Основи профмайстерності соціального педагога 1
План
1. Поаналізуйте сутність соціальної роботи як нового виду соціальної роботи
2. Етика соціальної роботи
3. Консультативна бесіда
Список використаної літератури
3. Консультативна бесіда
Основним методом роботи консультанта, безперечно, є бесіда. Консультативна бесіда, з одного боку, — це метод одержання даних на основі вербальної комунікації, з другого — діагностичний метод, що дозволяє одержати інформацію про внутрішні процеси, суб'єктивні переживання й особливості поводження людини, які не можуть бути виявлені за допомогою об'єктивних методів. І, нарешті, бесіда — це особливий психотерапевтичний засіб установлення контакту.
Проведення консультативної бесіди передбачає дотримання спеціальної "технології", до якої входять: 1) умови взаємодії (час і місце бесіди, оформлення кабінету, одяг тощо); 2) уміння встановлювати й підтримувати контакт із клієнтом (коректність, уважність, спостережливість і досить високий рівень рефлексії психолога); 3) активне слухання.
Умови взаємодії
Організація місця консультативної бесіди
У роботі психолога-консультанта не буває дрібниць. І той, хто думає, що розмова в парку — консультація, глибоко помиляється. Людина, що звертається до психолога по допомогу, має почуватися затишно. Вона хоче відчувати не тільки турботу, доброзичливість і розуміння, але й бути у безпеці. Безперечно, що домінуючими умовами створення такої атмосфери будуть професіоналізм і особисті якості консультанта, та разом з тим важливим фактором є організація робочого місця.
На думку Е. Берна, це місце, чи то офіс, чи кімната, призначене для консультування, має бути доступним, але в той же час розташованим осторонь від пожвавленої трасу, щоб ніхто не заважав тим,
хто розмовляє. Не можна провести успішного консультування, коли сторонні постійно входять і виходять з кімнати чи дзвонить телефон, що порушує хід думок клієнта [2].
Отже, кімната має бути досить ізольованою, крім цього, вона мусить бути затишною й обладнаною необхідними меблями, краще в стилі "класик". Зрозуміло, що психолог може поставити у своєму кабінеті розкішні м'які крісла з великою кількістю подушок і подушечок та застелити підлогу білим килимом. Однак уже після перших дощів йому доведеться відмовитися від килима, а після невдалих спроб знайти клієнта серед подушок — і від модних крісел. Тому краще обмежитися розумним мінімумом. У кабінеті можуть бути два куточки для бесіди: перший — м'які меблі та журнальний столик; другий — кілька напівм'яких стільців і стіл. Також можна задіяти картини і квіти для створення гармонійної, заспокійливої атмосфери. І, звичайно, під рукою у психолога завжди мають бути канцелярське приладдя, графин з водою та одноразові серветки. У тому разі, якщо цей варіант недоступний, немає зручних меблів і спеціального приміщення, на думку Ю. Альошиної, консультацію можна успішно провести, спеціально організувавши якусь частину простору, найкраще в кутку, де можна було б розмістити клієнта спиною до дверей, обмеживши його поле зору і, таким чином, максимально зосередивши його на консультанті.
Час бесіди
Час є дуже важливою характеристикою консультативної бесіди. Феномен часу можна розглядати з різних боків.
Одяг та імідж консультанта
Як відомо, одяг, зачіска і прикраси є компонентом зовнішнього вигляду людини і можуть свідчити про її діяльність (військова форма), про національну належність (національний костюм), служити додатковою ознакою віку, характеризувати смаки та звички.
Одяг, зовнішній вигляд і манери поводження психолога, на думку О. Бондаренка, повинні відповідати загальноприйнятим у суспільстві стандартам. Зайвий макіяж, занадто яскравий, дорогий, чи, навпаки, надто демократизований одяг, підкреслено офіційний чи недбалий стиль поводження — усе це може свідчити про явну чи неявну особистішу проблему самого фахівця, підриваючи довіру до нього ще до початку спільної роботи. Вираз обличчя, погляд, манери, одяг — усе мусить свідчити про здоровий спосіб життя психолога-консультанта, збалансованість його (її) особистості і вселяти в клієнта впевненість у тому, що йому зможуть допомогти.
Список використаної літератури
1.Актуальні проблеми теорії та практики соціальної роботи на межі тисячоліть. – К.: УДЦССМ, 2001.
2.Болсун С. Зовнішність учителя як компонент педагогічної техніки // Початкова школа. – 2000. – № 7. – С. 48-50.
3.Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход. – М., 1999.
4.Василькова Ю.В. Методика и опыт социального педагога. – М.: Академия, 2001.
5.Веретенко О.О. Становлення професії соціального педагога в Україні // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 4. – С. 21-22.
6.Демидова Т.Е. Профессиональное общение социального работника. – М., 1994.
7.Динамика ценностей в социальной работе / Под ред. Шардлоу С. – пер. с англ. Поляковой Г. – К., 1996.
8.Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / соціальна робота: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.
9.Легенда І.І., Тименко В.М. Як ми оцінюємо людей, а люди – нас // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – № 5. – С. 38-40.
10.Маценко Технология создания имиджа // Практична психологія та соціальна робота – 1998. – №№ 1-5.