Зміст

1. Інноваційна форма інвестицій

2. Теорія інвестиційного портфеля

3. Способи залучення капіталу

Список використаних джерел 

3. Способи залучення капіталу

Розвиток світового ринку, розширення масштабів міжна­родної торгівлі, глобалізація виробництва і комерції, міжна­родне економічне співробітництво і кооперація, вільний рух капіталів між країнами, міждержавна господарська інтегра­ція становлять одну з найважливіших тенденцій сучасності. Але поряд з цим зберігаються відокремленість національних економічних інтересів, конкуренція та протекціонізм. Без ура­хування комплексу цих суперечливих тенденцій не можна зро­зуміти природу іноземного інвестування, яке є важливою пе­редумовою входження України у світове господарство.

Розвитку процесів іноземного інвестування сприяло виник­нення в другій половині XIXст. такого явища, як міграція ка­піталів між країнами. Якщо до середини XIX ст. міжнародні господарські зв'язки, які формували світовий ринок, в основ­ному полягали в зовнішній торгівлі й вивезення капіталу не відіграло значної ролі, то починаючи з другої половини XIX ст. воно стає одним з найважливіших форм міжнародних госпо­дарських зв'язків.

На початку XXст. переважало вивезення капіталу у формі позик і портфельних вкладень: капітали йшли з розвинутих країн до країн, що розвиваються, і переважно в паливно-сиро­винні галузі. А після Другої світової війни випереджальними темпами почали зростати обсяги прямих інвестицій за кордон. Причому конкуренція на світовому ринку інвестицій постійно зростає.

Полеміка щодо доцільності та необхідності залучення іно­земних інвестицій для економіки країни-реципієнта як у за­рубіжній, так і вітчизняній науковій літературі ведеться до­сить давно. Об'єктивний аналіз економічної літератури свід­чить про те, що багато вчених є прихильниками залучення іноземних інвестицій в умовах гострої нестачі фінансових ре­сурсів та сучасних технологій на етапі переходу економіки до ринку.

Звичайно, що вкладання коштів у країну зарубіжними ін­весторами не повинно відбуватися стихійно. У цій сфері, як і в інших сферах економічної політики, необхідна добре відпра­цьована стратегія та інстанція, яка взяла б на себе всю повноту відповідальності за розвиток подій. Небезпечність полягає в тому, що західні фірми нерідко намагаються втягнути укра­їнських підприємців в екологічно небезпечні й сумнівні з гос­подарського погляду виробництва. Тому тільки з допомогою вдалого використання цілої системи стимулів, обмежень, ва­желів і пільг можна домогтися оптимальної відповідності інте­ресів експортерів капіталу потребам країни, що приймає.

За 15 років незалежності (станом на 1 червня 2005 р.) іно­земними інвесторами в економіку України було вкладено пря­мих інвестицій близько 9 млрд дол. США, незважаючи на знач­ні природні переваги. Це один з найнижчих показників не тільки серед держав Центральної чи Східної Європи, а й у СНД — близько 185 дол. США на одного громадянина України.

В. Будкін виділяє три етапи надходження прямих інозем­них інвестицій (ПП) в Україну за всі роки незалежності: пер­ший етап (1992—1994 рр.) характеризується низьким рівнем інвестицій (9 дол. США), коли на кожного мешканця України; другий етап (1995—2000 рр.), коли на одну особу припадало близько 78 дол. США; третій етап (2001—2004 рр.), коли об­сяг ПП зріс на 5,1 млрд дол. США, або у 2,5 раза. На одну особу населення вже припадало 177 дол. США, що в 19,5 разів перевищувало рівень 1994 р.

Україна суттєво відстає від країн Центральної Європи та Прибалтики, де цей показник перевищує 1500—2500 дол. на особу. Серед 25 держав Центральної Європи та СНД Україна за обсягом інвестицій на одну особу посідає одне з останніх — 22 місце. І лише в м. Києві цей показник дещо перевищує 1000 дол. США на одного мешканця.

