1. Предмет, об’єкт клінічної психології

Клінічна (медична) психологія - це галузь психології, головними завданнями якої є вирішення питань (як практичних так і теоретичних), що відносяться до попередження, діагностики захворювань і патологічних станів, а також до психокорекційних форм впливу на процес одужання, реабілітації, рішенням різних експериментальних питань і вивчення впливу різних психічних факторів на форму і перебіг різних захворювань.

Предметом клінічної психології є вивчення механізмів і закономірностей виникнення стійких дезадаптивних станів. Т.ч., можнасказати, що клінічна психологія займається діагностикою, корекцією івідновленням рівноважного співвідношення індивіда і його життя, на основізнань про виникаючі дезадаптації.

Вся діагностика, що застосовується в клінічній психології ділиться на позитивну і негативну. Негативна - це вид досліджень, що застосовуються при різних станах порушення як психічного, так і соматичного здоров’я, метою якого є постановка діагнозу, виявлення патологічних механізмів функціонування, акцентуацій і т.п., диференціація їх від інших, схожих порушень і станів. Результати негативної діагностики застосовуються в психіатрії (великій і малій), нейропсихології, психокорекції та багато інших. Позитивна діагностика використовується для виявлення особистісних(індивідуальних) особливостей психіки людини, характеру протікання деяких її психічних функцій і ряду інших. Дані, отримані в цьому вигляді діагностики, застосовні в багатьох прикладних сферах (наприклад прирізних професійно-трудових експертизах, індивідуальному і груповому консультуванні і т.п.)

Умовно, всі види/типи діагностик, що використовуються в рамках клінічної психології, можна розділити на:

1. Клінічні

 диференційно-діагностичну

 топічну

2. Діагностику структури і ступеня вираженості порушень психічної функції

3. Діагностику особистісних особливостей пацієнта

4. Діагностику аномалій розвитку в дитячому віці

5. Експертизи

 військово-лікарську

 лікарсько-трудову

 судово-психіатричну

6. Медико-педагогічну

7. Реабілітаційну

8. Психокорекція

Оскільки психопатологічні прояви являють собою результативний вираз прихованих змін складних мозкових процесів, то розкрити характер що лежать в їх основі порушень мозкової діяльності не можна на підставі тільки аналізу цих появ. Наслідком цього стало вивчення закономірностей порушення мозкових процесів, структури і природи психічних захворювань і патологічних станів мозку на всіх рівнях в т.ч. і методами психології. Т.ч., експериментально-психологічне дослідження повинне відповісти на питання як порушено протягом (структура)самих психічних процесів.

У вивченні конкретних аномалій розвитку особистості та недорозвитку психіки основні завдання психологічних досліджень пов'язані з виявленням тих основних компонентів психічної діяльності, недорозвинення або аномалія яких обумовлює формування патологічної структури психіки.

Як правило психологічні методи, які використовуються з метою діагностики являють собою розумові і практичні завдання, пропоновані хворим в вигляді різних комбінацій в залежності від конкретних цілей діагностики. Так, для виявлення стомлюваності використовують рахунок за Крепеліна, метод відшукання чисел; для виявлення патології пам'яті - тести на заучування слів цифр, опосередковане запам'ятовування за допомогою зорових образів і ряд інших.

Існує також безліч як патопсихологічних так і нейропсихологічних методик вивчення розладів мови, сприйняття, праксису та ін. Всі ці методики спрямовані переважно на виявлення інтелектуальних, мовленнєвих, перцептивних і т.п. розладів, а можливості експериментально-психологічного виявлення симптомів зміни властивостей особистості (емоційних, мотиваційних та ін) більш обмежені.

Поряд з перерахованими вище завданнями ці методи грають і самостійну роль в розпізнанні та діагностиці ряду психічних, неврологічних і соматичних захворювань. У цьому випадку вони не є продовженням і доповненням клінічного аналізу психічного або соматичного статусу хворого, а розширюють можливості цього аналізу.

Одним з основних і найбільш плідних шляхів розвитку клінічної психології є експериментальне вивчення закономірностей зміненого протікання психічних процесів при різних патологіях мозку. Цей підхід характеризується наступними критеріями:

1) експериментальні методики не уніфіковані, а є спрямованими на вивчення порушень певного виду патології психіки (наприклад, метод формування штучних понять)

2) ці методики будуються за принципом моделювання певних ситуацій, вимагають від хворого виконання завдань, у процесі виконання яких і з’являються патологічні явища, які цікавлять експериментатора (наприклад метод виключення предмета).

Поряд з прицільною застосуванням діагностичних методів існує і поширений підхід, заснований на використанні ряду стандартизованих методів (опитувальників, тестів і т.п.). Ці методи не пов'язані з вивченням структури самих психічних процесів, а направлені на встановленням і визначення вираженості властивостей і особливостей психіки і ряду інших характеристик. Умовно їх поділяють на інтелектуальні (наприклад, метод Біне, методика Векслера) і особистісні (тест Роршаха, ТАТ та ін.)