Адаптивна фізична культура
План
1. Адаптивна фізична культура
2. Лікувально-профілактична дія адаптивної фізкультури
3. Характеристика фізичних вправ.
1. Адаптивна фізична культура
Адаптивна фізична культура (АФК) – метод, що використовує засоби фізкультури з лікувально-профілактичною метою для швидшого і повноціннішого відновлення здоров'я і попередження ускладнень захворювання. АФК звичайно використовується в поєднанні з іншими терапевтичними засобами на фоні регламентованого режиму і відповідно до терапевтичних задач.
Діючими чинниками АФК є фізичні вправи, тобто рухи, спеціально організовані (гімнастичні, спортивно-прикладні, ігрові) і вживані як неспецифічний подразник з метою лікування і реабілітації хворого. Фізичні вправи сприяють відновленню не тільки фізичних, але і психічних сил.
Особливістю методу АФК є також його природно-біологічний зміст, оскільки в лікувальній меті використовується одна з основних функцій, властива всякому живому організму – функція руху. Остання є біологічним подразником, стимулюючим процеси зростання, розвитку і формування організму. Будь-який комплекс адаптивної фізкультури включає хворого в активну участь в лікувальному процесі – у протилежність іншим лікувальним методам, коли хворий звичайно пасивний і лікувальні процедури виконує медичний персонал (наприклад, фізіотерапевт).
АФК є також методом функціональної терапії. Фізичні вправи, стимулюючи функціональну діяльність всіх основних систем організму, у результаті приводять до розвитку функціональної адаптації хворого. Але одночасно необхідно пам'ятати про єдність функціонального і морфологічного і не обмежувати терапевтичну роль АФК рамками функціональних впливів. АФК треба вважати методом патогенетичної терапії. Фізичні вправи, впливаючи на реактивність хворого, змінюють як загальну реакцію, так і місцевий її прояв. Тренування хворого слід розглядати як процес систематичного і дозованого застосування фізичних вправ з метою загального оздоровлення організму, поліпшення функції того або іншого органу, порушеної хворобливим процесом, розвитку, освіти і закріплення моторних (рухових) навиків і вольових якостей.
Фізичні вправи діють тонізірующе, стимулюючи моторно-вісцелярні рефлекси, вони сприяють прискоренню процесів метаболізму в тканинах, активізації гуморальних процесів. При відповідному підборі вправ можна вибірково впливати на різні рефлекси, що дозволяє підвищувати переважно тонус тих систем і органів, у яких він був понижений.
2. Лікувально-профілактична дія адаптивної фізкультури
3. Характеристика фізичних вправ.
Фізичні вправи (у вигляді адаптивної гімнастики) є основним засобом АФК. З лікувальною метою використовують фізичні вправи, рухомі і спортивні ігри, прикладні і спортивні вправи, пасивні, рефлекторні і коригуючі рухи, вправи на спеціальних снарядах і апаратах (тренажерах), ідеомоторні вправи і тому подібне.
Систематичне застосування фізичних вправ здатне впливати на реактивність організму, змінювати як загальну реакцію хворого, так і місцевий її прояв. Вибір вправ виробляється на основі механізму їх дії, з урахуванням особливостей перебігу захворювання, віку пацієнта і так далі. Ефективність фізичних вправ залежить від характеру рухів, числа повторень і залучення в динамічний процес тієї або іншої групи м'язів.
У АФК розрізняють тренування загальне і спеціальне.
Загальне тренування сприяє оздоровленню і зміцненню організму хворого, при її проведенні використовують всі види загальнорозвиваючих фізичних вправ.
Спеціальне тренування направлене на відновлення (розвиток) порушених функцій в результаті травми або захворювання, при цьому використовують види вправ, що надають безпосередню дію на травмовану ділянку (сегмент) або функціональну систему.
При застосуванні АФК необхідно дотримувати наступні правила тренування: індивідуалізація (облік віку, підлоги пацієнта, характеру перебігу захворювання); системність (підбір вправ і послідовність їх застосування); регулярність (щоденне або кілька разів в день застосування вправ впродовж довгого часу); тривалість (багатократне повторення вправ під час процедури і в період курсового лікування); поступовість наростання фізичного навантаження в процесі курсового лікування (тренування повинні ускладнюватися).
Використана література
1.Дубровский В.И. Лечебная физкультура (кинезотерапия) 1998
2.Б.В.Петровський, Большая медическая енциклопедія, том 22/Москва:1985р.
3.Б.В.Петровський, Большая медическая енциклопедия, том 13/Москва:1980р.
4.Машков В.Н. Лечебная физическая культура в клинике нервных болезней. М. Медицина, 1982.
5. Кабанов М.М. Реабилитация психических больных. М.Медицина, 1978. стр. 232
6. Гриненко А.Я., Крупицкий Е.М., Шабанов П.Д. и др. Нетрадиционные методы лечения алкоголизма. СПб. Гиппократ. 1993. стр.192