Загальна схема грошового обігу і грошові потоки

Грошовий обіг здійснюється між певними суб’єктами рин­ку і складається з певних грошових потоків. Грошовий потікце рух грошей, який має певний напрямок, пов’язаний з обслугову­ванням руху відповідного потоку товарів та послуг і характери­зується певними особливостями. Загальна схема руху товарів і грошей може бути подана за допомогою моделі кругообігу про­дуктів і доходів (рис. 1).

Власниками практично всіх ресурсів (при певному припущен­ні) у ринковій економіці є сімейні господарства. Саме їм нале­жать трудові ресурси, земля, засоби виробництва тощо. З цим то­варом вони й виходять на ринок ресурсів, де й продають свою робочу силу, землю, засоби виробництва, або здають матеріальні ресурси в оренду. Як оплату за свої ресурси вони отримують гроші у вигляді заробітної плати, дивідендів, виторгу від прода­жу засобів виробництва, гонорарів тощо. Рух цієї сукупності до­ходів утворює перший грошовий потік, що є частиною руху на­ціонального доходу країни і відображає останній у фазі його розподілу (тобто до перерозподілу).

Рис. 1. Загальна схема руху товарів, послуг і грошей

На ринок ресурсів як головні покупці виходять фірми, яким для організації виробництва необхідно отримати ресурси. За отримані ресурси фірми сплачують грошовий еквівалент, який можна визначити як потік 2. Він забезпечує безперервність над­ходження у сферу виробництва виробничих ресурсів, а відтак, і безперервність виготовлення продукції.

Виготовлена фірмами продукція надходить на ринок продук­тів, що викликає до життя потік грошей із цього ринку на фірми, формуючи їх загальну виручку від продажу (потік 3).

На ринок продуктів з частиною своїх доходів виходять сімей­ні господарства. Вони формують ще один грошовий потік (потік 4), який дозволяє населенню задовольнити свої потреби в пред­метах споживання і послугах.

Ринкова економіка, як відомо, базується на існуванні як при­ватної та колективної, так і державної форми власності. У сучас­них умовах держава виступає не тільки власником значних мате­ріальних ресурсів, але й прямим учасником суспільного вироб­ництва. Це означає, що держава виходить на ринок ресурсів, пропонуючи ту частину ресурсів, яку вона за даних умов планує реалізувати. Продаж цих ресурсів формує грошовий потік (потік 5), який іде з ринку ресурсів і надходить до держави. Маючи своє виробництво, держава виходить також і на ринок товарів, пропо­нуючи продукцію державних підприємств. Це формує ще один грошовий потік (потік 6).

У сучасних умовах жодна країна не може існувати ізольовано. Різними формами економічного співробітництва її економіка пов’язана з економікою інших країн. Ці взаємозв’язки реалізу­ються переважно у формі міжнародної торгівлі, що здійснюється на світовому ринку. На цей ринок виходять сімейні господарства, імпортуючи необхідні їм товари і формуючи новий грошовий по­тік (потік 7), який через процес конвертації виходить за межі дер­жави. Разом з тим на світовий ринок виходять також фірми, що експортують вироблену продукцію, або надають послуги. У зв’язку з цим виникає ще один грошовий потік (потік 8).

Усі розглянуті грошові потоки характеризуються тим, що во­ни обслуговують рух реальних товарів. Тут має місце обмін екві­валентів і тому товарна й грошова маса, яка відображає вартість усієї сукупності товарів та послуг, при даному масштабі цін зба­лансована з товарною масою. Ці потоки характеризують принай­мні ще дві особливості. По-перше, в основі обміну лежить екві­валентність з тією лише різницею, що обмін на внутрішньому ринку здійснюється за вартістю, сформованою в даному суспіль­ному виробництві. У той же час товари та послуги, які експорту­ються або імпортуються зі світового ринку обмінюються за ін­тернаціональною вартістю, формування якої має свої певні особ­ливості відносно національної вартості товарів. По-друге, грошові потоки, пов’язані з експортом та імпортом, можуть бути незбалансованими (від’ємне або позитивне сальдо зовнішньотор­говельного обороту) і тоді це певним чином впливатиме на рух грошей на внутрішньому ринку країни.

Окрім розглянутих потоків, ще є рух грошей, не пов’язаний з рухом реальних благ. Це так звані потоки фінансово-кредитної групи. Вони охоплюють грошові потоки у вигляді руху грошей, пов’язаних з виплатою податків. На цій основі формується потік грошей від сімейних господарств (потік 9) і потік від фірм (потік 11) до державного бюджету. Ці фінансово-кредитні потоки хара­ктеризуються безеквівалентністю, бо платник податку нічого не отримує натомість. Слід зауважити, що навіть у ринковій еконо­міці все ж має місце і певний зворотний грошовий потік, який надходить з бюджету на підтримку сімейних господарств пере­важно у вигляді трансфертних платежів (потік 10), приватних і колективних підприємств та установ (потік 12). Але ці потоки нерівнозначні з потоками, які формуються на основі податкових платежів. Вони значно менші — це, по-перше; по друге, допомо­га держави фірмам, як правило, не набуває грошової форми, тому потік 12 існує скоріше як можливість, а не реальність. Виняток становлять хіба що випадки підтримки державою підприємств тих галузей, розвиток яких є пріоритетним. Так, скажімо, з 2001 р. держава бере на себе сплату значної частки відсотка по креди­тах, які комерційні банки надають селянам на розвиток сільсько­господарського виробництва.

У системі організації грошового обігу важливу роль відіграє фінансовий ринок. Його загальна функція полягає в забезпеченні акумуляції тимчасово вільних коштів і їх надання в позику на тимчасове користування. Саме на цей ринок в основному напра­вляються заощадження сімейних господарств, формуючи ще один фінансово-кредитний потік (потік 13). Водночас виробни­чий сектор, який для свого розвитку постійно потребує додатко­вих інвестицій, отримує позики на фінансовому ринку (потік 14). Ці потоки пов’язані з рухом грошей як товару, але специфічного. Гроші як товар не мають вартості, тому тут у цілому немає екві­валентного обміну, але є певна плата за тимчасове користування грошовим капіталом.

Дуже схожими на розглянуті потоки за своїм внутрішнім еко­номічним змістом є грошові потоки, які складаються з руху капі­талу, що надходить зі світового фінансового ринку на вітчизня­ний і навпаки (потоки 15 та 16). Цей рух міжнародного за характером капіталу найчастіше є спекулятивним, тобто таким, що керується у своєму русі поточною кон’юнктурою того чи ін­шого фінансового ринку. Тому в разі виникнення у країні яки­хось труднощів, наприклад, помітного спаду темпів виробництва, стійкого від’ємного сальдо платіжного балансу тощо починаєть­ся відплив цього капіталу, що створює певні труднощі у функці­онуванні фінансового ринку, а часто й усієї економіки в цілому.

Грошовий обіг, як уже зазначалось, тісно пов’язаний з круго­обігом товарів та послуг. Це ставить проблему підтримки постій­ної рівноваги між суспільним виробництвом і грошовою сферою.

Її вирішення передусім пов’язано з балансуванням грошових по­токів у самій цій сфері. Зупинимось на деяких найбільш загаль­них взаємозв’язках між окремими грошовими потоками.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Загальна схема грошового обігу і грошові потоки

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.