Розп'яття як художній твір ґрунтується на давніх зразках іконопису чи дрібної металевої пластики, де фігура Христа не провисла, а ніби утримується на якійсь підставці під ногами, внаслідок чого традиційно нахилена на праву руку голова померлого розміщена вище від прибитих до хреста долоней. Привертає увагу вміння автора подати цілісність твору, узагальнений, пластично і глибоко духовний образ.

Розп'яття зі Стариці — рідкісний зразок української скульптури середини XVI ст., контури якої лише починають простежуватися у цей період.

Давня традиційна практика і сенс існування мандрівних творчих об'єднань скульпторів у тій чи іншій місцевості зумовлювалися лише наявністю замовлень.

Розп'яття. 1558-1561. Керамічний полив'яний рельєф із м. Стариці поблизу Дмитрова. Росія

Перехід майстрів або підмайстрів із однієї будівельної групи чи цеху до іншої сприяв постійній передачі традиційних мистецьких прийомів та інновацій.

Скульптура Відродження пов'язана переважно із культовою архітектурою, де співіснує у вигляді декоративних елементів, карнизів, фризів, пілястрів і капітелів, насичених рослинною орнаментикою сюжетних рельєфів, об'ємних статуй або композицій. Відповідні мотиви поширилися наприкінці XVI— початку XVII ст. у костелах і церквах Львова, Жов-кви, Бережан, інших міст Галичини й Поділля. Паралельно скульптурні прикраси використовувалися у світських палацових спорудах, замках, будинках міщан. Значні будівельні роботи, з якими пов'язана скульптура, здійснювались переважно в західних регіонах України, які тоді утримували лідерство в суспільних і духовних процесах, ініціювали піднесення культурного життя, зростання національної свідомості, активізацію національно-визвольних змагань. Такий стан тривав до 20-х років XVII ст., коли ініціатива національного розвитку дещо переміщується, зосереджуючись у Києві та здебільшого на Запорозькій Січі.

Розширився діапазон скульптури: вона тісно пов'язувалась із тектонікою будівель, тобто об'єктною і рельєфною архітектурно-декоративною пластикою; паралельно розвивалась скульптура орнаментально-декоративна, сакральна й світська. Виникли нові види масштабних надгробних композицій та епітафій, зароджувався скульптурний портрет.

Водночас із архітектурно-монументальним будівництвом набула розвитку монументальна пластика — екстер'єри й інтер'єри церков, костелів, громадських, міщанських будівель. Створювалися численні високохудожні архітектурно-скульптурні об'єкти, які дають усі підстави вважати цей період українським Відродженням.

Розвивалося мистецтво ансамблевого містобудування, де велика увага приділялася декоруванню скульптурою. Скульптурні оздоблення у будівлях, що переважно фігурально-орнаментально завершують фасади аттиками, сюжетними рельєфними вставками, фігурами в нішах, численні пам'ятки скульптури збереглися в уніатських, православних і римо-католицьких сакральних спорудах. Таке використання скульптури стимулювалось релігійним культом.

Відродження у львівській скульптурі — період нетривалий. Він охоплює другу половину XVI—початок XVIIст. Скульптура львівського Відродження склалася на основі таких чинників: культури доби Відродження, імпорту готових форм і засобів західного мистецтва та використання їх відповідно до місцевих традицій, де ренесансні архітектурні форми органічно поєднувалися з традиціями українського народного дерев'яного будівництва й орнаментального мистецтва. Широкомасштабне будівництво стимулювало, крім зайнятих у ньому місцевих архітекторів і скульпторів, прибулих численних майстрів з північної Італії.

У регіонах, де був вплив італійського Ренесансу, популяризувалася форма так званих копулованих каплиць. Найяскравіші зразки таких будівель відомі у Львові та Бережанах. Це споруди-пам'ятники, які зазвичай слугували усипальницями знатних магнатських родин або каплицями-молільнями біля храмів. Найвідоміші з-поміж них — каплиці Боїмів (Львів) та Синявських (Бережани). Споруди виконали видатні скульптори — нідерландець Г.Горст (7-1612), львів'янин А.Бемер (7-1626), німець за походженням Й.Пфістер (1573-1642).

Надгробок Миколи й Ієроніма Синявських — єдина підписана робота Горста. М.Синявський помер 1569 p., а його син Ієронім — 1582 р. Після смерті сина і було побудовано надгробок (знизу надгробка прочитується монограма автора "Генріх Горст Згідливий"). У передні стінки плоских саркофагів встановлені довгі вузькі рельєфи, на яких зображені воєнні походи.

