Революція 1917р. і доля дому Романових

ВСТУП

В 2013 році виповниться 400 років династії Романових, яка правила однією із наймогутніших країн світу. За правління Романових Російська імперія досягла небувалого впливу та міці, її боялись та поважали. Вона була третьою за розмірами імперією яка коли-небудь існувала, і простягалась до Північного Льодовитого океану на півночі, Чорного моря на півдні, до Балтійського моря на заході та Тихого океану на сході, займала більше одної шостої земної поверхні. Це був власне цілий світ із власною, неповторною культурою та величезними природними багатствами.

Багато яскравих та кривавих епізодів було в історії країни, пов’язаних із сходженням на трон династії та її падінням. У лютому 1613 року після тривалої іноземної інтервенції, періодом внутрішніх конфліктів, які увійшли в історію під назвою «смутного часу», на престол взійшов Михайло Федорович Романов. Саме з нього починається історія величної династії. Вона пройшла чималий шлях, переживши епоху двірцевих переворотів, проте не переставала визначати долю своєї країни.

Лінія династичних правителів мала пікові точки, - правитель Олексій, який підняв Росію на високі позиції в Європі, Петро Великий – що створив непереможну армію і нову столицю, Санкт-Петербург, вивівши Русь з середньовіччя, зрівняв її з передовими країнами Європи, та три імператриці 18 століття, Анна, Єлизавета і Катерина Велика, які перервали традицію чоловічого правління. Катерина зокрема привнесла в Росію ідеї Просвітництва і сприяла її політичному зміцненню.

Серед усіх правителів Росії слід виділити останнього імператора Миколу ІІ. Імператор Всеросійський, цар Польський і великий князь Фінляндський Микола ІІ з династії Романових зійшов на престол в 1884 році. Час правління Миколи II був характерним стрімким економічним стрибком Росії, серйозними досягненнями на міжнародній арені, але той же час і одночасним зростанням всередині країни різних соціальних і політичних кризових явищ, появою революційного руху, що в підсумку привело до революційного повстання 1905-1907 років і лютневої революції 1917 року. Його характеризують як освіченого, м’якого, відданого ідеалам своєї країни, який власне кажучи щиро вболівав за її долю, та в той же час впертого правителя.

Можна навести вислів із праці флорентійця Ніколо Макіавеллі «З усіх звірів нехай государ уподібниться двом: леву і лисиці. Лев боїться капканів, а лисиця - вовків, отже, треба уподібнитись лисиці, щоб вміти обійти капкани, і бути схожим на лева, щоб відлякати вовків».

Микола ІІ зовсім не відповідав такій алегоричній характеристиці, він був хорошою людиною, хорошим сім’янином що любив свою дружину та дітей, глибоко віруючим християнином проте йому не вистачило хитрощів та внутрішньої люті, щоб пережити всі труднощі та випробування які звалились на країну в час його правління. Можна сказати що як політик він не мав достатньо внутрішніх якостей що тримати під контролем величезну країну. Зовсім не мають рації ті дослідники хто демонізує його, якщо проаналізувати його особистість через спогади інших, можна зробити висновок, що він володів всіма позитивними якостями які властиві саме людині, і був позбавлений рис державця, який був народжений для того щоб керувати.

Микола ІІ безуспішно намагався забезпечити в державі необхідний перехід від старого режиму до європейського буржуазного порядку, не позбавляючи при цьому Росію її внутрішньої суті не відриваючи її від власної природи. Період Миколи ІІ цікавий дослідникам як період коли країна стояла на перехресті історичних шляхів і могла вибирати свою долю: залишатися монархією чи еволюціонувати далі. Також це були останні роки правління династії, яка протягом трьохсот років творила історію країни. В даній роботі, використовуючи широкий науковий матеріал, зроблена спроба висвітлити в новому світлі останній період правління династії Романових, а також зробити історичний аналіз особи Миколи ІІ в контексті історичних подій.

