План

Порушення слуху

Порушення зору

Література

Порушення слуху

Останнім часом у дітей стали частіше спостерігатися випадки вродженої глухоти, а також втрати слуху в ранньому віці. За даними слухового скринінгу (відбору), проведеного в пологових будинках США, вроджені дефекти слуху зустрічаються в одного зі ста новонароджених.

Порушення слуху у дітей– єдиний фізичний дефект, що приводить до зниження інтелекту і затримки розумового розвитку.Глухота різко зменшує можливості дитини сприймати власну мову і мова оточуючих, таким дітям важко навчитися говорити.

Як правило, порушення слуху викликають наступні чинники:

Спадкова родинна глухота і приглухуватість;

Інфекційні захворювання, особливо вірусні, перенесені жінкою в період вагітності – найбільшу небезпеку представляють краснуха, епідемічний паротит (свинка), вітряна віспа, оперізувальний лишай;

Вроджені анатомічні дефекти голови і шиї, зокрема вушної раковини, незарощення верхньої губи і твердого піднебіння (“вовча паща”);

Маленька вага дитини при народженні (1500г і менше);

Жовтяниця новонародженого, яка виникає в результаті резус конфлікту матері та плоду і супроводжується значним підвищенням рівня жовчного пігменту білірубіну в крові дитини;

Епідемічний менінгіт (запалення оболонок мозку);

Асфіксія новонародженого, який мав показники за шкалою Апгар 0-3 бали;

Застосування антибіотиків для лікування різних захворювань.

Якщо дитина відноситься хоча б до однієї з перерахованих груп ризику або у неї спостерігається затримка мовної активності, логопедичні проблеми, затримка розвитку в порівнянні з іншими дітьми, необхідно звернутися за допомогою до фахівців і провести повне обстеження слуху.

На жаль, в нашій країні 30% дітей з порушенням слуху виявляють після 3-х річного віку. Найчастіше порушення слуху виявляється тільки у віці 6-7 років, коли дитина повинна йти в школу. У більшості випадків таким дітям можна допомогти і не дати остаточно втратити слух, але за такий тривалий час у дитини формується специфічна психологія і їй важко пристосуватися в середовищі дітей з нормальним слухом. Переучуватидітей з порушенням слухудуже складно, тому що у дитини немає достатнього слухового досвіду.

Дуже важливо досліджувати слух у новонародженого протягом перших тижнів його життя, щоб своєчасно виявити вроджені порушення. На Заході і в Америці таке дослідження є обов’язковим.

Вчасно запідозрити порушення слуху можуть і самі батьки дитини, слід лише звернути увагу на наступні моменти:

Простежте за тим, як дитина спить, прокидається він від раптових гучних звуків: стукіт дверей, дзвінок та ін.

Як реагує (і чи реагує взагалі) дитина на гучні звуки під час неспання.

У віці трьох місяців діти починають вимовляти звуки або “гулити”, глухі діти мовчать.

Якщо виявляєтьсяпорушення слуху у дитини, то необхідна консультація фахівця і обстеження. Важливо якомога раніше (з 3-4 місячного віку) встановити слуховий апарат і розробити програму реабілітації. Обов’язково проводяться спеціальні заняття для дітей з розвитку слухового сприйняття з одночасним формуванням усного мовлення та навичок читання.

Слух відіграє дуже важливу роль у розвитку людини. Людина, позбавлена слуху, не має можливості сприймати ті звукові сигнали, які важливі для повноцінного пізнання навколишнього світу, для створення повних та всебічних уявлень про предмети і явища дійсності. При тяжких порушеннях людина не може користуватися багатьма джерелами інформації, розрахованими на той, хто слухає людини (радіопередачі, лекції та ін), повноцінно сприймати зміст телепередач, фільмів, театральних вистав. Особливо важлива роль слуху в оволодінні людиною промовою. У силу цього різко обмежуються можливості спілкування з людьми, а значить, і пізнання, оскільки одним з важливих способів передачі інформації є усна мова. Відсутність або недорозвиток мовлення веде, в свою чергу, до порушень в розвитку інших пізнавальних процесів і, головним чином, словесно-логічного мислення. Стійке порушення слуху як первинний дефект призводить до цілого ряду вторинних відхилень у розвитку, які зачіпають як пізнавальну діяльність, так і особистість дитини в цілому.

До категорії дітей з порушеннями слуху відносяться діти, які мають стійке (необоротне) двостороннє (на обидва вуха) порушення слухової функції, при якому звичайне мовне спілкування з оточуючими утруднене (приглухуватість) або неможливо (глухота). Ця категорія дітей представляє собою різнорідну групу.

Станом слуху розрізняють дітей слабочуючих, які страждають приглухуватістю, і глухих.

Приглухуватість- стійке зниження слуху, що викликає утруднення в сприйнятті мови. Приглухуватість може бути виражена в різному ступені - від невеликого порушення сприйняття шепітної мови до різкого обмеження сприйняття мови розмовної гучності. Дітей з приглухуватістю називають слабочуючими дітьми. Вони характеризуються тим, що їх часткова слухова недостатність призводить не тільки до зменшення обсягу сприйманої мовної інформації і якісному своєрідності мовної інформації. Наявність залишкового слуху набагато в більш більшою мірою, ніж у глухих дітей, дозволяє слабочуючих спонтанно накопичити певний словниковий запас і користуватися ним для спілкування з оточуючими. Однак при рано настала або вродженої приглухуватості без спеціального навчання усне мовлення у слабочуючих дітей не розвивається.

