Методика образотворчого мистецтва 8
План
1. Усвідомлення молодшими школярами ролі кольорових сполучень у декоративних роботах
2. Навчально – творчі завдання з ліплення у початкових класах.
3. Систематизований обсяг знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва стосовно проблеми „об’єм”
4. Поняття про скульптуру і ліплення. Матеріали ліплення, приладдя для роботи.
5. Способи і прийоми ліплення.
6. Методика навчання ліплення у початкових класах
7. Систематизований обсяг знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва стосовно проблеми „простір”
6. Методика навчання ліплення у початкових класах
Процес навчання ліплення починається з виконання у 1 класі починається з виготовлення спіралеподібної форми в об’ємі „Ліплення равлика” та виконання композиції „Серед урочища грибного”, „Веселий урожай”. Ліплення розпочинається з уважного вивчення і аналізу зображуваного предмета, його конструкції, пропорцій, силуету, особливостей з’єднання окремих частин. Так, овочі, фрукти, гриби можна ліпити пластичним способом із заготовки необхідної форми. Потім стеками створюються характерні особливості форми і об’єму.
В 2 класі діти вчаться виконувати рельєфи на картонній основі з наступним покриттям пластиліном і нанесенням випуклих зображень на теми: „Веселі восьминоги”, „Рибки в акваріумі”. Діти вчаться на практиці повною мірою використовувати зображувальну поверхню, узгоджувати з нею розмір зображення, заповнювати напівоб’ємну силуетну форму елементарним рельєфним оздобленням.
Ліплення об’ємних зображень птахів, тварин і людей - складніше заняття для школярів. Труднощі полягають у різноманітності форм, співвідношень, характерів. У 3 класі діти вчаться передавати елементарну будову тварин і людей; характер поз та рухів у процесі ліплення та цілісність форми. Програмою передбачено виконання завдань на теми: „Хто у лісі живе”, „Помандруємо до лісу”, „Запишався наш павич”, „Золота рибка”, „Зимові розваги дітей”. Для успішного виконання роботи необхідно попередньо ознайомити дітей з особливостями форми, пропорціями, рухами, будовою тварин і птахів. Необхідно визначити з якою геометричною формою схожі тулуб, голова, лапи. Так, у кота тулуб - овальної форми, голова - округлої, шия - коротка, лінія спини плавно переходить у лінію тазу; вуха короткі і гострі, лапки тоненькі, маленькі. Будова собаки і лисиці нагадує анатомічну будову кота, але у собаки шия довша і лапи, більш виражена мордочка і вуха; у лисиці пухнастий хвіст, гострий ніс і вуха. Глибоке вивчення натури допомагає створити більш повний образ, скласти план роботи, розвиває вміння бачити узагальнено форму. Потрібно також вирішити, чи доцільно використовувати у роботі каркас.
Ліплення фігури людини вимагає знань основних пропорцій. Потрібно попередньо вивчити модель: проаналізувати співвідношення частин, характер форми. Спочатку діти тренуються ліпленням ляльки конструктивним способом. Після цього приступають до ліплення фігури людини. Важливо продумати, в якій послідовності виконувати роботу. Починають із загального, намагаючись передати будову, пропорції, рух. На цьому етапі скульптура виходить узагальненою, грубою. Подальший етап - детальна розробка фігури, передача характерного і виразного у скульптурі. Вчителю корисно пояснити дітям яким способом виконується робота, які прийоми використовуються, показати схематично послідовність роботи на дошці.
7. Систематизований обсяг знань, умінь та уявлень учнів 1-4 класів у галузі образотворчого мистецтва стосовно проблеми „простір”
1 клас | 2 клас | 3 клас | 4 клас |
учні | мають | отримати | знання |
-просторові явища: межу зламу, ілюзорне зменшення віддалених предметів, часткове загороджування дальніх предметів ближніми | -просторові плани: передній, дальній | ||
учні | повинні | практично | вміти |
-використовувати лінію межі зламу простору; -рівномірно у просторі розташовувати зображувані елементи | -передавати межу зламу відкритого простору „земля-небо” та його плановість загороджуванням і за принципом „ближче-нижче”, „ближче-більше”, „далі-вище”, „далі-менше” | -передавати елементарними засобами глибину простору: межа зламу поверхонь, розміщення об’єктів вище або нижче на картинній площині, зорове зменшення віддалених предметів, загороджування об’єктів другого плану об’єктами першого плану | -при зображенні кімнати у фронтальному положенні розташовувати предмети, що стоять на підлозі, з урахуванням межі зламу поверхонь: підлога – стіна; -виділяти у пейзажних роботах перший план тоном, кольором, деталізацією |
учням | необхідно | мати | уявлення |
-про ілюзорне зближення паралельних горизонтальних ліній, спрямованих у глибину відкритого простору; -передавання плановості відкритого простору за допомогою відмінності планів за світлотою і кольором |