Зміст

1. Закономірності засвоєння граматичних значень дошкільниками 

2. Завдання та зміст роботи з розвитку у дітей дошкільного віку граматичних навичок 

3. Методика формування граматичної правильності мовлення 

4. Граматико-орфографічна пропедевтика помилок у мовленні дитини дошкільного віку

Самостійне користування дітьми старшого дошкільного віку словотворчими засобами не обходиться без деяких помилок. Іноді дошколята помиляються тому, що встановлюють неправильні зв'язки між словами або між окремими елементами слова, вдаються до неправильної аналогії [14].

Так, дитина вжила зворот закаталась, бажаючи сказати, що вона захопилась і надто довго каталась. Цей зворот виник у неї за аналогією з задивилась, загулялась. Подібні факти часто зустрічаються в мовленні дітей дошкільного віку. Отже, діти помічають особливості словозмін та словосполучення і самостійно ними користуються, хоч і не завжди правильно.

Дошкільники опановують слово не ізольовано, а в певних відношеннях з іншими словами. Вони дедалі краще бачать і встановлюють залежність зміни форми слова від особливостей контексту. Змінюючи відношення між словами, вони навчаються точніше передавати за допомогою різних сполучень тих самих слів різні відношення між об'єктами. Засвоєння законів узгодження і керування розширює можливості дітей вживати слово.

Дітям старшого дошкільного віку важко буває правильно сполучати слова. У своїх самостійних висловлюваннях вони іноді порушують норми узгодження і керування. Часто такі помилки виникають внаслідок того, що діти неправильно ототожнюють граматичні особливості схожих за змістом слів.

Отже, аналіз психолінгвістичної літератури дає можливість з'ясувати декілька типів загальних системних (дитячих мовленнєвих) помилок.

1. Помилки у словотворенні. За С.Н.Цейтлін, це помилки типу «заповнення пустих клітинок» [57, С. 12].

Чуття мови пов'язане з дитячим словотворенням, яке також досліджується в аспекті граматичної правильності мовлення. Дитяче словотворення - найяскравіший прояв процесу формування правил, узагальнень, дії образних зв'язків. Воно досліджувалося рядом авторів (С.К.Алексєєва, В.Г.Родзиховська, Ф.О.Сохін, К.І.Чуковський, О.С.Ушакова, Т.М.Ушакова та ін.).

Ф.О.Сохін аналізував дитяче словотворення як один із напрямків процесу оволодіння граматичною будовою рідної мови в дитинстві. На думку Ф.О.Сохіна, в основі цього процесу лежить відбиття в свідомості дитини та закріплення в сфері мовлення механізмів системних зв'язків мови.

Засвоєння дитиною граматично правильного мовлення є досить складний процес, який розглядається вченими по-різному. Деякі зарубіжні вчені схильні розглядати його як механічний процес наслідування готових словоформ. Ряд учених (Л.І.Божович, О.М.Гвоздєв, Н.Г.Морозова, Л.С.Славіна, К.І.Чуковський) висували самостійне словотворення дітей на перший план як доказ особливого «мовленнєвого чуття». Факт «словотворення», тобто самостійне словотворення, не уявляється чимось виключним і повинен, з їхнього погляду, бути прийнятим як прояв, симптом оволодіння дитиною мовною дійсністю. Отже, основою дитячого словотворення є принципові закономірності щодо оволодіння флективною системою мови.

2. Помилки в словозміні. За С.Н.Цейтлін, це помилки типу "вибір ненормативного варіанта, які пропонуються мовною системою" [57].

Якщо в мовленні дитини з'являється варіант, який відкинутий мовною нормою, ми фіксуємо мовленнєву помилку.

Той факт, що в оволодінні словозміною дитина орієнтується на звуковий обрис морфем, підтверджується тим, що первинна чіткість вимови має прояв саме в закінченнях. До цього ж висновку дійшла в своєму дослідженні М.І.Попова. Як засвідчує автор, задля засвоєння граматичних форм у дитини повинно сформуватися орієнтування в звуковій формі слова. Це орієнтування входить в цю діяльність як визначний компонент. Просте нагромадження досвіду не призводить, як засвідчують спеціальні дослідження А.В.Захарової, до відчутних результатів без активності самої дитини.

3. Помилки в синтаксисі (композиційні), тобто неправильна будова словосполучень, простих і складних речень.

