає вчений, треба дбати про те, щоб вони активізували вживання нових слів, сприяли граматично правильній побудові речення, викликали у дитини потребу вдаватися до узгодження і керування слів у реченні, а в зв'язку з цим вживали відповідні відмінкові, часові й особові форми слів. Заучування віршів і висловів, на думку Д. Ф. Ніколенка, є ефективним способом активізації мови дітей, позитивно впливає .на оволодіння дітьми граматичною будовою мови. Серед інших ефективних прийомів формування граматичної правильності мови дітей раннього віку слід назвати «показ з називанням», доручення виконати ту чи іншу дію та розповісти про неї, спостереження за тим, що відбувається на вулиці, й розмова з цього приводу.
Г.М. Ляміна відмічає важливість правильного добору запитань у формуванні граматичної будови мови. Нею було проведено дослідження, в якому дітям ставили три групи запитань: а) на розуміння іменників: хто? що?; б) на розуміння дій: що робить?; в) на розуміння відношень між предметами: чому? де? коли? для чого?
Виявилося, що найбільший процент однослівних відповідей припадає на долю першої групи запитань. Автор приходить до висновку, що вже на третьому році життя в роботі по формуванню граматичної правильності мови слід широко використовувати всі три групи запитань, стимулювати дітей до відповідей поширеними і складними реченнями.
Труднощі навчання граматичним значенням рідної мови, виявляються в тому, що навчаючий (вихователь) сам не уявляє цих значень і використовує їх інтуїтивно, засвоюючи їх в процесі сприймання рідної мови. Важливою робою навчаючого (вихователя) повинно бути турбота про те, щоб діти як можна раніше почули всі граматичні форми рідної мови і проникли в їх зміст. Розуміння змісту граматичних значень рідної мови і є процес становлення і розвитку інтелекту людини.
Дитина, не засвоївши граматичного ряду рідної мови до школи, погано навчається, тому що не може зрозуміти зв’язок і відношення між вивчаючими в школі явищами дійсності. В процесі засвоєння граматичних значень у дітей формуються граматичні навички.
У дошкільному віці триває формування граматичної будови рідної мови. Весь дошкільний вік (від трьох де семи років) О.М. Гвоздев відносить до третього періоду засвоєння граматичної будови мови.
Після трьох років діти інтенсивно засвоюють складні речення з сполучниками. 61Д усіх сполучників, що засвоює дитина до семи років, засвоюються після трьох років (що, куди, коли, хоч, чому, все-таки, скільки, як, щоб, або, в чому, для чого та ін.). Це, в свою чергу, говорить про розвиток зв'язного мовлення у дітей.
У дошкільному віці відбувається засвоєння ще цілого ряду відмінкових форм. За даними О. М. Гвоздева в цей період засвоюються: від 3 p.— 3 р 3 міс.— знахідний відмінок з прийменником на, родовий відмінок з прийменниками до, з, давальний відмінок з прийменником по;від 3 р. 3 міс. — 3 р. 6 міс.—знахідний відмінок з прийменником про (в значенні «для»), родовий відмінок з прийменником від (в значенні причини), родовий відмінок з прийменником замість, давальний з прийменником по в значенні причини; від 3 р. 6 міс. до 3 р. 9 міс нічого нового не з'являється. Після трьох років продовжується засвоєння суфіксів: суфікси на позначення жіночої статі, суфікси діючої особи, суфікси на позначення дитинчат тварин, на позначення збірності та ін.
О. М. Гвоздев відмічає, що засвоєння суфіксів розтягується на весь дошкільний період. Наприклад, суфікси -щик, -ник з'являються в 3 р. 3 міс.— З р. 6 міс.; -ець — у 3 р. 6 міс.— 3 р. 9 міс.; -тель — у 3 р. 9 міс.— 5 p.; -ар -ун — у 5 p.—5 р. 6 міс.; -ух, -х, -к, -ач —у 6 p.—6 р. 6 міс. Суфікси на позначення дитинчат тварин з'являються в 3 р. 9 міс.— 4 p., процес їх засвоєння розтягується до семи років. Дошкільнята характеризуються занадто легким засвоєнням суфіксів, що проявляється в різноманітному словотворенні з допомогою суфіксів.