Педагогіка вищої школи 3

5. Програмоване навчання.

Програмоване навчання (або кібернетичний підхід) було вперше сформульоване на початку 50-х років і стало продовжен­ням біхевіористичного підходу. Згідно з цією концепцією, спеці­альна програма навчання виконує функції управління навчаль­ним процесом. Ця програма відсилає учня до підручників, енциклопедій та інших джерел інформації; доручає йому прове­дення спостережень, експериментів, бесід; за результатами конт­ролю встановлює необхідність повторення матеріалу; вказує спо­соби використання одержаних знань на практиці тощо. Процес навчання при цьому підданий жорсткому контролю, що не зав­жди сприяє створенню передумов для пошуку шляхів успішного управління пізнавальною діяльністю учнів

ПН- Це навчання з використанням програми управління процесом засвоєння знань, умінь, навичок і відповідного контролю за ними. Такою програмою е письмовий виклад інформації,що міститься в системі взаємопов’язаних ступенів, яка забезпечує здійснення зворотнього зв’язку. ПН- ґрунтується на наявності точного окресленого обсягу знань, умінь і навичок які слід засвоїти і його розчленовані на малі дози (порції, кадри), на сприйманні цих доз у строгій, логічній послідовності. Засвоєння кожної дози інформації має відбуватися відповідно до пізнавальних можливостей учня, самоконтролю за процесом засвоєння інформації.

Для реалізації програмованого навчання використовують програмовані підручники та навчальні машини. Матеріал може бути, як на лінійні(ця система унеможливлює помилки і приносить результат задоволення), так і на розгалуженій системі( так варіанти відповідей де потрібно обрати вірну).

Позитивним в ПН є виокремлення головного в навчальному матеріалі. Забезпечення оперативного контролю за процесом засвоєння знань, логічна послідовність у засвоєнні знань, що дає змогу працювати в оптимальному темпі й здійснювати самоконтроль, індивідуалізувати навчання.

За неправильного підходу ПН може звести роль учителя до ролі інструктора збіднити можливості розвитку творчості учнів.

Основні психолого-педагогічні характеристики програмного забезпечення навчання такі:

6. Теорія поетапного формування розумових дій П. Я. Гальперіна.

Теорія поетапного формування розумових дій (психологіч­ний підхід), створена П. Я. Гальперіним і продовжена в працях Н. Ф. Тализіної', розкриває психологічні особливості процесу за­своєння знань. В її основі лежать фундаментальні принципи пси­хології: 1) діяльнісний підхід до предмета психології; 2) визнання єдності психіки із зовнішньою практичною діяльністю; 3) розумін­ня соціальної природи психічної діяльності людини.

Концепція П. Я. Гальперіна принципово відрізняється від бі- хевіористичної тим, що спрямована на аналіз процесу засвоєння пізнавальної діяльності учнів, а не констатацію лише залежності результатів цієї діяльності від впливу на учня. Згідно з цією кон­цепцією, окрема дія виділяється як одиниця аналізу пізнавальної діяльності та як центральний ланцюг управління процесом її фо­рмування. Тобто дія розглядається як своєрідна мікросистема управління, що містить: 1) «керуючий орган» (орієнтовну части­ну дії); 2) «робочий орган» (виконавчу частину дії); 3) «слідкую­чий механізм» (контрольна частина). Програмоване навчання може передбачати варіанти розробки не лише електронних, а й бланкових програм. Саме у такій програмі виданий програмований підручник, підготовлений колективом авторів під керівництвом Г. Г. Граніка. Програмоване навчання може бути індивідуальним, адаптованим й індивідуалізованим. Індивідуальне навчання — це один навчаючий або навчальний пристрій — один учень. Адаптивне програмоване навчання враховує насамперед вікові й індивідуально-типологічні особливості учнів — користувачів персональних комп'ютерів. Як правило, воно здійснюється за розгалуженою програмою. Індивідуалізоване навчання передбачає вибір навчаючих впливів або самим комп'ютером, або учнями через самостійний добір навчальних алгоритмів. Поєднання їх дає оптимальний для більшості мішаний тип управління навчанням, коли учневі спочатку надається можливість вибору певного шляху навчання, а залежно від того, як він справляється з завданнями, комп'ютер вносить у програму певні корективи (ускладнює її або полегшує завдання, змінює міру допомоги тощо).

7. Теорія управління процесом засвоєння знань Н.Ф. Тализіної.

З'єднуючи психологічний і кібернетичний підходи, Н. Ф. Тализіна будує теорію управління процесом засвоєння знань, що від­криває новий шлях до програмованого навчання і створює мож­ливість управління ним як процесом, а не за кінцевим результа­том. Дійсно, проблема управління педагогічним процесом є однією з корінних проблем педагогіки. Під управлінням розумі­ють свідомий вплив на об'єкт (процес) управління з урахуванням його стану і який веде до поліпшення функціонування чи розвит­ку даного об'єкту з урахуванням поставленої мети. Керувати — значить висувати перед індивідом чи колективом визначену мету, планувати і організовувати роботу, мотивувати і контролювати заплановану діяльність. За словами Н. Ф. Тализіної, «керувати — це не пригнічувати, не нав'язувати процесу хід, що суперечить його природі, а навпаки, максимально враховувати природу про­цесу».

Педагогічний процес — це глибоко соціальний процес. У пе­дагогіці об'єктом управління виступає діяльність особи в її роз­витку і ні в якому випадку сама особа. Мета управління при цьо­му — розвиток конкретних якостей особистості. Науковці в галузі теорії і практики педагогіки одностайні в думці, що зага­льні цілі формуються під впливом соціальних замовлень суспіль­ства. Але в питанні про те, хто здійснює управління конкретизо­ваним процесом розвитку особи, думки розбігаються. Одні надають перевагу керуючим засобам у вигляді навчальних про­грам, інші акцентують управлінську роль педагога.

Цей підхід активізує і стимулює студентів до творчої роботи, надає процесу засвоєння знань цілеспрямованості і сприяє більш ефективній педагогічній діяльності

8. Психологічні особливості алгоритмічного процесу у педагогіці.

Алгоритмічний підхід. Рішенню проблем управління навча­льною діяльністю сприяє алгоритмічний підхід до побудови про­цесу навчання, витоки якого криються в надрах теорії програмо­ваного навчання. Під алгоритмом розуміють систему умов і правил виконання певного ряду дій. Особливості алгоритму по­лягають у тому, що він являє собою інформацію і слугує джере­лом для її оброблення. У такому програмованому навчанні дії на­вчальної системи і дії учня пов'язані в одну цілісну систему під управлінням одного алгоритму.

Значний крок у розвитку алгоритмічного підходу до навчання зробив В. П. Беспалько [6], що подав дидактичний процес як су­купність двох алгоритмів: функціонування і управління. Алгоритм функціонування розглядається як система послідовних дій, що виконуються учнем, а алгоритм управління — як збір і оброб­лення необхідної інформації та прийняття рішень. Вчений при­йшов до висновку, що управлінський вплив педагога повинен бу­ти диференційованим залежно від рівня засвоєння матеріалу.