Українська жінка в козацьку добу
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.. 7
РОЗДІЛ ІІ. УКРАЇНСЬКА ЖІНКА ЧАСІВ КОЗАЧЧИНИ.. 26
2.1. Сімейний статус української жінки в кінці XVI-XVIII ст. 26
2.2. Життєві позиції жінок в Україні протягом XVI-XVIII століть. 36
РОЗДІЛ ІІІ. РОЛЬ ЖІНКИ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ УКРАЇНИ ЗА КОЗАЦЬКОЇ ДОБИ.. 42
3.1. Жінка в суспільному житті України у XVI-XVIIІ ст. 42
3.2. Роль жінки в духовно-культурному житті України. 58
3.2.1. Княгиня Анастасія Гольшанська-Заславська. 60
3.2.2. Галшка Гулевичівна - фундаторка Києво-Могилянської Академії 64
3.2.3. Марія Магдалена Мазепина - мати гетьмана Івана Мазепи. 70
ВИСНОВКИ.. 78
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 80
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Доцільність наукового дослідження жіночого чинника в історичному минулому українського суспільства обумовлена сучасними проблемами творення української національної держави, соціальної організації суспільства, його демократизації та гуманізації суспільних відносин, відродження національно-культурного життя.
Споконвічно українська жінка поставала як незалежна особистість, яка мала майже однакові з чоловіком права і свободи, була активною учасницею історичного творення. Особливо це стосується такого важливого етапу української історії, яким є доба пізнього середньовіччя та нового періоду – XVI-XVIII століття.
Для України це був період відчайдушної боротьби народу за своє соціальне й національне визволення, виникнення українського козацтва, Запорозької Січі та Гетьмансько-козацької держави. Ці події супроводжувалися формуванням української національної самосвідомості, національно-культурним піднесенням, поширенням освіти та наукових знань, ідей Гуманізму та Європейського Відродження, розвитком української мови, збереженням та збагаченням національних звичаїв, традицій та обрядів українського народу, захистом батьківської православної віри. Характерними ознаками тогочасного українського життя були панування в країні духу свободи й волі, а також майже рівні права чоловіка й жінки. Саме тому жінки, нарівні з чоловіками, були у вирі всіх суспільних процесів, чутливо відгукувалися на віяння часу і конкретні події, активно впливали на політику, суспільне виробництво, розвиток освіти, громадське та духовно-культурне життя України.
Історіографічний огляд проблеми.Проблема ролі і місця жінки в суспільному житті українського народу XVI – XVIII століть ще не знайшла чільного місця серед наукових досліджень суспільно-гуманітарного спрямування, але інтерес та зацікавленість вчених до цього явища існували ще починаючи з XVII– XVIII століть.
Ґрунтуючись на гуманістичних традиціях ставлення до жінки за часів Київської Русі та під впливом ідей Гуманізму і Реформації епохи Європейського Відродження, вчені-полемісти, проповідники, діячі братського руху вперше в Україні проголосили в загальнолюдському контексті ідею про рівноправність і рівноцінність жінки в суспільстві і сім’ї.
Спрямованість гуманістичних ідей середньовічних просвітителів на соціальну практику значною мірою сприяла формуванню серед різних верств українського суспільства поважного ставлення до жінки-дружини, матері, трудівниці. На жаль, жодної історичної праці досліджуваного періоду відшукати не вдалося.
Більш плідними щодо історії української жінки були дослідження XIX століття, коли потреби суспільного розвитку визвали до життя підвищений інтерес до минувшини українського народу, його самобутності та відмінностей від народів сусідніх країн, зокрема, Росії та Польщі. Ці ідеї знайшли відображення у працях М.Костомарова, С.Шашкова, М.Владимирського-Буданова, Йосифа Ролле (Антонія I).
У працях О.Лазаревського розглянуті проблеми побуту, звичаїв, особливостей сімейно-шлюбного життя, поведінки представниць різних станів суспільства.
Окремо слід виділити праці українського історика та літературознавця О.Левицького, який на багатому фактичному джерельному матеріалі розглянув жіноче питання в Україні XVI-XVII ст. в контексті історичного процесу. Вчений одним із перших проаналізував сутність сімейно-шлюбних відносин в Україні та місце в них жінки, розкрив соціально-становий характер суспільної активності жінок, змалював галерею постатей видатних українок.