Глухота- найбільш різкий ступінь ураження слуху, при якій розбірливе сприйняття мови стає неможливим. Глухі діти - це діти з глибоким, стійким двостороннім порушенням слуху, придбаним в ранньому дитинстві або вродженим. Глухота як первинний дефект, будучи причинно пов'язана з вторинним порушенням розвитку - промовою, приводить до ряду інших відхилень психічного розвитку. Так, серйозні порушення словесної мови, а тим більше повна її відсутність, негативно відбиваються на зоровому сприйнятті, на розвитку не тільки словесно-логічного, але й наочного мислення та інших пізнавальних процесів.

Усередині кожної з цих груп можливе різне зниження слуху. Найбільш виражені ці відмінності при приглухуватості.

Існують різні класифікації ступеня зниження слуху. Згідно аудіолого-педагогічної класифікації Л. В. Неймана слабочуючі діти можуть бути віднесені до наступних ступенях приглухуватості: I ступінь - середня втрата слуху не перевищує 50 дБ; II ступінь - середня втрата слуху - від 50 до 70 дБ; III ступінь - більше 70 дБ. Умовна межа між приглухуватістю і глухотою - 85 дБ.

За часом настання зниження слуху діти поділяються на дві групи: ранооглохшіе діти, тобто ті, які втратили слух у 3-4 роки і пізніше і зберегли мова. Термін «пізнооглухлих діти» характеризує не час настання глухоти, а факт наявності промові при відсутності слуху.

За наявності або відсутності додаткових відхилень у розвитку дітей з порушеним слухом можна віднести до таких груп:

діти, які не мають додаткових відхилень у розвитку;

діти, які мають додаткові відхилення в розвитку: порушення інтелекту, зору, опорно-рухового апарату, емоційно-вольової сфери.

Станом словесної мови серед дітей з порушеним слухом можна виділити неговорячими (ненавчені діти);

дітей, у промові яких є окремі слова (на початковому етапі навчання);

дітей, що мають коротку фразу з аграматизмів;

дітей з розгорнутою фразової промовою з аграматизмів;

дітей з нормальною фразової промовою.

При своєчасному коррекционном впливі і його систематичному і адекватному проведенні протягом тривалого часу рівень мовного розвитку навіть глухого дитини може бути максимально зближені з нормою.

Потенційні можливості дітей з порушеннями слуху вкрай великі. Діти, незважаючи на те, що сьогодні у медицини немає можливості повернути їм фізичний слух, можуть максимально зближуватися за рівнем психомоторного і мовного розвитку з нормально чують однолітками. Високого рівня психомоторного і мовного розвитку можуть досягати діти з важкою приглухуватістю і глухотою при відносно пізньому початку навчання - у 2, 3, 4 роки за наявності сприятливих факторів. До таких факторів можна віднести: інтенсивне систематичне та адекватне станом дитини навчання, активну участь родини у її вихованні і навчанні, високі потенційні можливості самої дитини, його фізичний стан і особистісні якості (активність, комунікабельність, фізична витривалість, працездатність і т.п.), додаткова допомога (наприклад, індивідуальна робота з дитиною, заняття мовної ритміки і т.п.). Ефект корекційного впливу, а тим самим, і реалізація реабілітаційного потенціалу дітей з порушеним слухом в чому визначаються своєчасністю (з моменту виявлення ступеня) і характеру зниження слуху, якісного слухопротезування та використання в заняттях різної звукопідсилюючої апаратури.

Л. С. Виготський вважав необхідною умовою докорінного поліпшення виховання глухих дітей максимальне використання всіх видів мовлення, доступних для чує дитини і підкреслював важливість індивідуального, диференційованого підходу до їх утворення та вибору мовних засобів їх навчання. Незважаючи на серйозне і різнопланове негативний вплив глухоти та приглухуватості на хід розвитку дитини, навіть при самих важких ураженнях слухової функції при зберіганню інтелекті можливості всебічного розвитку особистості дітей з порушеннями слуху не обмежені. Під впливом соціальних факторів (головним чином, спеціального навчання), проявляючи наполегливість у подоланні труднощів на шляху свого розвитку, викликаних дефектом, особи зі стійкими порушеннями слуху досягають значних успіхів у різних сферах виробничої та громадської діяльності, в прояві своїх творчих здібностей.

Сурдопедагогіка глухих сьогоднішнього часу знаходиться в пошуках нових освітніх напрямків. Один з таких підходів - білінгвістична підхід, який в історії розвитку сурдопедагогіки глухих не є новим, він застосовувався ще 25 років тому. Значна частина глухих в тій чи іншій мірі володіють і жестовою, і словесним мовами. Дослідження фахівців переконують нас у тому, що жестової мова - це повноцінний, складний і лінгвістично багатий мову зі своєю граматикою, лексикою, морфологією. Це не примітивний, а просто інша мова. Багато дослідницькі дані доводять також, що раннє використання жестової мови і природного формування лінгвістичного багажу є запорукою успішного навчання. Більш докладно з білінгвістичній підходом в педагогічній системі навчання і виховання можна познайомитися в статтях Г. Л. Зайцевої.


Література

1.Астапов В. М. Введення в дефектологію з основами нейро-і патопсихології. - М., 1994.

2. Баудіш В. Сутність корекційно-виховної роботи в допоміжній школі / / Дефектологія. - 1978. - № 3.

3.Забрамная С. Д. Ваша дитина вчиться в допоміжній школі. - М., 1993.

4.Катаева А. А., Стребелева Е.А. Дошкільна олігофренопедагогіка. - М., 1998.

5 .. Маллер А. Р., Цікото Г. В. Навчання, виховання і трудова підготовка дітей з глибокими порушеннями інтелекту. - М., 1990.

6.Петрова В. Г., Белякова І. В. Психологія розумово відсталого школяра (олігофренопсіхологія), - М., 1996

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 12

Безкоштовна робота

Закрити

Порушення зору і слуху у дітей

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.