Чуття мови виконує певні функції у процесі мовленнєвої комунікації. Насамперед це має бути функція контролю, оцінки правильного мовного явища, відповідності форми висловлювання його змісту, адекватності його даному вербальному контексту. На думку психолінгвістів, «чуття мови» є компонентом внутрішнього програмування мовленнєвого висловлювання. Породження мовленнєвого висловлювання виявляється в пошуку найбільш точного і правильного способу структурування, а також в усвідомленні цієї точності й правильності. Під час сприйняття чужого мовлення «чуття мови» виявляється в інтуїтивній реакції на відхилення від норми й у відчутті фактів, які часто зустрічаються в особистому досвіді носія мови, але не є завжди суттєвими.

Слід зауважити, що не всі помилки (системні, композиційні), які фіксуються в мовленні дітей, можна пояснити нерівномірністю засвоєння системи та норми мови. Нагадаємо, що Є.І.Тихєєва причину мовленнєвих помилок пояснювала тим, що вони запозичуються в дорослих, рівень освіти та культури яких низький [47]. Де так звані просторічні помилки.

Якщо системні помилки ми відносимо до дитячих, то просторічні та композиційні зустрічаються і в мовленні дорослих.

Отже, все означене дозволяє дійти висновку, що розвинене чуття мови являє собою такий рівень організації мовленнєвої діяльності, який відповідає, за П.Я.Гальперіним, рівню сформованих розумових дій, коли ситуація не розпізнається, а взнається, дія викликається пусковим сигналом, а її хід контролюється за «чуттям узгодження» її програми з її фактичним виконанням і результатом [13].

Визначимо основні напрямки роботи з граматико-орфографічної пропедевтики:

1. Уточнення мети, змісту і завдань навчання дітей граматично правильного мовлення.

Мету і завдання наступності щодо навчання дітей мовлення свого часу чітко визначила Г.О.Фомічова. Вони полягають у тому, щоб «... діти якомога

раніше почули всі (всі!) граматичні форми рідної мови і поступово вникали в їх зміст. Усвідомлення змісту граматичних значень рідної мови - процес становлення і розвитку інтелекту зростаючої людини... Дитина, що не засвоїла граматичного ладу рідної мови до школи, погано вчиться, бо не здатна зрозуміти зв'язки і відношення між явищами дійсності, що вивчаються в школі». Навчання рідної мови в школі є продовженням занять з розвитку мовлення у дошкільних закладах, якщо роботу над реченнями у 1 класі «розглядати з двох поглядів: у плані розвитку мовлення і в плані усвідомлення речення як особливої синтаксичної одиниці) [54, С. 27].

Такий підхід до навчання дає можливість пов'язати процес практичного оволодіння рідною мовою, характерний для дошкільного віку, з процесом практично-теоретичного оволодіння мовою (писемною) та подальшим розвитком усного мовлення, характерного для молодшого шкільного віку.

2. Передбачити пропедевтичне засвоєння широкого кола знань на рівні уявлень про пряме й переносне значення слів, багатозначність, синонімію й антонімію, омонімію, етимологію та семантику слів. Ознайомлення з цим матеріалом має розширити уявлення дітей про рідну мову й одночасно буде сприяти розвитку чуття мовлення як однієї з ознак граматично правильного мовлення.

3. Запровадження у практику роботи старших груп дитячих садків специфічно дошкільних, дограматичних методів і прийомів навчання, з урахуванням специфіки навчального режиму, мети і змісту практичного засвоєння мовлення.

Такими методами та прийомами можуть виступити: дидактичні ігри; дидактичні вправи; створення мовленнєвих ситуацій, які спонукають дітей говорити відповідно до граматичних норм; граматичні запитання, що є універсальним способом навчання дітей мови, який дає можливість керувати дитячим мовленням; складання мовленнєвих висловлювань: лінгвістичних казок, розповідей, описів, міркувань, розповідей за сюжетними картинами, з особистого досвіду тощо.

4. Робота з граматико-орфографічної пропедевтики повинна зберігати всі принципові положення щодо введення дитини до лінгвістичної дійсності, як-от: формування більш широкого орієнтування в звуковій дійсності; поетапне навчання читання на основах механізму позиційного читання; аналіз і складання речень; диференціация звуків; практичне засвоєння деяких граматичних правил тощо. Отже, мовленнєвийдосвід набутийу дошкільному закладі стане в школі опорою у процесі засвоєння граматичних явищ, а мова як система одиниць і знаків будепредметом осмисленняй усвідомлення.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 58

Безкоштовна робота

Закрити

Теоретичні засади проблеми формування граматичної компетенції у дітей дошкільного віку

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.