Найменші надходження ПІІ на одну особу мали такі адмі­ністративно-територіальні одиниці, як Луганська, Хмельниць­ка, Вінницька, Тернопільська та Чернівецька (з 23-го до 27-го місця), а найбільші — такі як м. Київ, Київська, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська області (з 1-го до 5-го місця).

За 1995—2005 рр. найбільший обсяг залучених ПІІ від за­гального обсягу надходжень мали 10 областей, де коливання частки становило 2,9—32,1 %, а найменший обсяг ПІІ — 9 об­ластей (коливання становили 0,79—0,08 % загального обсягу ПІІ). Серед десяти областей з найбільшим обсягом інвестицій у чотирьох (Одеська, Донецька, Львівська й Полтавська) стан справ щодо залучення інвестицій погіршився, у п'яти областях (Дніпропетровська, Київська, Запорізька, Харківська, Закар­патська) покращився, і тільки м. Київ увесь час посідав перше місце. Це пояснюється тим, що іноземним інвесторам простіше та надійніше вирішувати весь комплекс проблем саме в столи­ці. На думку фахівців і нашу думку, цьому сприяють такі фак­тори: не досить стабільна за економічними параметрами тран­зитивна економіка в цілому; рівень розвиту виробничої, бан­ківської, страхової сфер тощо саме в столиці порівняно з інши­ми регіонами; темпи зростання обсягів ПІІ, невисока приваб­ливість більшості областей; відставання в господарській та со­ціальній сферах від параметрів столиці та ін. Нині сукупна частка ПІІ м. Києва та області становила майже 40 % загально­го обсягу їх надходжень до країни.

За роки незалежності Україною було укладено значну кіль­кість угод про фінансове та кредитне співробітництво з такими провідними країнами світу, як Німеччина, Франція, Іспанія,. Італія, США, Японія та Швейцарія. Основними напрямами освоєння стали: агропромисловий комплекс, охорона здоров'я та медична промисловість, металургія, транспорт, легка промисловість, енергетика, машинобудування, хімічна промисло­вість.

Зовнішні запозичення у вигляді кредитів. Міжнародних фі­нансових організацій та країн-донорів викоЬистовувались для фінансової стабілізації, структурного реформування економі­ки та шституцюнального розвитку. Підприємства України от­римали можливість залучити іноземні інвестиції до реалізації спільних інвестиційно-інноваційних проектів, впровадження новітніх технологій, перейняти передовий управлінський до­свід підвищення конкурентоспроможності товарів до світового рівня.

Основні зовнішні джерела надходження інвестицій забез­печують реальні (прямі) та фінансові (непрямі) інвестиції. За­лученнями інвестицій у реальний сектор є ^рямі іноземні ін­вестиції у вигляді устаткування, нових технологій та ін. Для портфельних (фінансових) інвестицій необхідно насамперед забезпечити розвиток фондового ринку на відповідному рівні з урахуванням вимог міжнародних стандартів. Необхідно зокре­ма, розширити інструментарій ринку цінних паперів, вико­ристання облігацій місцевих позик, інвестиційних сертифі­катів пайових інвестиційних фондів, похідних та іпотечних цінних паперів тощо.

В Україні була прийнята низка нормативно-законодавчих актів, що сприяли формуванню сприятливого інвестиційного клімату в державі, поліпшенню інвестиційного іміджу, по­жвавленню надходження іноземних інвестицій.

Так, за даними 2005 р. найбільшими іноземнимими інвестора­ми для України були США, Великобританія Німеччина Ні­дерланди та Російська Федерація.

На думку В. Будкіна, зарубіжні вкладення домінантно спрямовані на захоплення внутрішнього ріщку, а не на під­тримку українського виробництва. Це сутєво відрізняється від використання прямих іноземних інвестицій в Угорщині, Польщі та країн Азії, де значна їх часткапішла на формування і експортного сектору економіки. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 32

Безкоштовна робота

Закрити

Інвестиційний аналіз

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.