Формування іншомовної фонетичної компетенції учнів початкової школи
План
Вступ. 3
Розділ І. Навчання фонетичного матеріалу (формування фонетичної компетенції) 7
1.1 Фонетичний мінімум. 7
1.2. Зміст навчання вимови у школі 8
1.3. Вимоги до вимови учнів. 9
1.4. Коли учні повинні засвоювати вимову. 12
Розділ ІІ. Навчання звуків іноземної мови. Організація засвоєння знань і формування автоматизмів вимови. 14
2.1. Ознайомлення учнів з новими звуками іноземної мови. 15
2.2. Автоматизація дій учнів з новими звуками. 18
2.3. Вправи на рецепцію звуків. 18
2.4. Вправи на репродукцію звуків. 20
Розділ ІІІ. Навчання інтонації іноземної мови. 27
3.1. Ознайомлення учнів з новими інтонаційними моделями. 28
3.2. Автоматизація дій учнів з новими інтонаційними моделями. 28
3.3. Види вправ. 29
Висновки. 39
Список використаної літератури. 43
Вступ
Поняття «іноземна мова», як і мова взагалі,— складне і багатоаспектне. Мова як така характеризується трьома різними об'єктивно існуючими аспектами: лінгвістичним, психологічним і соціальним.
Під лінгвістичним аспектом розуміють фізичне вираження мови в звуковій або графічній формі, а також те, що називають значенням мовних знаків. Цей аспект включає поняття мовного матеріалу — звуки, букви, слова, формоутворюючі елементи, словосполучення, речення і тексти. Останні часто трактуються як застиглий «продукт» мовленнєвої діяльності. Мовний матеріал може засвоюватися шляхом запам'ятовування незалежно від наявності в учня умінь і навичок володіння мовою. Прикладом цього може бути «вивчення» мови оперними співаками, які виконують певні твори іноземною мовою, фактично не володіючи нею. В такому разі є підстави говорити про знання мовного матеріалу. Останнє передбачає також засвоєння правил про функції мовних одиниць, їх узгодження тощо.
Психологічний аспект стосовно поняття мови передбачає дієвість, процесуальність. Завдяки йому мова стає мовленням і розглядається як діяльність. Підходячи до предмета з цього боку, психологи та методисти в центр уваги ставлять уміння і навички мовлення. В рамках цього аспекту мова ніби уподібнюється іншим видам діяльності — трудової чи навчальної. Характерно, що цей аспект не передбачає обов'язкової наявності позамовних мотивів висловлювання, ситуацій тощо, інших моментів, які супроводять природне мовлення. Така «чиста мовленнєва діяльність» мислиться як «говоріння задля говоріння»[3] і практично зустрічається лише на уроці, коли учні навчаються оперувати мовним матеріалом, тобто будувати діалоги, конструювати речення, переказувати тексти і т. п. Вона організовується у вигляді так званих репродуктивних вправ і розглядається звичайно як навчання підготовленого мовлення.
Соціальний аспект мови реалізується в контексті соціальних контактів людини. Тут мова є не діяльністю — такої діяльності взагалі немає, а засобом немовної діяльності. Людина вдається до мови лише тоді, коли виникає потреба осягнути якусь немовну мету — щось з'ясувати, чогось домогтися, когось переконати тощо. У цьому разі мовленнєві дії не є самостійними і власної мети не мають, вони лише обслуговують немовну діяльність. Ця функція мови називається комунікативною. Уміння і навички зорієнтовані тут на конкретні ситуації і розглядаються як комунікативні. Комунікативна функція речення нерідко не збігається з його граматичною формою. Наприклад, питальне речення може виражати ствердження, а заперечне — бути формою запитання тощо. Крім того, мовлення в комунікативній функції широко включає позамовні засоби передачі і прийому інформації: інтонацію, логічний наголос, жести, міміку тощо.
Перелічені аспекти складають єдину структуру предмета, в якій виявляється їх взаємозалежність. Так, мовний матеріал може бути засвоєний до того, як учень оволодіє уміннями й навичками, але вміння й навички не можна сформувати, не засвоївши мовногоматеріалу. Засвоєння комунікативних умінь і навичоквідповідно йде через оволодіння двома першими аспектами. Таким чином, структура предмета іноземної мови виявляє певну глибину. Поверхню його складає мовний матеріал, а серцевину—природна функція мови як інструменту немовної діяльності.
Мовний матеріал, разом з знаннями, автоматизмами, навичками і вмінніми,є необхідним компонентом змісту навчання іноземної мови. Під цим терміном розуміють насамперед матеріал фонетичний, лексичний і граматичний. Ці поняття включають систему звуків і букв, звукосполучення і буквосполучення.
Мовний матеріал визначається програмами і обмежується відбором в межах тем для усного мовлення і читання. Програма передбачає оволодіння учнями усіма звуками німецької мови, інтонацією розповідних (стверджувальних та заперечних), наказових й питальних речень; інтонація речення з рамочною конструкцією й інтонація складних речень.
Поруч з мовним матеріалом до засобів спілкування відносять також екстралінгвістичний матеріал – жести, міміку, інтонацію, наголос тощо.
Тема даної курсової роботи – “Формування iншомовноï фонетичноïкомпетенцiï учнiв початковоï школи ”.
Основними цілями цієї роботи є:
Вивчити класифікацію звуків німецької мови для визначення за ознаками схожості / розбіжності, шляхом зіставлення і фонетичного аналізу відповідних звуків двох мов (німецької та української), їх належності до певних груп;
Ознайомитися з послідовністю вивчення звуків на початковому етапі навчання фонетики, з необхідністю формування усно–мовних навичок вже у вводному курсі вивчення німецької мови, з необхідністю врахування фонетичних труднощів, щоб запобігти інтерференції;
Вивчити і подати загальну класифікацію методів і способів введення та пояснення відповідного фонетичного матеріалу;
Ознайомитися, вивчити і подати систему вправ, спрямованих на формування фонетичних навичок;
Звернути увагу на особливостіроботи над фонетичними навичками на різних етапах навчання – початковому, середньому й заключному;
Розкрити суттєвість питання, коли учні повинні засвоювати вимову, зокрема, на якому етапі уроку і на якому етапі курсу навчання треба зосередити роботу над нею;
Ознайомитися з вимогами вимови учнів, передбачених програмою;
Практично показати на прикладі проведеного уроку етапи формування у учнів фонетичних навичок.
Курсова робота складається з двох частин. Перша частина називається “Навчання фонетичного матеріалу (формування фонетичної компетенції)”в ній висвітлюються критерії відбору фонетичного мінімуму; вимоги до вимови учнів, виходячи з принципу апроксимації; принципи навчання фонетичного матеріалу, які забезпечують нейтралізацію негативного впливу фонетичних навичок рідної мови при навчанні іншомовної вимови; методи навчання вимови; процес автоматизації дій, основою якого є комплекс відповідних вправ; вирішальна роль інтонації та її основних компонентів: мелодії, фразового і логічного наголосів, ритму, тембру, темпу, паузації при навчанні іноземної мови; контроль та оцінка вимови, які здійснюються вчителем з урахуванням типів помилок у мовленні учнів.
Друга частина – практична, що вмiщує добiрку вправ.
В цій роботі були використані такі методи дослідження, як метод критичного аналізу літературних джерел, метод опису, метод вивчення і систематизації позитивного досвіду вчителів і науковців.