Зміст

1. Закономірності засвоєння граматичних значень дошкільниками 

2. Завдання та зміст роботи з розвитку у дітей дошкільного віку граматичних навичок 

3. Методика формування граматичної правильності мовлення 

4. Граматико-орфографічна пропедевтика помилок у мовленні дитини дошкільного віку

В останній час у науковій літературі активізувалися дискусії щодо феномену «чуття мови». Описи його зустрічалися і раніше в багатьох працях, присвячених різноманітним проблемам мовлення. Поняття «чуття мови» все ширше використовується для пояснення багатьох аспектів мовленнєвої діяльності, скажімо, для розуміння процесу формування граматичної будови мови в дітей, який не можна звести до запам'ятовування, адже просте заучування всіх форм мови практично неможливе, тому що воно далеко перевершує нормальну мнемічну функцію дитини.

Аналіз літератури довів, що немає єдиної думки щодо того, чи відноситься поняття «чуття мови» до феноменів мови чи мовлення, немає також єдиного визначення цього явища, яке К.Д.Ушинський називав «словесним інстинктом», «даром слова», Л.В.Щерба - умовним чуттям», О.М.Пєшковський – „мовленнєвою спритністю”, Ф.І.Буслаєв – „вибірковим чуттям до рідного мовлення”, О.О.Леонтьєв - «мовленнєвими здібностями», Л.І.Божович - «неусвідомленим знанням», Б.І.Додонов - «граматичною інтуїцією», А.Г.Арушанова - «лінгвістичною обдарованістю» тощо.

К.Д.Ушинський писав, що вивчення граматики не дає дару слова свідомість та залишає дитину в хиткому положенні, тому що на одні навички та розвинений інстинкт слова покладатися не можна. Отже, зауважує автор, знання граматики без навичок і розвиток дару слова також ні до чого не веде, тому що необхідне і перше (дар слова), і друге (граматичні навички) [50, С. 415].

Вперше про «чуття мови» заговорили лінгвісти. Ще в минулому столітті Я.А.Бодуен де Куртене стверджував, що «чуття мови - не вигадка, не суб'єктивний обман, а категорія (функція) дійсна, позитивна, яку можна визначити за допомогою її якостей і дій, підтвердити об'єктивно, довести фактами» [7. С. 311].

За глибоким переконанням видатного педагога К.Д.Ушинського, навчання дітей рідного мовлення повинно бути центральним предметом шкільної освіти. «В побутовому світогляді» учнів, зазначав Костянтин Дмитрович, викладання мови має особливе значення: «Рідне слово є саме тим духовним одягом, у який повинно вдягтися всяке знання, щоб стати справжньою власністю людської свідомості» [52. С. 356].

Па думку Ушинського, навчання дітей має три мети: розвиток тієї "природженої душевної здібності, яку називають даром слова», введення дітей у свідоме володіння скарбами рідної мови й пояснення їм «логіки цієї мови, тобто граматичних законів у їх логічній системі». Ці три мети, зауважував досвідчений педагог, «досягаються не одна після іншої, а разом» [52, с. 402].

Сучасні психологи і психолінгвісти звернулися до вивчення чуття мови у зв’язку з проблемою оволодіння дітьми граматичними засобами оформлення висловлювання. Це передбачає певний рівень мовленнєвого і, зокрема, граматичного узагальнення, тобто спроможність передати за допомогою зміни і співвідношення слів у реченні певні відношення між предметами. Окремі вчені (Л.І.Божович, Б.І.Додонов, С.Ф.Жуйков, Ф.О.Сохін) пов'язують цю здібність із формуванням чуття мови в результаті генералізації граматичних відношень і створення мовленнєвих динамічних стереотипів. Дитина не знає граматичних правил, але в умовах практики мовленнєвого спілкування з дорослими, які вживають граматично правильно побудовані речення, в підсвідомості дитини виникають узагальнені уявлення про граматичні відношення у фразі, що керують процесом граматичного оформлення її особистого висловлювання. Отже, чуття мови виникає неусвідомлено, в умовах мовленнєвої практики без теорії, як другорядний продукт діяльності, що спрямована не на одержання знань із мови, а на оволодіння практикою мовленнєвого спілкування. В цьому випадку предметом свідомого засвоєння дитини стає не граматичне правило або поняття, тобто засіб мовленнєвого спілкування, а сам результат -пристосування своєї мовленнєвої діяльності до мовленнєвих умов. Л.І.Божович підкреслює, що «характер такого спілкування має своєрідні риси «неусвідомленого знання»... Ось чому поняття «чуття» доречне: воно психологічно влучно позначає внутрішньо нерозчленований, емоційний характер цього узагальнення» [8, С. 18].

