Особливості моралі як способу соціального регулювання, її співвідношення з іншими формами духовного життя - мораль і звичай, мораль і релігія, мораль і право

План

1. Мораль: теорії походження, поняття, ознаки, структура, функції.

2. Мораль і релія

3. Мораль і етика

4. Мораль і право. Спільні та відмінні риси

Мораль і право.

Передусім слід з’ясувати що ми розуміємо під поняттям право. В літературі можна зустріти, як мінімум два розуміння права: в широкому і вузькому. В широкому розумінні право охоплює такі прояви як звичай (звичаєве право), релігію (канонічне право), природне право, позитивне право, живе право та інші прояви регулятивних механізмів в соціумі. У вузькому розумінні право сприймається як сукупність правових норм, що містяться в нормативно-правових актах. Іншими словами, фактично склалось дві традиції у визначенні права.

Перша традиція — природне праворозуміння — несе в собі присутню ще в античному космізмі ідею єдності, тотожності справедливості і права. Вона стверджує, що природне, божествененне і космічне призначення права — бути справедливим. „Право, що відхилилось від свого вищого призначення, нікчемне; несправедливий закон не є правом, і його слід відкинути в ім’я перемоги природно-правових принципів справедливості.”

Друга традиція — позитивістська — характеризується протилежним співвідношенням: практичне, емпіричне в праві витісняє духовне начало або надає йому другорядного значення, підлегу роль. На перший план виходять уявлення про право як про інститут, що має відповідні структурні і функціональні характеристики в різноманітних правових системах.

Якщо в першому варіанті трактування діади „людина — право” право повертається до моралі, йде до неї, а в більшості випадків наповнене тотожним змістом, то в другому варіанті право втікає від моралі, звільнюється від неї, йдучи до штучної людини, якій мораль не потрібна, а в праві їй достатньо букви закону, правила, технічної інструкції, тобто таке праворозуміння свідомо відмовляється від такої форми суспільної регуляції як мораль.

Коли йдеться про мораль і право, то ми можемо говорити про спільні риси цих двох явищ, відмінні риси, співіснування та взаємовплив.

Спільні риси. Передусім, право і мораль мають одну природу і є різними формами (проявами) духовного життя людства. Крім того, як вже було зазначено, право і мораль є ругуляторами суспільного життя, тобто різними видами соціальних норм. Характерними рисами обох видів норм є також їх історична, політична, соціальна, економічна і культурна обумовленість. Але основна їх подібність полягає в тому, що метою регулювання ними суспільних відносин є досягення справедливості у відносинах між людьми, що забезпечує нормальний прогресивний розвиток як кожної людини зокрема, так і цілого суспільства.

І мораль, і право виникають для задоволення суспільної потреби у підтримці стабільності й цілісності суспільства. Вони несуть у собі сукупність відносно стійких вимог, норм, приписів, правил, які виражають суспільну волю, історичну необхідність, де закладені уявлення про добре, справедливе, належне. І мораль, і право намагаються охопити практично всю сукупність суспільних відносин, але це вдається їм по-різному, специфічно.

Відмінні риси.

1. Основною відмінністю є те, що право регулює тільки зовнішню поведінку людини (наприклад, злочином може бути визнане тільки діяння (дія або бездіяльність), оскільки за думки, плани, ідеї вчинити злочин особа не несе кримінальної відповідальності), і не бере до уваги мотиви дотримання особою закону (наприклад, внутрішнє переконання справедливості вимоги закону чи страх перед покаранням), тоді мораль регулює не тільки зовнішню поведінку, але передусім механізм його дії спрямовується на встановлення внутрішніх цінностей, вартостей, усвідомлення добра і зла, справедливості, через які людина добровільно виконує вимоги норм моралі. Свобода є дійсною причиною морального вчинку.

