Декоративно-ужиткове мистецтво Київської Русі - основні напрямки

ВСТУП

Декоративно-ужиткове мистецтво Київської Русі – яскраве явище європейської середньовічної культури. Київська Русь залишила помітний слід у світовій історії. Вона проіснувала з IX до середини XIIІ ст. То була одна з найбільших монархій раннього Середньовіччя, яку можна порівняти хіба що з імперією Карла Великого. В часи свого найвищого розквіту вона простягалася від Чорного до Балтійського моря і Льодовитого океану, від Закарпаття до Північного Передуралля та Волго-Окського межиріччя.

У розвитку декоративно-ужиткового мистецтва Київської Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа - самобутня культура східнослов’янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства. Значним був вплив візантійської культури. На відміну від Західної Європи, на Русі держава не підпала під владу церкви, і, відповідно, в культурі світські елементи були сильнішими. Намітилася прогресивна тенденція диференціації духовної культури. У відносно короткі терміни Київська Русь зробила величезний крок, вийшовши на загальноєвропейський культурний рівень, а в деяких її сферах перевершивши його. Нові віяння в культурі, більша регіональна своєрідність з’явилися у зв’язку з феодальною роздробленістю. Однак для закріплення і розвитку культурної динаміки Русь потребувала відновлення політичної єдності.

Складність вивчення культури Київської Русі, особливо її ранніх етапів, пояснюється браком писемних джерел. Основне писемне джерело - літопис Нестора «Повість временних літ». Спираючись на праці невідомих попередників, на свідчення своїх сучасників, легендарні оповіді і героїчний епос древніх русичів, знаменитий літописець розповів нам, «звідки почалась Руська земля». Українські і зарубіжні вчені визнають вражаючу ерудицію і наукову сумлінність Нестора, його майстерність літератора і пристрасність публіциста.

Цінні відомості дають нам археологія, лінгвістика, фольклористика, етнографія. Археологія дозволяє робити висновок про рівень розвитку продуктивних сил, уявляти вигляд поселень і жител полян та їх сусідів, предметів праці та побуту, якими вони користувалися, прикрас, які вони носили, зброї, якою захищали рідну землю. Дослідження при розкопках культових споруд і предметів дозволяє робити висновки і про релігійні переконання слов’ян. Лінгвістика дає нам можливість опосередковано датувати час виділення праслов’ян з індоєвропейської спільності, відособлення східних слов’ян від західних і південних, доводить, що вже у другому тисячолітті до нашої ери словниковий запас наших пращурів складав не менше двадцяти тисяч слів. Вони відображали всі сторони життя, матеріального побуту і духовної культури.

Вивчення декоративно-ужиткового мистецтва Київської Русі у всьому його багатстві і різноманітті можливе тільки на основі комплексного використання всіх існуючих історичних джерел.

Метою курсової роботи є дослідження розвитку матеріальної культури та декоративно-ужиткового мистецтва Київської Русі та їх основних напрямків.

Об’єкт дослідження: декоративно-ужиткове мистецтво періоду Київської Русі.

Предмет дослідження: основні напрямки розвитку декоративно-ужиткового мистецтва у Київській Русі.

Завдання роботи:

- охарактеризувати матеріальну культуру Київської Русі;

- проаналізувати основні напрямки та види декоративно-ужиткових ремесел Київської Русі;

- дослідити значення культури Київської Русі.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.