А.М.Орлова розглядає чуття мови як побічний продукт формування лінгвістичного ставлення дитини до слова. Л.Й. Айдарова розділяє цю думку і додає, що чуття мови може виступати і як результат розвитку лінгвістичного мислення. На думку Б.В.Беляева, чуття мови виступає складним комплексом «відчуття», тобто як відбиття зв'язків і відносин мови до дійсності в умовах білінгвізму [2, С. 4].

Фізіологічною основою чуття мови вважають динамічні стереотипи, поєднані в функціональний комплекс системи мовленнєвих асоціацій, сформованих у результаті дограматичного аналізу мовлення. Отже, фізіологічними засадами «чуття мови» виступає складна система нервових зв'язків, створення динамічного стереотипу в результаті аналітико-синтетичної діяльності мозку. Ступінь оволодіння дитиною мовленням залежить від того, наскільки повно та правильно вона засвоїла його на чуттєвому рівні.

Генетично чуття мови являє собою дуже складне, прижиттєве сформоване утворення, яке розвивається від неусвідомлених і внутрішньо нерозчленованих інтуїтивних граматичних узагальнень до теоретичних знань закономірностей вираження формальних відношень між елементами мовлення. Зближення дитячої мови :з нормальною виникає під впливом мовлення дорослих. Як вважає С.Н.Цейтлін,, у дошкільні роки цей процес іде підсвідоме [57]. Здатність дитини «вибрати» норми й будувати за ними своє мовлення Л.П.Федоренко називає «чуттям мови» (або мовним чуттям), це «...підсвідоме вміння (навичка) безпомилково наслідувати норми мовлення в галузі словотворення, лексики, синтаксису, стилістики» [53, С. 35].

Спостереження за процесом оволодіння дітьми рідною мовою свідчать, що «чуття мови» з'являється дуже рано (майже в 2 роки) і з віком набуває дедалі чіткішої диференціації. Дитина починає самостійно будувати нові слова, захоплюватися словотворенням. «У дворічних та трирічних дітей таке сильне чуття мови, - писав К.І.Чуковський, - що створювані ними слова не здаються каліками чи потворами, навпаки, дуже влучні, вишукані, природні» [59, С. 343].

Шкільне навчання якісно перебудовує в свідомості дитини неусвідомлені нерозчленовані знання граматики, перетворює їх в узагальнені закономірності й формує в дитини теоретичне ставлення до мовлення, яке відкриває можливості його аналізу і словесної кваліфікації. результаті цього відбувається перебудова чуття мови, її відтворення на новій психологічній основі в формі усвідомлених теоретичних знань, які дозволяють використовувати певний спосіб аналізу щодо даного граматичного матеріалу.

Питання розвитку граматичної правильності мовлення та виправлення помилок у мовленні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку вивчали методисти, педагоги, психологи, лінгвісти (А.Г.Арушанова, А.М.Богуш, О.М.Гвоздєв, Ю.О.Вороній, Л.О.Калмикова, Г.МЛяміна, Г.І.Ніколайчук, Л.О.Пеньєвська, Ф.П.Сергєєв, О.І.Соловйова, Ф.О.Сохін, С.Н.Цейтлін, О.Г.Шмельов та ін. У працях багатьох багатьох науковців [ ] зазначається, що6-7 річні діти, які мають мовленнєві вади, хворобливо сприймають їх, стають мовчазними, роздратованими. Постійний контроль за мовою дітей з боку дорослого допомагає малюкам. «Слід користуватися всілякою нагодою, - писала Є.І.Тихєєва, - щоб привернути до цих помилок увагу дітей, це буде допомагати їхньому викоріненню» [47, С. 12].

Якщо ж розвиток мовленнєвих навичок не був спрямований на шлях розуміння (інтуїтивного) граматичних форм мовлення, дитина не засвоює мовленнєві норми, тобто в мовленні будуть наявні помилки. Так, Є.І.Тихєєва причину мовленнєвих помилок пояснює тим, що вони запозичуються в дорослих, рівень освіти та культури яких низький. Тому діти дошкільного віку повинні «слухати правильне літературне мовлення, запозичати і вимову, і манери мовлення, і запас слів та мовленнєвих зворотів» [47, С. 13].

Основною причиною мовленнєвих помилок є необгрунтовані вимоги вихователів «повної» відповіді від дитини. Вимагаючи від дітей поширеної відповіді, педагог тим самим спонукає їх до порушення порядку слів у реченні, отже, виробляється звичка неправильного мовлення. Є.І.Тихєєва застерігала не зловживати непотрібними, такими, що порушують стрункість викладу, запитаннями, не вимагати так званих «повних відповідей».

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 58

Безкоштовна робота

Закрити

Теоретичні засади проблеми формування граматичної компетенції у дітей дошкільного віку

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.