Суттєвим доповненням до зображення видатних українських жінок за межами Батьківщини стали роботи К.Биркина, С.Кайдаша, Є.Ліфанова, А.Кримського. Сучасні вчені О.Апанович, Ю.Мицик знайшли нові відомості про жінок України XVI-XVIII століть, що волею долі опинилися в інших країнах, але діяли на користь свого народу.
З початку XX століття до 70-х років основна увага дослідників, зокрема І.Черкаського, К.Гуслистого, О.Кравця, А.П.Пономарьова, О.Ф.Кувеньової приділялася соціально-класовій природі пригніченого становище жінки, вперше з’являються праці з історії жінок непривілейованого класу, їх впливу на соціальне та економічне життя, ролі та місця у сімейно-родинних відносинах.
В період 20 - 30-х років XX століття, коли на українських землях відбувався процес українізації, значно посилилася зацікавленість суспільствознавців до правового статусу української жінки доби пізнього середньовіччя, її ролі і місця в культурному і релігійному житті. Це праці В.Пічети, А.Кристера, С.Борисенюка, М.Грушевського, І.Огієнко.
Плідним у вивченні загальнотеоретичних і методологічних проблем місця і ролі жінки в суспільстві, історії української жінки, жіночого руху в Україні стала остання чверть XX століття. Зацікавленість вчених-суспільствознавців була викликана посиленим розвитком міжнародного жіночого руху, увагою до жіночої проблематики світового співтовариства. В свою чергу здобуття Україною незалежності спонукало до переосмислення вітчизняної історії, ролі та місця в ній жінки.
В контексті нових підходів до осмислення минулого нашого народу з початку 90-х років XX століття за ініціативою та активною участю провідного вченого України доктора історичних наук, професора Г.І.Терещенка, вчених та практиків Одеси, Києва, інших місць було організовано і проведено ряд міжнародних та всеукраїнських конференцій і наукових семінарів, де поряд з іншими розглядалися питання місця і ролі жінки в історичному минулому українського народу.
Крім публікацій у збірниках за матеріалами названих форумів в останні роки з’явили нові дослідження різних аспектів діяльності українських жінок досліджуваного періоду. Зокрема, у роботах В.Андрущенка, А.Кравченка, І.Денисюка, О.Кривошия та інших розглядається феномен запорізького антифемінізму з одного боку та роль жінки як берегині звичаїв, традицій, культури – з іншого, амазонство українських жінок, тощо.
Окремо слід відмітити роботи науковців української діаспори О.Лугового, Н.Полонської-Василенко, М.Хом’як-Богачевської, О.Пріцака. В їх дослідженнях зображені постаті славних дочок України різних епох з урахуванням особливостей розвитку українського суспільства та його відродження у характері і діях українських жінок.
Отже, аналіз історіографії проблеми свідчить про те, що деякі аспекти ролі та місця жінки в українському суспільстві XVI-XVIII століттях були предметом уваги багатьох вчених-суспільствознавців. Проте, досліджувана тема не набула характеру окремого цілісного вивчення.
Вивчення жіночого фактору в тогочасній історії нашої країни, висвітлення історичних постатей видатних українських жінок сприятиме усвідомленню глибинних зв’язків між минулим і сьогоденням, розумінню основ української ментальності.
Об'єктом дослідження є українська жінка в козацьку добу.
Предмет дослідження – висвітлення суспільного становища та життєвих позицій жінки в Україні в означений період.
Метою дослідження є наукове обґрунтування соціально-станового характеру діяльності та життєвої позиції жінок в системі суспільних відносин в Україні часів козаччини.
Для досягнення поставленої мети було визначено наступні задачі:
- дати загальну характеристику козацької доби в історії України;
- висвітлити особливості становища жінки в системі родинних відносин української спільноти;
- дослідити права та можливості жінок впливати на громадсько-політичне та соціально-економічне життя українського суспільства;
узагальнити напрями, форми та методи культурно-просвітницької діяльності жінок, показати їх активність у духовно-церковному житті та роль у національно-культурному відродженні України.