Основна тема скульптурного оздоблення каплиці Боїмів — "страсна", тобто страждання Ісуса Христа. Будівля каплиці здійснена за принципом класичних ренесансних копулових каплиць, до фасаду якої докомпоновано винятково оригінальну архітектурно-скульптурну споруду, подібну до традиційного українського іконостаса, заповнену циклом рельєфних композицій про муки Христові. Копулу (купол) завершує популярна у період готики й Ренесансу композиція "Скорботний Христос", що надає каплиці неповторного силуету.

У світовому мистецтві відомі різні мотиви — оранти, жіночої краси, материнства, добра і зла тощо. Від періоду Середньовіччя поширився мотив, який у сучасній мистецтвознавчій літературі дістав назву мотив скорботної постаті. За композиційною схемою, зображується переважно людина, яка сидить, підпираючи однією рукою підборіддя, а друга рука безпомічно опущена на коліна. Поза властива людині у стані тяжкого горя, глибоких роздумів над недолею, нещастям. Так ще в античності зображувались деякі божества, філософи, герої стародавніх епосів чи навіть представники незаможних верств суспільства. У середньовічному європейському мистецтві такий мотив знайшов втілення у фігурі сидячого Христа, звідси назва — скорботний Христос. У Західній Європі цей мотив простежується з XVI ст., домінуючи спочатку в живописних циклах Христових страстей, згодом у рельєфній пластиці, скульптурних статуях, графічних творах. Мотив скорботного Христа поширюється на теренах України, Білорусі, Балтії — у XVI-XVII ст., в Росії — у XVIIст. За численними ознаками можна допустити, що російський варіант цього мотиву інспірований українським мистецтвом, передусім скульптурою Правобережної України.

На українських землях, можливо, найранішим втіленням такого мотиву є невелика за розміром сидяча фігура скорботного Христа, яка вінчає каплицю Боїмів у Львові. Христа зображено під хрестом, у терновому вінку, зверху над головою змонтовано німб складної декоративної форми. Тема страстей домінує в художньому оздоблені фасаду й інтер'єру каплиці Боїмів. Отже, фігура скорботного Христа становить логічне композиційне завершення архітектурно-скульптурного ансамблю споруди. Наголосимо, що це єдине завершення традиційної за характером ренесансної каплиці у архітектурі Пізнього Ренесансу.

У контексті образотворчої аналогії доцільно згадати дереворит Альбрехта Дюрера, датований 1525 p. Йдеться про його "Проект пам'ятника для вшанування перемоги над збунтованими селянами". Тут скульптурна композиція дещо перевантажена декором. Завершує композицію сидяча скорботна постать, вирішення якої принципово відмінне від каплиці Боїмів. А.Дюрер зобразив фігуру зажуреного селянина у лахмітті, який сидить зверху на клітці зі встромленим у спину довгим мечем. У клітку поміщений півень — символ зради в середньовічному мистецтві, що й розшифровує зміст композиції.

Г. Горст. Статуя апостола Павла.Вівтар каплиці Кампіанів. Львів. 1585.

Мотив "скорботної постаті" не належить до провідних в історії українського мистецтва, проте він є важливим свідченням взаємозв'язків українських та світових художніх традицій.

Інша львівська споруда — каплиця Кампіанів не мала копули, лише була завершена аттиком, який через непродуману систему відводів води з даху давно зруйнувався. Каплиця пишно оформлена статуарними скульптурами і ззовні, і всередині. В інтер'єрі — епітафійні портрети представників родини Кампіанів; з великою майстерністю виконані рельєфи чотирьох євангелістів, постаті апостолів Петра і Павла. Каплиця — приклад синтезу мистецтва епохи Відродження, органічного поєднання компонентів інтер'єру, архітектури й скульптури.

До вагомих досягнень української скульптури періоду Відродження належить відомий фриз Успенської церкви у Львові. Основними його елементами є цикл метопів* на біблійні євангельські теми. Образи фризу далекі від класичних канонів європейського Відродження. Вони ближчі до творів народного мистецтва. В метопах фризу надзвичайно талановито реалізована система мистецького відбору. Художник з винятковою проникливістю народного майстра подав найсуттєвіше у кожній сцені — композиції виразні, сповнені віри й благородства

Метопи. 1 — рисунок, 2 — метопи карнизу Волоської церкви у Львові. ХVІ ст.


Невідомий скульптор. Фриз церкви Успіння Богородиці. 1 святий Георгій;2 — герб Ставропігії. Вапняк. Львів. Близько 1630.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 20

Безкоштовна робота

Закрити

Ренесансна статуарна та рельєфна пластика

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.