Актуальність теми: полягає в значущості подій революції 1917 року, каталізатором яких став Микола ІІ та його сім’я, і які в подальшому привели до зміни форми політичного правління та корінного перелому в Російському суспільстві. Потрібно детально дослідити та вивчити епоху, щоб зрозуміти всі особливості політики Миколи ІІ, його помилки, які призвели до революції. Дана тема відрізняється широким спектром поглядів на неї. Проте її ґрунтовні дослідження розпочались лише у 80 – х роках ХХ століття, і характеризуються однобокістю висвітлення лютневої революції, жовтневого перевороту та ролі в них сім’ї Романових. Також залишається нерозкритими ряд запитань що до самої загибелі сім’ї Романових. Так невідомо чому саме царська сім’я була зупинена по дорозі на Москву хто віддав наказ про їх страту, та де поховані залишки Романових. Актуальним залишається також питання про ставлення різних політичних сил до революційних подій які відбувались в Російській імперії, як в самій Росії так і закордоном, а також чи могли вони вплинути на подальшу долю сім’ї Миколи ІІ. Ці питання і досі залишаються невирішеними.

Об’єкт наукового дослідження: Кризові явища в Російській імперії в період правління династії Романових з 1896 – по 1917 роки.

Предмет дослідження: Династія Романових в період з 1896 – до 1917 року.

Хронологічні рамки: Хронологічні межі визначаються роками діяльності Російського імператора Миколи ІІ (1896 -1917 роки). Хоч при висвітлені багатьох аспектів було використано історичні події попередньої епохи.

Мета і завдання: Проаналізувати причини що зумовили початок революції 1917 року та дізнатись яку роль в цьому зіграла постать Миколи ІІ та його сім’я.

Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:

1.З’ясувати головні події які привили на Російський престол перших Романових.

2.Дослідити перші кроки у внутрішній та зовнішній політиці Миколи ІІ в початковий період свого правління

3.Визначити головні причини кризи в Російській імперії

4.Проаналізувати сукупність всіх факторів що призвели до революції 1917 року, та головні її події в контексті царювання Миколи ІІ

5.Простежити арешт, заслання і загибель Романових на фоні революційних подій

Джерельна база: Написання курсової роботи вимагає залучення кола друкованих джерел, різноманітних за походженням та фактологічною наповненістю, інформаційною можливістю та характером. Історичні джерела містять в собі соціальну інформацію, якою і оперує історик. Будь – яке джерело містить в собі певний обсяг соціальної інформації, оскільки на першому етапі свого існування було елементом інформаційних процесів що відбувались у суспільстві. На другому етапі, будучи об’єктом історичного дослідження, джерело виступає носієм історичної інформації, що дає інформацію про зміст і характер соціально – інформаційних процесів минулого. Всі джерельні матеріали, використані для написання даної курсової роботи можна розділити на документи державних інститутів, твори політичних діячів та періодичну пресу періоду правління Миколи ІІ, а також епістолярну спадщину епохи царювання Миколи ІІ. Основне місце займають щоденники останнього російського імператора.

Сутність наукової розробки: розробка даної наукової проблеми проводилась багатьма істориками, проте в працях науковців вона висвітлена, або поверхово, або занадто тенденційно, оминаючи головні аспекти.

Наукова новизна: В дані роботі була здійснена спроба відійти від традиційних схем висвітлення проблеми, щоб поглянути з нового боку на Революцію 1917 року та долю династії Романових.

Структура роботи: Робота складається із вступу, трьох розділів, кожен з яких має два підпункти, а також із висновку, списку використаних джерел та додатків.

Практичне значення роботи: Дана проблема тісно поєднана із подіями в Російській імперії початку ХХ століття.Вивчення цієї теми дає змогу краще зрозуміти через аналіз особистості імператора, дух епохи останнього періоду Російської імперії царювання останніх Романових.