2. За охопленням суспільних відносин. Специфіка моралі пов'язана з її всепроникаючим характером (присутністю в усіх без винятку сферах і видах життєдіяльності людини). Приписи моралі носять універсальний, всюдисущий, загальнолюдський характер і застосовуються у будь-яких життєвих ситуаціях. Моральні вимоги завжди формуються як всезагальні, універсальні, вони для всіх і конкретно для кожного. Мораль регулює стосунки людей з приводу суспільних, приватних і інтимних рівнів життєдіяльності, тоді як право обмежується регулюванням тільки тих соціальних відносин, що мають найбільший суспільний інтерес (захист життя людей, їх власності, матеріальні, майнові, трудові, сімейні відносини тощо), і не втручається у стосунки товариськості, дружби, кохання й інші сфери духовного, інтимного життя людей, їх думки, почуття.

3. За способом вираження і забезпечення. Юридичне право має офіційний, закріплений соціальними інституціями (інституційний) характер. Воно виникає набагато пізніше моралі, разом з державою, спирається на її силу та авторитет. Норми права мають офіційно-обов'язковий характер, їх виконання забезпечується, якщо це необхідно, органами державної влади примусово аж до застосування сили. Цінності моралі (норми, вимоги, приписи, правила, оцінки, принципи, ідеали, уявлення про добре, зле, справедливе тощо) не мають такого інституціоналізованого характеру, вони підтримуються силою громадської думки та особистими переконаннями людей, їх совістю. Вони можуть, якщо це потрібно, підтримуватись і правовою нормою, і авторитетом держави.

4. За ступенем деталізації норм. Юридичне право — це чітко сформульовані однозначні норми, писані, де виражена воля законодавця. У них формально закріплені, зафіксовані права та обов'язки громадян. Мораль же спирається на письмово не оформлені вимоги (приписи, повеління, заборони), які виникають стихійно у творчості людей і відбиваються у суспільній свідомості як потреби суспільного життя. Моральні цінності носять безособовий, анонімний характер, звернеш до всіх і від імені всіх.

5. За динамікою змін. Юридичне право має більш консервативний, статичний, формальний характер, не завжди встигає за змінами у соціальних процесах. Воно може гальмувати процеси оновлення суспільства. Діючі закони можуть не відповідати суспільним потребам та інтересам, але не можуть бути змінені без законодавця. Мораль як неформалізований, ідеальний феномен, є більш динамічним, гнучким регулятором.

Співіснування і взаємовплив. В основному сфери дії норм моралі і права перекривають одна одну або мають тотожний зміст (наприклад, заборона вбивства). Але крім того, вони взаємодоповнюють одне одного (мораль дає внутрішню мотивацію, закон примус для виконання). Більше того, деякі дослідники заявляють, що правова норма живе тільки завдяки її моральному змісту. Як тільки такий зміст зникне, правова норма перестане існувати де-факто. Цим пояснюється така велика кількість „пустих” законів. Тому право зацікавлене в збереженні моральних цінностей, які його живлять.

Взаємовплив моралі і права може виражатися в таких формах: переростання правової норми в норму моралі (юридичне переслідування відьом переросло в моральне засудження гадань тощо), і навпаки (наклепництво), перетворення правової норми в аморальну (рабство), і крім того, між моральними і правовими нормами може виникнити конфлікт.

На останньому зупинимось детальніше. Зокрема існують такі відносини, які одобрюються суспільством і забороняються правом (батько-син), і навпаки (кредитор). Особливої ваги конфлікт правового і морального виявляється в тоталітарній державі між законодавством цієї держави (наприклад, про заборону приватної власності) і природніми цінностями людини. Єдиний шлях виходу з цього конфлікту у зміні законодавства, наданні йому морального змісту, пристосуванні його до потреб людини.

Висновки

Як найважливіші різновиди соціальної регуляції мораль і право визначають способи впорядкування суспільного життя, поведінки людей у різних життєвих ситуаціях. Сприяють вони і вибору світоглядної позиції, необхідної для ціннісної орієнтації людини у міжособистісних стосунках, осмисленню свого місця в їх системі. І мораль, і право передбачають свободу волі людини (мораль — більшою мірою, право — меншою).

Мораль історично передувала праву, відігравши важливу роль у його виникненні, становленні і розвитку. Моральні норми завжди сприяли демократизації та гуманізації права. Ефективність функціонування моралі залежить від системи правових інститутів, які сприяють чи перешкоджають утвердженню загальнолюдських норм, а ефективність функціонування правових норм — від рівня їх відповідності вимогам моралі. Тому у правових державах діє суд присяжних, які орієнтуються не тільки на закони, а й на моральні критерії — принципи добра, справедливості, совісті. Вдосконалення правових норм має відбуватися з урахуванням норм моралі та критеріїв добра.

