Вексель, поняття і сутність.

Вексель — це боргове зобов’язання чітко визначеної фор­ми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.

За своїм походженням вексель є знаряддям товарного або ко­мерційного кредиту, який надають один одному суб’єкти госпо­дарювання. Вексель як форма комерційного кредиту має такі осо­бливості: абстрактність, незаперечність і обіговість.

Абстрактність векселя означає те, що в ньому вказується тіль­ки сума боргу і нічого не повідомляється про причини його ви­никнення.

Незаперечність — це нічим не обумовлене абсолютне зобо­в’язання боржника або акцептанта про сплату боргу за векселем. У разі відмови від оплати за векселем він приймається до протесту, а опротестований вексель є підставою для позову до суду на боржника, або акцептанта.

Обіговість — це властивість векселя бути платіжним і розра­хунковим засобом, а також переходити з рук у руки за допомо­гою спеціального переказного напису. Обіговість векселя є тією його рисою, через яку вексель часто називають торговими гро­шима.

Для суб’єкта господарювання вексель — це не єдина можли­вість скористатися позиковими засобами на умовах їх платності, терміновості і повернення. Таку можливість дають йому і банки, кредитні відносини з якими оформляються кредитною угодою. Вексель спочатку теж являв собою кредитну угоду, хоча й дещо в спрощеній формі. Проте згодом він набув особливих ознак, а сучасний вексель порівняно з кредитною угодою має ряд переваг, а саме:

— Вексель більш мобільний, бо за ним можна одержати гроші до терміну його оплати, продавши або віддавши його в заставу банку. За кредитною угодою одержати гроші раніше терміну їх повернення не можна.

— На відміну від кредитної угоди, вексель — це абстрактне боргове зобов’язання, що робить його дуже зручним для взаємозаліку заборгованостей.

—Вексель — це вид цінного папера і тому він є важливим об’єктом купівлі-продажу на ринку боргів. Кредитна угода, як відомо, не є цінним папером, що обмежує її рух від одного суб’єкта до іншого.

—Під час укладання кредитної угоди банк для забезпечення повернення позики, як правило, вимагає застави. Нотаріальне оформлення, а також страхування застави приводять до певних матеріальних витрат, які під час операції з векселем значно ниж­чі, бо вексель гарантується тим товаром, відносно руху якого йо­го і було виписано.

Вексель, що з’явився у XII ст., пройшов тривалий шлях у своєму розвитку, це знайшло свій яскравий відбиток у вексель­ному праві. Спочатку вексель застосовувався як угода, а тому не мав своєї повної вексельної сили. Згодом він набуває певних осо­бливих рис, що зафіксовано в першому вексельному статуті, прийнятому в 1569 р. у місті Болонья. Поступово вексельне зако­нодавство удосконалюється і в ряді країн з’являються свої вексе­льні статути, які все чіткіше підкреслюють ті ознаки векселя, що відрізняють його від кредитної угоди. Яскравим прикладом цього може бути прийнятий у 1848 р. в Прусії Загальнонімецький вексельний статут, що виявився дуже вдалим і невдовзі був узятий за основу під час розробки власних вексельних статутів у таких країнах, як Бельгія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Італія, Сербія, Росія.

У подальшому вексельне право постійно удосконалювалося, а з широким використанням векселя в міжнародних торгових і роз­рахункових операціях воно все більше набувало уніфікованого характеру. Цей процес привів до прийняття в 1930 р. у м. Женеві (Швейцарія) Єдиного вексельного закону, на основі якого розро­блено вексельне законодавство цілого ряду країн. У цю групу входять, наприклад, такі країни, як Австрія, Алжир, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Італія, Ірак, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Росія, Румунія, Сирія, Україна, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Фран­ція, Японія та ін. Слід зазначити, що наша держава офіційно при­єдналася до Женевської конвенції щодо векселя.

Ряд країн, серед яких Англія, Австралія, Ізраїль, Індія, Канада, Пакистан, Судан, США, Філіппіни, ПАР і деякі інші, у своєму вексельному законодавстві спираються на англійський закон про переказні векселі 1882 р. За основними, сутнісними положення­ми вексельне право цієї групи країн збігається з вексельним пра­вом країн, законодавство яких базується на Єдиному вексельно­му законі 1930 р. Різниця хоч і є, але має другорядний характер і не становить перешкоду для вексельного обігу, здійснюваного між державами, що за своїм вексельним законодавством нале­жать до цих двох груп.

Особливу групу складають ті країни, чиє вексельне законо­давство є оригінальним і не базується ні на Женевському, ні на англійському вексельному праві. У цю групу входять, наприклад, такі країни, як Єгипет, Іран, Іспанія, Куба, Мексика, Тайвань, Уругвай, Чилі і деякі інші.

Вексель — це документ, що має суворо визначену форму і ре­квізити, наявність їх обов’язкова і без них він не має сили. До цих реквізитів належать:

1. Найменування вексель, що обов’язково має бути написано в тексті. Це так звана вексельна мітка. Вона включається в на­каз, наприклад, у формі такого запису «Заплатіть за цим вексе­лем на користь...», або у формі іншого аналогічного за зміс­томзапису.

Вексель заповнюється державною мовою тієї країни, в якій його складено.

2. Пропозицію оплатити зазначену в ньому суму. Вона не по­винна нічим обумовлюватись. Саме в цьому положенні реалізу­ється така риса векселя, як його абстрактність. Якщо пропозиція про сплату суми супроводжуватиметься посиланням на які- небудь умови угоди (вказівка на товар, на характер угоди і т. п.), то такий вексель втрачає свою силу. Винятками є векселі, що ба­зуються на вексельному законі Англії 1882 р. Так, наприклад, у США й Англії зовнішньоторгові операції оформляються вексе­лями і в них міститься вказівка на контракт, на основі якого ці векселі виписуються.

Вексельна сума зазначається цифрами й прописом, а у разі розбіжності правильною вважається сума, написана прописом, а якщо у векселі вказано декілька різних сум, то правильною вва­жається менша сума.

Вексель — це форма комерційного кредиту і відсоток за ньо­го, як правило, включається в саму вексельну суму. Однак за пе­вних умов, наприклад, коли у векселі зазначено термін платежу за пред’явленням або через якийсь термін після пред’явлення, можлива вказівка на відсотки. Якщо такий запис зроблено, то відсоток сплачується з моменту зазначеної дати, скажімо, 10 від­сотків річних із 20 травня 2003 р., а якщо вона не зазначена, то з моменту укладання векселя. Якщо ж відсотки не зазначені, то вони не можуть бути і нараховані.

3. Найменування й адреса платника. Вони зазначаються на бланку в лівому нижньому куті.

4. Термін платежу. Він може бути різним, за термінами пла­тежу розрізняють такі векселі:

—за пред’явленням, коли термін платежу настає в момент пред’явлення векселя до оплати. При цьому важливо мати на увазі, що термін пред’явлення векселя до оплати не може бути більше року з дня його виставлення;

—на певний час після пред’явлення або після його складання;

— на певний день, що позначається конкретною датою;

—з оплатою у визначений термін. Звичайно, це запис у ви­гляді пропозиції оплатити на початок (1-е число), середину (15-е число), або на кінець (останній день) місяця, а також на термін через стільки-то місяців;

—із терміном платежу, зазначеним у вигляді запису «неробо­чий день». Це означає, що він може бути пред’явлений до оплати в перший після неробочого робочий день.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 16

Безкоштовна робота

Закрити

Вексель, поняття і сутність

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.