Гепатити
Гепатити – широко розповсюджене захворювання, які часто приводять до інвалідності даних хворих, втрати працездатності, що обходиться державі в міліардні суми і більше. Знання етіології, патагонезу, клінічних проявів захворювання, методів лікування допоможе медсестрі вміло доглядати хворих, надавати невідкладну допомогу, організувати профілактичну роботу серед населення, вести боротьбу з алкоголізмом, як соціальним злом, запобігати ці важкі хвороби.
До цієї групи належать гепатити, що виникають у хворих на цитомегаловірусну інфекцію, звичайний герпес, інфекційний мононуклеоз, аденовірусну інфекцію тощо. Ці захворювання широко розповсюджені, свідченням тому є наявність специфічних антитіл у 60-90 % дорослих людей. Ураження печінки викликають збудники вказаних хвороб. Морфологічні зміни в органі подібні до вірусних гепатитів А та В.
Вірусний гепатит А поширений повсюдно, характеризується високим рівнем захворюваності з періодичним сезонним його підвищенням. Переважно є хворобою дітей, але за несприятливих соціально-економічних і гігієнічних умов досить часто реєструється серед дорослих. Високий рівень захворюваності на цю інфекцію призводить до значних економічних збитків. Гепатит А поширений на всій території України.
Вірусні гепатити В і С.Актуальність зумовлена значним поширенням, високим рівнем захворюваності, можливістю розвитку тяжких ускладнень і хронізації процесу, серйозними економічними втратами. Зараз, за даними ВООЗ, на Земній кулі нараховується понад 300 млн. носіїв вірусу гепатиту В і близько 100 млн. носіїв вірусу гепатит С. Таке розповсюдження безсимптомного вірусоносійства та форм захворювань, що не діагностуються дуже ускладнює боротьбу з вірусними гепатитами. Україна належить до країн із середньою поширеністю цих інфекцій. Однак стрімкий ріст ін'єкційної наркоманії, слабка матеріальна база лікувальних закладів, недостатні рівні використання одноразових медичних інструментів і обстеження донорів біологічних тканин створюють сприятливі передумови для подальшого росту захворюваності.
Вірусні гепатити – це група інфекційних хвороб печінки з фекально-оральним і рановим механізмами зараження, що перебігають з інтоксикацією, збільшенням печінки, порушенням її функції та жовтяницею або безсимптомно.
Особливості етіології.
На сьогодні відомо 8 збудників вірусних гепатитів – А, В, С, Д, Е, F, G і TTV. Вони належать до різних родин вірусів; збудники гепатитів В, G і TTV свій генетичний матеріал містять у ДНК, решта вірусів – у РНК.
Вірус гепатиту. А малих розмірів (27-32 нм), має 1(головний) АГ. Ін активується при кип’ятінні (100оС за 5 хв, під впливом ультрафіолетового проміння і в дезінфекційних розчинах – протягом декількох хвилин.
Вірус гепатиту В – найбільших розмірів 42-45 нм складної АГ будови. Особливої уваги заслуговує його поверхневий АГ (НВsAg), тому що виявлення його у крові хворих має важливе діагностичне значення. Цей вірус дуже стійкий у довкіллі, стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні до t 60о С прот.21 год., при 85оС – прот, 1 год.
При t100оС протягом 15-30 хв повністю інактивується. Стійкий до дезінфікуючихзасобів, знешкоджується 2% формаліном через 7-9 год. Добре зберігається при низьких температурах: у холодильнику – до 6 міс., при заморожуванні – 15-20 років. Ультрафіолетові промені на вірус не впливають.
Гепатит С спричиняється вірусом HCV, РНК- вмісний, подібний до вірусу гепатиту А.
Вірус гепатиту Д належить до дефектних вірусів, тому що зовнішню оболонку утворює не з власного матеріалу, а з поверхневого АГ вірусу гепатиту В. Тому він може існувати в організмі людини тільки разом з вірусом гепатиту В.
Епідеміологія.
Джерелом збудника інфекції – хвора людина. Виділення збудника у зовнішнє середовище з фекаліями починається ще в інкубаційному періоді за 1-3 тижні до появи клінічних симптомів хвороби. Найбільша контагіозність спостерігається в перші 1-2 дні захворювання і припиняється після 10-14 дня хвороби. Вірусоносійство не спостерігається.
Механізм передачі – фекально-оральний: водний, харчовий, конт.-побут. шлях.
Сприйнятливість людей до зараження гепатиту А -100%. Хворіють переважно діти, у 10-20% - дорослі.
Сезонність осінньо-зимова.
Імунітет стійкий, довічний.
Патогенез вірусного гепатиту А
Вивчений недостатньо, що зумовлено нестачею даних щодо реплікації збудника.
Розрізняють 7 основних фаз патогенезу.
І - Епідеміологічна (проникнення збудника в організм людини).
ІІ – Ентеральна.
Вірус потрапляє в кишки. В ентерацитах виявляють ознаки цитолізу.
ІІІ – Регіональний лімфаденіт.
ІV – Первинна генералізація інфекції – проникнення збудника через кров у паренхіматозні органи.
V – Гепатогенна фаза, яка починається з проникнення вірусу в печінку. Існують 2 форми ушкодження печінки:
- гепатоцити не ушкоджуються, процес обривається у фазі паренхіматозної дисемінації.
- помірне ураження гепатоцитів, пов’язане з цитопатичною дією вірусу та імунологічними процесами.
VI – Фаза вторинної вірусемії, пов’язана з виходом вірусу з ушкоджених клітин печінки.
VII – Фаза реконвалесценції.
Вторинна вірусемія завершується посиленням імунітету, звільненням організму від вірусу, переважанням репаративних процесів.
Клініка
Клінічні форми:
1. жовтянична – з синдромом цитолізу, з синдромом холестазу.
2. Безжовтянична.
3. Субклінічна
Періоди
1. Інкубаційний
2. Початковий (дожовтяничний)
3. Жовтяничний
4. Реконвалесценції