Позитивні зрушення у сфері моралі, як правило, сприяють формуванню правової свідомості та правової культури громадян. Гармонійне узгодження за змістом правових і моральних норм сприяє їх взаємодоповнюваності. Первинними джерелами моралі і права є звичаї (табу і дозволи), міфологія та релігія. З виникненням держави право почало регулювати зовнішню поведінку людини, мораль — внутрішню, її духовний світ. Це зумовлювало суттєві суперечності і конфлікти між моральною та правовою свідомістю. Особливо гостро вони постають у державах з тоталітарними режимами, влада в яких ґрунтується на політичному насиллі. Подолання суперечностей між інтересами держави та громадян можливе шляхом пристосування права до людини, вивищення її інтересів над інтересами держави. Гармонійне функціонування норм права і моралі забезпечує цілісність і життєздатність соціальних спільнот, які вони обслуговують. Норми моралі та права ефективно реалізуються лише за рівності сил, які є їх носіями і супротивниками. Перевага права призводить до зловживання владою, а перевага норми моралі — до нестабільності суспільства.

Мораль як відносно самостійна форма суспільної свідомості має і специфічні властивості. Передусім вона є особливим способом регуляції суспільних відносин. її норми сформувалися історично раніше, ніж норми права, тому мораль іноді називають найдавнішим регулятором поведінки людей. Норми моралі — наслідок стихійної діяльності людей, а норми права (позитивного) створювалися в результаті свідомої і цілеспрямованої діяльності держави.

Моральна свідомість існує у формі норм, правил, приписів, носієм яких є громадська думка, а також уявлень та почуттів, мотивів поведінки і діяльності, ціннісної орієнтації людини як особистості. Право існує у формі державних законів, указів тощо. Моральні норми усні, а норми права (позитивного) писемні. Право, на відміну від моральних норм, імперативно регулює поведінку людей. Якщо порушення моральних правил викликає громадський осуд або суд совісті, то порушення чи невиконання норм права передбачає застосування покарань і примусових заходів. Дотримання норм моралі контролюється всіма людьми, які, залежно від обставин, виступають як "судді" і як "підсудні", а норм права — державними органами. Норми моралі регламентують майже всі прояви життєдіяльності людей, а норми права — лише найбільш значущі. Роль моралі особливо переконливо виявляється на рівні міжособистісних, побутових та сімейних стосунків. Громадяни, які не знають норм права, дотримуються їх, керуючись нормами моралі (за умови, що правові вимоги не суперечать моральним). Мораль є особливим, універсальним способом нормативної регуляції стосунків між людьми, способом буття самосвідомості людини як особистості.


Список використаних джерел

1. Л. Т. Левчук, Д. Ю. Кучерюк, В. И. Панченко, М. Ю. Русин. Эстетика – К.: Выща шк., 1991. – 302 с.

2. Ю.Б. Борев – Эстетика М.: Высш. шк., 2002. – 511с.

3. Л. Е. Балашов. Этика. Учебное пособие. – М., 2003. – 137 с.

4. О. В. Дивненко. Эстетика. М., 1995 г.

5. О. А. Кривцун. Эстетика: Учебник. –М.: Аспект Пресс, 2000. – 434 с.

6. А. А. Гусейнов, Р. Г. Апресян. Этика.— М.: Гардарики, 2002. – 472с.

7. Т.Г.Аболіна, В.В.Єфименко, О.М. Лінчук. Етика: Навч. Посібник. – К.: Либідь, 1992. - 328 с.

8. Е. Г. Яковлєв. Эстетика.— М.: Гардарики, 1999.— 464 с.

9. О.Г. Дробницкий. Понятие морали: Историко-критический очерк. - М., 1974. – 387 с.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Особливості моралі як способу соціального регулювання, її співвідношення з іншими формами духовного життя - мораль і звичай, мораль і релігія, мораль і право

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.